Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2006 р. Справа № 2/226-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Могилєвкіна Ю.О., суддів Гагін М.В., Плужник О.В.,
при секретарі Казакова О.В.
за участю представників сторін:
прокурора –Мірошниченко М.Л.
позивача – не з’явився
відповідача - Кисіль О.М., Блінова С.О.
3-я особа - не з*явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3107С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 26.07.06 р. по справі №2/226-06
за позовом –Прокурора Сумської області, м. Суми в інтересах держави в особі Державного управління екології та природних ресурсів у Сумській області, м. Суми
до –ВАТ „Укрнафта”, м. Київ в особі Качанівського газопереробного заводу, с. Мала Павлівка
3-я особа без самостійних вимог на предмет спору - Малопавлівька сільська рада, с. Мала Павлівка
про стягнення 326986,83 грн.
встановила:
Рішенням господарського суду Сумської області від 26.07.2006 р. по справі № 2/226-06 (суддя –Соп*яненко О.Ю.) позов задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу на користь бюджету Малопавлівської сільської ради 326 986 грн. 83 коп. шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в доход держбюджету України - 3269 грн. 87 коп. державного мита, на користь державного підприємства "Судовий інформаційний центр" 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з тих підстав, що в ході проведеної 17.12.2003 р. перевірки Державним управлінням екології та природних ресурсів у Сумський області дотримання вимог природоохоронного законодавства з питань охорони та раціонального використання водних ресурсів встановлено факт забруднення підземних вод нафтопродуктами внаслідок виробничої діяльності відповідача в районі урочища Обертень, що знаходиться на території Малопавлівської сільської ради Охтирського району Сумської області. В складеному за наслідками перевірки Акті №59 зазначено, що на території Качанівського ГПЗ та за її межами внаслідок виробничої діяльності встановлено забруднення підземних вод нафтопродуктами і, це підтверджують дослідження, проведені фірмою «Рось»та Українським міжрегіональним центром «Гідротон ЛТД». На даний час спостереження виконуються по 13 свердловинам, які пробурені на четвертичний та новопетрівські водоносні горизонти. Проведеними дослідженнями в східній частині виробничої дільниці та на південь від неї, в головній частині урочища «Обертень»виявлене значне по площі скупчення нафтопродуктів потужності від 1,9 до 2,6 м. на поверхні підземних вод (в районі спостережних свердловин 1,5 та складу масел). Такі ж порушення зафіксовані і Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 11.11.2004р., згідно з яким проведеними дослідженнями фірмою «Рось»та Українським міжрегіональним центром «Гідротон ЛТД»на території Качанівського ГПЗ та його межами встановлено, що внаслідок виробничої діяльності Качанівського ГПЗ відбувається забруднення підземних вод нафтопродуктами.
Факт забруднення підземних вод підтверджується також висновками Технічного звіту Українського державного головного науково-дослідного та виробничого інституту з інженерно-технічних та екологічних вишукувань «О работах по определению источников загрязнения грунтов й ґрунтових вод на территориях, прилегающих к площадкам Качановского ГПЗ, Ахтырского района, Сумской области».
Згідно з ч.5 Висновків та рекомендацій Технічного звіту основними джерела забруднень є недіючий резервуар-відстойник аварійного викиду та нафтонесучі комунікації Качанівського ГПЗ.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що забруднення підземних вод нафтопродуктами є наслідком діяльності тільки підприємства відповідача, вини інших підприємств не встановлено.
Розмір збитків розрахований на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №37 від 18.05.1995р. та становить 326986 грн. 83 коп.
Відповідно до ч.4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Згідно з ч.І ст. 69 вказаного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Прокурор в позовній заяві обґрунтував порушення інтересів держави. Правовідносини сторін є публічними. Управління екології та природних ресурсів у спірних правовідносинах виступає як особа, що здійснює контролюючі функції.
Згідно ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили.
Таким чином, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В даній справі обов'язок доказування законом покладено на відповідача, який не надав суду достатніх доказів в обґрунтування своїх заперечень.
Оскільки відповідачем не надано доказів сплати шкоди, заподіяної незаконним забруднення підземних вод нафтопродуктами в сумі 326 986 грн. 83 коп., позовні вимоги визнаються правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню з віднесенням на відповідача судових витрат.
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати і в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки на його думку, при прийнятті рішення по справі місцевим господарським судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Свою скаргу відповідач обґрунтовує тим, що Технічний звіт, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, побудований на припущеннях та не може бути прийнятий судом як доказ. Крім того, позивачем не доведена вина відповідача у заподіянні шкоди, як цього вимагає ст. 1166 ЦК України. Відповідно до п. 4.7. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №37 від 18.05.1995р., факти скиду зворотних вод та забруднюючих речовин, а також погіршення якості води водного об'єкта встановлюються інспекторами інспекційних підрозділів органів Мінекоресурсів України та громадськими інспекторами з охорони довкілля на основі спеціальних досліджень, результатів відомчого, державного лабораторного контролю або візуально з оформленням актів та протоколів встановленої органами Мінекоресурсів форми. Позивачем не були надані ні акти, ні протоколи.
Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем при поданні позову та місцевим господарським судом при прийнятті до розгляду заявленого позову, порушені вимоги ст. 121 Конституції України і ст. 2 ГПК України щодо подання позову прокурором в інтересах держави.
Прокурор та його представник в засіданні вважають рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим і просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Державне управління екології та природних ресурсів у Сумській області в інтересах котрого заявлений позов свого представника в судове засідання не направило та заявило клопотання про відкладення розгляду справи посилаючись на відпустку свого представника.
Судова колегія розглянула клопотання і враховуючи на те, що Державне управління екології та природних ресурсів у Сумській області було своєчасно повідомлено про час і місце розгляду справи. Неявка представника у засідання не є обставиною, що позбавляє судову колегію розглянути подану скаргу, оскільки Державним управлінням екології та природних ресурсів у Сумській області не надано будь-яких доказів (документів), котрі не були розглянуті місцевим господарським судом і, управління мало змогу та повинно було направити у засідання іншого представника (керівника, заступника, іншого працівника с певними повноваженнями) для надання пояснень щодо предмету спору. За таких обставин судова вважає, що клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Третя особа в судове засідання не з*явилась, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи докази по справі на їх підтвердження, їх, юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Як обґрунтовано зазначено в рішенні місцевого господарського суду відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Тобто, до звернення із позовом до суду, позивач повинен був провести відповідну перевірку, встановити причинний зв’язок між завданою шкодою та відповідальною особою і, заявивши позов, довести суду та надати відповідні докази, що саме відповідачем в результаті його господарської діяльності були порушені вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища і, що саме його діями та з його вини були завдана шкода (збитки), а також обґрунтувати суму позову.
Як зазначено в позові та рішенні місцевого господарського суду, в ході проведеної 17.12.2003 р. перевірки Державним управлінням екології та природних ресурсів у Сумський області дотримання вимог природоохоронного законодавства з питань охорони та раціонального використання водних ресурсів встановлено факт забруднення підземних вод нафтопродуктами внаслідок виробничої діяльності відповідача в районі урочища Обертень, що знаходиться на території Малопавлівської сільської ради Охтирського району Сумської області. В складеному за наслідками перевірки Акті №59 зазначено, що на території Качанівського ГПЗ та за її межами внаслідок виробничої діяльності встановлено забруднення підземних вод нафтопродуктами і, це підтверджують дослідження, проведені фірмою «Рось»та Українським міжрегіональним центром «Гідротон ЛТД». Факт забруднення підземних вод підтверджується також висновками Технічного звіту Українського державного головного науково-дослідного та виробничого інституту з інженерно-технічних та екологічних вишукувань «О работах по определению источников загрязнения грунтов й ґрунтових вод на территориях. прилегающих к площадкам Качановского ГПЗ, Ахтырского района, Сумской области».
Судова колегія не може погодитись з висновками викладеними в позові та рішенні місцевого господарського суду.
Порядок встановлення правопорушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, розміру шкоди, що заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та порядок притягнення до відповідальності і відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, встановлені діючим законодавством України та нормативними актами, додержання вимог котрих є обов’язковим.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач не є нафтопереробним підприємством і взагалі не займається переробкою нафтопродуктів.
Позивач вказує на факт забруднення підземних вод нафтопродуктами і зазначає, що дане підтверджено висновками технічного звіту Українського державного головного науково-дослідного та виробничого інституту з інженерно-технічних та екологічних винаходів за 2004 рік. Однак, даний висновок не може мати належної доказової сили в розуміння статті 34 ГПК України, щодо належності та допустимості, оскільки в першому розділі звіту зазначається, що "полных сведений о степени загрязнения грунтов и грунтовых вод нефтепродуктами на территории Качановского ГПЗ, Сумской филиал "УкрНИИНТИЗ" не имеет." Висновки звіту ґрунтуються на припущеннях "можно сделать предположение, что загрязнение происходит из ненадлежащим образом затомпанирований старой нефтяной скважины или произошло умышленно при чистке колодца". За результатами проведення інженерно-екологічних винаходів, повинні подаватись відомості стосовно шляхів надходження забруднюючих речовин у водоносний горизонт, але в технічному звіті не встановлено, якою саме речовиною забруднено підземні води (нафта, легка нафта, газовий конденсат, легка фракція, дизельне паливо, мазут, хімреагенти тощо). В звіті не визначений об’єм підземних вод як того вимагає Методика.
Крім того, під час проведення винахідливих робіт ( в т.ч. і відбору проб із скважин) не був залучений відповідач і його також ніхто не повідомив про проведення таких робіт.
Жодним із компетентних органів чи спеціальною комісією не вивчалася проектно-технічна документація на будівництво заводу, відсутні матеріали науково-дослідних робіт по впливу господарської діяльності на підземні води, не проводилося обстеження стану технологічного обладнання та комунікацій заводу, не визначені джерела, причини та умови забруднення підземних вод, що не заперечується позивачем.
Пункт 4.2 Методики (на котру посилається позивач) передбачає відповідальність юридичних та фізичних осіб, котра настає внаслідок порушення ними встановлених умов водокористування, а саме :
- самовільного водоспоживання, тобто забору води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спецводокористування;
- самовільних скидів зворотних вод з підприємств, суден та об'єктів, для яких не видані дозволи на спецводокористування, або не встановлені норми гранично допустимих чи тимчасово узгоджених скидів шкідливих речовин;
- перевищення затверджених нормативів і норм скидів забруднюючих речовин (г/куб.м);
- перевищення затверджених нормативів і норм витрат зворотних вод ( куб.м/годину);
- скидів забруднюючих речовин, не зазначених у дозволах на спецводокористуваня чи нормах ГДС (ТУС), якщо їх концентрація перевищує ГДК;
- самовільних скидів зворотних вод чи сировини з морських або річкових суден, плавзасобів, надводних або підводних споруд ;
- надходження зворотних вод або забруднюючих речовин в поверхневі, підземні та морські води внаслідок аварій на насосних станціях, колекторах і інших спорудах, витоку таких вод чи речовин внаслідок порушення технології, техніки безпеки, скиду сировини внаслідок аварій на нафтопроводах, нафтотерміналах і т.п.;
- вимушених санкціонованих аварійних скидів, що не передбачалися проектом, але здійснюються з метою попередження аварійних ситуацій;
- скидів шкідливих речовин, що призвели до забруднення підземних вод як безпосередньо, так і внаслідок забруднення поверхні землі та зони аерації грунтів.
Відповідно до Методики жодного із випадків порушення умов водокористування відповідачем не зафіксовано.
Відповідач у своїй скарзі обґрунтовано зазначає, що відповідно роз'яснення ВГСУ № 02-5/744 від 27.06.2001 року " Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" зазначено, що розглядаючи спори про відшкодування шкоди, внаслідок порушення природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв’язок між відповідними діями (бездіяльністю), шкодою та виною відповідача.
В даному випадку відсутній безпосередній причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідача і завданою шкодою, оскільки джерело шкоди невідоме і про це зазначено в технічному звіті.
Згідно вимог пункту 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно п. 2 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у скоєнні порушень перелік котрих встановлений даною статтею.
Тобто позивач, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, не довів та не надав суду доказів того, що шкода зазначена в позові завдана саме відповідачем в результаті його дій чи бездіяльності, а також не довів причинно-наслідковий зв’язок між діями (бездіяльністю) відповідача і завданою шкодою.
Тим самим позивач і не довів вини відповідача щодо порушень передбачених п. 2 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
На підставі викладеного, керуючись ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, ст. 1166 Цивільного Кодексу України ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п.3,4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення господарського суду Сумської області від 26.07.2006 р. по справі № 2/226-06 скасувати. В позові відмовити.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Гагін М.В.
Плужник О.В.