Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" жовтня 2006 року Справа № 21/144-06
Колегія суддів у складі: головуючого судді Гагіна М.В.,
судді Барбашової С.В.,
судді Шевель О.В.
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача –Ражева А.В. –дов.,
відповідача –Уханьова О.В. –дир., Звонкової І.В. –дов., Тищенко Г.Ф. –дов.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (вхідний № 3515Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 30 червня 2006 р. по справі № 21/144-06
за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ
третя особа на стороні позивача Державне підприємство «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» смт Новопокровка Чугуївського району Харківської області
до Дочірнього підприємства «Білоколодязький елеватор»Державної акціонерної компанії Хліб України смт. Білий колодязь Вовчанського району Харківської області
про зобов‘язання виконати наряд та стягнення 9368315,57 грн.
та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства «Білоколодязький елеватор»Державної акціонерної компанії Хліб України смт. Білий колодязь Вовчанського району Харківської області
до Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ
про стягнення 590092,66 грн.
встановила:
Позивач, Державний комітет України з державного матеріального резерву, у березні 2005 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про зобов‘язання відповідача виконати наряд Держкомрезерву України від 16.12.2004 року № 214 та стягнути з відповідача 9368315,57 грн. штрафних санкцій, в тому числі 9366698,85 грн. штрафу та 1616,72 грн. пені. Позивач неодноразо збільшував свої позовні вимоги в частині стягнення пені та 16.05.2006 року подав заву в якій просив суд зобов‘язати відповідача виконати наряд Держкомрезерву України № 214 від 16.12.2004 року та стягнути з відповідача на свою користь 9366698,85 грн. штрафу та 2074531,33 грн. пені, що нарахована за період з 19.01.2005 року по 05.04.2006 року.
Відповідач за первісним позовом, Дочірнє підприємство «Білоколодязький елеватор»Державної акціонерної компанії Хліб України, звернувся до господарського суду із зустрічним позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просив стягнути з позивача за первісним позовом на свою користь 590092,66 грн. вартості витрат по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву.
Рішенням господарського суду Харківської області від 30 серпня 2006 р. по справі № 21/144-06 (суддя Пелипенко Н.М.) в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволені. З Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Дочірнього підприємства «Білоколодязький елеватор»ДАК Хліб України стягнуто 590092,66 грн. витрат по зберіганню зерна Держкомрезерву за договором № юр-2зб/307-2004 від 12.08.2004 року.
Позивач за первісним позовом, Державний комітет України з державного матеріального резерву, з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30 червня 2006 р. по даній справі та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити вимоги Держкомрезерву, а у задоволенні вимог ДП «Білоколодязький елеватор»по зустрічному позову відмовити. Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з‘ясуванні всіх обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи. У апеляційній скарзі позивач посилається на те, що відповідачем порушені умови закону та договору, якими передбачено, що він (відповідач) зобов‘язаний на першу вимогу поклажедавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. Позивач вважає, що відповідач умисно не відвантажував зерно, чим порушив умови договору та зобов‘язаний сплатити передбачені договором штрафні санкції. Щодо вимог зустрічної позовної заяви, позивач за первісним позовом вважає, що вони необгрунтовано задоволені місцевим господарським судом, оскільки умовами договору передбачено відшкодування таких витрат лише за умови належного виконання зберігачем (відповідачем) своїх обов‘язків по договору. Позивач вважає, що оскільки відповідачем не виконані умови договору в частині виконання наряду, зерно знаходиться у відповідача не з волі позивача (поклажодавця), а тому позивач не зобов‘язаний нести витрати, пов‘язані із зберіганням. Усе вищезазначене, на думку позивача, не було досліджено судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.
Відповідач за первісним позовом, ДП «Білоколодязький елеватор»ДАК Хліб України, проти апеляційної скарги заперечує, рішення господарського суду Харківської області від 30 червня 2006 року по даній справі вважає законним та обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення. Як вказує відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, місцевим господарським судом зроблені вірні висновки щодо відсутності вини відповідача у невідгрузці зерна за нарядом № 214, оскільки умовами договору на відповідача було покладено лише обов‘язок по відвантаженню зерна комітету, а не його переміщення, як зазначає позивач. Відповідач вважає, що наряд не був ним виконаний з вини позивача, який не здійснив будь-яких заходів для отримання зерна. Відповідач вказує, що він мав намір та не чинив жодних перешкод щодо виконання наряду № 214, однак, враховуючи ту обставину, що позивачем не здійснено ніяких заходів для отримання зерна, відповідач не міг здійснити його відвантаження. Також, відповідач наголошує на тому, що на даний час у нього на зберіганні лишилося лише 1152,907 тон зерна (іншу частину відпущено по іншим нарядам позивача), а тому виконати наряд № 214 на даний час не вбачається можливим. Щодо вимог зустрічної позовної заяви, відповідач вважає, що місцевим господарським судом обгрунтовано задоволені його позовні вимоги, оскільки умовами договору передбачено відшкодування витрат по зберіганню. Відповідач вважає, що він належно виконував обов‘язки за договором, що підтверджується і актом перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності зерна державного резерву.
Третя особа, ДП «Новопокровський КХП», в судове засідання не з‘явився, відзиву на апеляційну скаргу не надав, причини неявки у судове засідання не повідомив, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення їх уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:
12.08.2004 року між сторонами по справі укладено договір № юр-2зб/307-2004 на відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, відповідно до умов якого зберігання зерна державного резерву здійснюється без надання права користування ним на складських приміщеннях зберігача (відповідача за первісним позовом).
Зберігач зобов'язаний вживати заходи для належного зберігання матеріальних цінностей (п.2.1), проводити відпуск цінностей та переміщення тільки за нарядами Комітету протягом 2 днів з дня отримання наряду (п.2.5).
Обов'язком Комітету є відшкодування зберігачу витрат на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі, за умови виконання зберігачем належним чином своїх обов'язків за цим договором (п.3.1). Комітет відшкодовує витрати зберігача на утримання матеріальних цінностей виходячи із розрахунку - 2,50 грн. за тоно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей (п.4.1).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов‘язань за договором Комітет і зберігач несуть відповідальність згідно із законодавством, зокрема згідно із Законом України «Про державний матеріальний резерв», іншими актами законодавства (п. 6).
Матеріали справи свідчать, що протягом серпня -жовтня 2004 року на виконання умов договору позивачем по приймальним актам форми Р-16 на зберігання відповідачу передано пшеницю 4 класу та пшеницю 3 класу у загальній кількості 14452,907 тон.
16.12.2004 року Державним комітетом України з державного матеріального резерву видано наряд № 214 на відпуск (відвантаження) відповідачем ДП «Новопокровський КХП»(вантажоодержувачу) із першої групи в порядку переміщення згідно графіка до окремого доручення голови Держкомітету від 01.12.2004 р. пшениці 4 класу врожаю 2004р. в кількості 13390,740 тон та пшениці 3 класу врожаю 2004р. в кількості 1062,167 тон.
При цьому, позивачем за первісним позовом до матеріалів справи не залучено вказаного вище графіка, у судовому засіданні представник позивача не зміг пояснити апеляційному господарському суду, чи є цей графік у наявності та яке було окреме доручення голови Держкомітету від 01.12.2004 р.
Також, як вірно встановлено місцевим господарським судом, наряд № 214 від 16.12.2004 р. не містить вказівок за чий рахунок та чиїми силами здійснюється перевезення зерна. Відповідні вказівки відсутні і в укладеному між сторонами договорі відповідального зберігання від 12.08.2004 р. Відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи залучені докази його звернення з листом до Держкомрезерву та ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів»щодо оплати послуг по зберіганню та переміщенню зерна. Листом № 215 від 05.04.2005р. ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів»повідомив, що кошти на переміщення зерна по наряду № 214 від 16.12.2004р. з «Білоколодязького елеватора»ДП «Новопокровський КХП»не виделені, після надходження коштів від Держкомрезерву наряд на переміщення буде виконано. Таким чином, на час видачі наряду № 214 від 16.12.2004р. фінансування переміщення зерна вирішено не було.
Закон України «Про державний матеріальний резерв»та інші нормативні акти, що регулюють зазначені питання, не містять способу та механізму відпуску матеріальних цінностей держрезерву, визначених в наряді Держкомрезерву № 214 від 16.12.2004р. як відпуск (відвантаження) в порядку переміщення.
Згідно ст. 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв», відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву , це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву, а відпуск матеріальних цінностей з державного резерву –це реалізація чи безоплатна передача матеріальних цінностей державного резерву визначеному одержувачу (споживачу) або реалізація їх на ринку.
Згідно п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. N 532 «Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву», відшкодування витрат, пов’язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком до Постанови, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Пунктом 2.5 зазначеного додатку на відповідального Зберігача покладається обов‘язок проводити тільки відпуск цінностей за нарядами Комітету, про що й було зазначено у наряді № 214. У вказаному наряді не було зазначено про переміщення матеріальних цінностей відповідачем за первісним позовом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем за первісним позовом не надано доказів несвоєчасного виконання відповідачем умов договору щодо невиконання наряду Держкомрезерву, оскільки у матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача здійснити відпуск матеріальних цінностей, докази того, що позивач чи третя особа здійснили всі необхідні дії для отримання зерна (замовили вагони, прибули особисто для отримання, ін.), у зв‘язку з чим на відповідача не може бути покладена відповідальнсть за несвоєчасне виконаня наряду № 214 від 16.12.2004р. відповідно до вимог п. 9 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв».
Натомість, відповідачем за первісним позовом надані докази того, що він належним чином виконував свої зобов‘язання по зберіганню матеріальних цінностей держрезерву (актом від 19.01.2005р. Східного КРу Державного комітету України від 19.01.2005р. підтверджено придбання та закладка на зберігання пшениці 3-го та 4-го класу, наявність матеріальних цінностей, якісний стан пшениці та дотримання умов зберігання зберігачем), своєчасно надсилав позивачу платіжні документи про оплату за зберігання, залишені останнім без задоволення, після отримання до виконання наряду № 214, вживав заходів до визначення та врегулювання спільно з Державним комітетом України з державного резерву та ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів»способу його виконання в частині переміщення матеріальних цінностей держрезерву в інтересах третьої особи.
Таким чином, місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідачем виконані обов'язки по зберіганню майна, згідно з вимогами ст.ст. 936, 954 Цивільного кодексу України. Умови відвантаження зерна ДП «Новопокровський КХП»договором відповідального зберігання та нарядом № 214 від 16.12.2004р. не визначені.
У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом пояснив суду, що у деяких нарядах ним зазначається, що оплата за переміщення зерна здійснюється підприємствами-отримувачами, у деяких –ні. Представник позивача зазначив, що відповідні питання регулюються умовами договорів з підприємствами-отримувачами.
Як вбачається із листа ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів»№ 215 від 05.04.2005 р. (т. 1 арк. справи 90), направленого останнім на адресу відповідача за первісним позовом, комбінат повідомляє, що йому також було надано наряд № 214 від 16.12.2004 р. на переміщення пшениці, та нажаль не виділені кошти на переміщення (навантаження та доставка). Після надходження коштів від Держкомрезерву наряд на переміщення буде виконано.
Відповідне, на думку колегії суддів підтверджує той факт, що позивачем за первісним позовом особою, яка повинна була перемістити матеріальні цінності згідно з нарядом № 214 від 16.12.2004 року визначено саме ДП «Новопокровський КХП», а не відповідача за первісним позовом.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що вина відповідача у невиконанні наряду № 214 відсутня.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, на час прийняття оскаржуваного рішення по справі та подання апеляційної скарги вимоги наряду № 214 від 16.12.2004р. щодо відпуску зерна в кількості 14452,907 тон (позовні вимоги) здійснити неможливо, оскільки Держрезервом України видані наряди відповідачу № 33/6-4 від 06.02.2006 р.на відпуск зерна Стрийському комбінату хлібопродуктів № 1 в кількості 4000 тони, № 100/6-4 від 23.03.2006р. на відпуск зерна Радивилівському комбінату хлібопродуктів в кількості 2500 тони, № 377/6-4 від 01.06.2006р. на відпуск зерна Новопокровському комбінату хлібопродуктів в кількості 2000 тон та № 936/6-4 від 07.09.2006 р. на відпуск зерна Новопокровському комбінату хлібопродуктів в кількості 4800 тон. З зазначеними отримувачами відповідач уклав договори на відпуск зерна, якими сторони визначили умови відвантаження зерна та відпустив зерно згідно нарядів. Таким чином, на даний час на зберіганні у відповідача знаходиться лише 1152,907 тон зерна держкомрезерву.
Щодо вимог зустрічної позовної заяви: колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом такі вимоги обгрунтовано визнані такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони відповідають вимогам ЦК України, Закону України «Про державний матеріальний резерв»та умовам договору.
Вартість витрат зберігача на утримання матеріальних цінностей нарахована згідно з вимогами п.п. 3.1, 4.1, 4.2 договору № юр-2зб/307-2004 від 12.08.2004р. виходячи з розрахунку 2,50 грн. за період з серпня 2004р. по квітень 2006р., із врахуванням часткової оплати в сумі 108396,74 грн. протягом 2005 р. Держкомрезервом України. Сума витрат у розмірі 590092,66 грн. підтверджена наданими суду доказами та розрахунком.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 30 червня 2006 року у справі № 21/144-06 прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права та при повному з‘ясуванні обставин, що мають значення для справи, твердження позивача за первісним позовом, викладені ним у позовній заяві та апеляційній скарзі зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33, 36 ГПК України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права які б могли бути підставою для задоволення його позовних вимог та відмови у задоволенні вимог зустрічної позовної заяви.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, 105 ГПК України,
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 30 червня 2006 р. по справі № 21/144-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача за первісним позовом залишити без задоволення.
Головуючий суддя Гагін М.В.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Шевель О.В.