Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" жовтня 2006 р. Справа № АС-42/296-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Шебаніц Н.М.
відповідача - не з*явився
прокурора - Стасевський Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Жовтневого району м. Харкова (вх. № 3224Х/3-7) на постанову господарського суду Харківської області від 08.08.06 р. по справі № АС-42/296-06
за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до ТОВ "САТП-2001", м. Харків
про стягнення 7095,53 грн.
встановила:
У травні 2006 р. прокурор Жовтневого району м. Харкова звернувся до господарського суду з адміністративним позовом про стягнення 7095,53 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов’язаний був створити у 2005 р. 7 робочих місць для працевлаштування інвалідів, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005 р. було створено 5 робочих місць для працевлаштування інвалідів. У зв’язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві суму у розмірі 7095,53 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Постановою господарського суду Харківської області від 08.08.2006 р. по справі № АС-42/296-06 (суддя –Яризько В.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено, з посиланням на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, так як відповідач фактично створив 6 місць, на які у 2005р. працевлаштовані інваліди , що свідчить про те, що норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем виконаний.
Прокурор Жовтневого району м. Харкова з постановою господарського суду не погоджується, надав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Прокурор вказує, що судом не в повному об язі з’ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми матеріального права. Прокурор вважає, що відповідачем не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів в відповідності з нормативом, встановленим ст.. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в зв*язку з чим він не може бути звільненим від обов’язку по сплаті штрафних санкцій, передбачених ст.. 20 Закону.
Позивач апеляційну скаргу підтримав, вважає постанову суду неправомірною.
Відповідач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погодився, вважає постанову господарського суду обґрунтованою, законною, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що закон не має зворотної сили в часі і підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.
Відповідач в судове засідання не з*явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників позивача та прокурора, встановила:
Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991 р.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом, особливості створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, враховуючи особливі умови праці, передбачаються лише для деяких підприємств транспорту, енергетики, ці особливості передбачені відповідними законами України.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання),установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.
Згідно Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2812.2001р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітнім.
Згідно наданих суду документів, звіту підприємства відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників в 2005 році на підприємстві відповідача становить 179чол.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що особливості створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, враховуючи особливі умови праці, передбачаються лише для деяких підприємств транспорту, енергетики, ці особливості передбачені відповідними законами України, зокрема як вбачається з матеріалів справи на підприємство відповідача розповсюджуються вимоги Закону України "Про автомобільний транспорт".
Відповідно до ч. 3 ст.19 Закону України „Про автомобільний транспорт" створення робочих місць для працевлаштування інвалідів проводиться перевізниками у розмірі 4 відсотків загальної чисельності працюючих, крім водіїв.
Згідно довідки відповідача № 227 від 07.08.2006 р., яка підписана директором ТОВ "САТП-2001", середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві в 2005 році склала 179 чол., в тому числі водіїв - 96 чол.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" доповнено новою частиною : "Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону". Вказаний Закон підписаний Президентом України 31.05.2005 р.
Відповідно до ст..58 Конституції України Закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків , коли вони пом*якщують або скасовують відповідальність особи.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що діючими нормативними актами передбачено нарахування штрафних санкцій за рік, та не передбачений порядок розрахування штрафних санкцій за декілька місяців, тобто зміни, які були внесені в Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" протягом 2005 року повинні застосовуватись на наступний звітний період, тобто з 01.01.2006 р., так як зазначені змини в законі не мають зворотної сили та не можуть застосовуватися з 1.01.2005 р.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що з урахуванням вимог ч. 3 ст.19 Закону України „Про автомобільний транспорт", норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача в 2005 році визначається в розмірі 4 % від кількості працюючих, крім водіїв, тобто від 83 чол., та складає 3 чол.
Відповідачем було створено 6 робочих місць, на яких фактично були працевлаштовані інваліди, що підтверджується списком працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2005 році. В зв*язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Таким чином, постанова господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, а мотиви прокурора не можуть бути підставою для скасування постанови, керуючись ст..197,198, 200 КАС України
ухвалила:
Постанову господарського суду Харківської області від 08.08.2006 р. по справі № АС-42/296-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя
Судді