Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" листопада 2006 р. Справа № 38/211-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Братовченко М.А.
3-я особа - Плахтий А.Ж.
відповідача - Хитрова О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3644Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 11.09.06 р. по справі № 38/211-06
за позовом ВАТ "Племінний завод ім. 20-річчя Жовтня", с. Жовтень
3-я особа, якане заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ "Незалежний реєстратор "Аверс", м. Харків
до ТОВ фірма "Сприяння", м. Харків
про зобов'язання передати реєстр
встановила:
У червні 2006 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про зобов'язання відповідача передати реєстр власників іменних цінних паперів ВАТ „Племінний завод ім. 20-річчя Жовтня" новому реєстратору - ТОВ „Незалежний реєстратор „Аверс" протягом п'яти робочих днів з дати набрання рішенням суду законної сили. Свої позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 9-С від 29.09.1997 р. та п. 8.10 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 60 від 26.05.1998 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.09.2006 р. (суддя –Ольшанченко В.І.) по справі № 38/211-06 позовні вимоги задоволено, зобов'язано ТОВ фірму «Сприяння»передати реєстр власників іменних цінних паперів ВАТ „Племінний завод ім. 20-річчя Жовтня" ТОВ „Незалежний реєстратор „Аверс" протягом п'яти робочих днів з дати набрання рішенням суду законної сили, з посиланням на те, що передача реєстру попереднім реєстроутримувачем новому реєстроутримувачу не ставиться в залежність від укладення договору зберігання, оскільки Положення про порядок ведення реєстру власників іменних цінних паперів не містить приписів щодо обов’язку емітента укладати з попереднім реєстратором договір зберігання.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки воно необґрунтоване та незаконне, судом не в повному обсязі з’ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми матеріального та процесуального права. Відповідач вказує, що при винесенні рішення суд дійшов висновку, що передача реєстру попереднім реєстроутримувачем новому реєстроутримувачу не ставиться в залежність від укладення договору зберігання, оскільки Положення про порядок ведення реєстру власників іменних цінних паперів не містить приписів щодо обов’язку емітента укладати з попереднім реєстратором договір зберігання. Відповідач вважає даний висновок не вірним, оскільки, згідно з п. 8.4 Положення реєстроутримувач здійснює передачу реєстру за умови оплати емітенту послуг щодо ведення системи реєстру та його передачі, якщо інше не передбачено договором на ведення реєстру. Відповідач вказує, що суд не в повному обсязі з’ясував усі обставини, які стосуються факту не укладення договору зберігання та не прийняв до уваги встановлений договором № 9-С від 29.09.1997 р. додаткові умови відмови в передачі реєстру.
Крім того, відповідач вважає, що встановлений господарським судом строк виконання рішення господарського суду від 11.09.2006 р. суперечить нормам ст.ст. 115-122 ГПК України та Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач та 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджуються, вважають рішення господарського суду обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників сторін встановила:
29.09.1997 р. між сторонами був укладений договір № 9-С, за яким позивач (емітент) доручив, а відповідач (реєстратор) прийняв на себе зобов'язання щодо формування, ведення та зберігання системи реєстру акціонерів емітента з урахуванням вимог, передбачених чинним законодавством України, Положенням № 60, Статутом емітента та цим договором.
Додатковою угодою № 1 від 01.10.99 р. до договору були внесені зміни до п. 2 додатку № 3 щодо розміру вартості послуг з ведення та зберігання реєстру, порядку їх оплати та до п. 3.5 договору, а додатковою угодою № 2 від 16.01.02 р. до договору були внесені зміни до пунктів 2.2.8, 2.2.10, 6.4 договору та доповнено договір пунктом 2.1.7.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що 06.03.06 р. відбулися загальні збори акціонерів позивача, на яких відповідно до ч.2 ст.159 ЦК України, ч. 2 ст. 9 Закону України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", п.1.2 Положення № 60 було прийнято рішення про розірвання договору № 9-С від 29.09.97 р. та укладання договору на ведення реєстру акціонерів з ТОВ «Незалежний реєстратор «Аверс», (який має ліцензію ДКЦПФР на професійну діяльність на ринку цінних паперів: діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів серії АА №770383 від 16.09.04 р.), що підтверджується витягом з протоколу б/н загальних зборів акціонерів.
Суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідно до п. 8.5 Положення № 60 позивач направив відповідачу листа № 27 від 22.03.06 р., в якому повідомив про прийняте загальними зборами акціонерів рішення від 06.03.06 р. про розірвання договору на ведення реєстру № 9-С від 29.09.97 р., затвердження нового реєстратора (ТОВ „Незалежний реєстратор „Аверс") та призначив дату закриття реєстру - 15.05.06 р., від якої протягом п'яти робочих днів, тобто до 19.05.06 р. та просив відповідача підготувати всі необхідні документи, згідно п. 8.1 Положення № 60, узгодити дату та час передачі реєстру, звірити розрахунки та надати рахунок на оплату послуг по передачі реєстру, відповідач в свою чергу 12.04.06 р. направив позивачу проект договору зберігання № 12 від 05.04.06 р.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач не погодився з запропонованою відповідачем редакцією договору зберігання в частині обсягу документів, які підлягають зберіганню та вартості послуг по зберіганню, і разом з листом № 169 від 21.04.06 р. направив відповідачу підписаний договір зберігання № 12 від 05.04.06 р. з протоколом розбіжностей від 20.04.06 р. відносно пунктів 1.1, 4.1, 4.2 договору. Відповідач отримав від позивача договір зберігання № 12 від 05.04.06 р. з протоколом розбіжностей 10.05.06 р. і тільки 22.05.06 р., тобто після закінчення строку передачі реєстру, направив позивачу листа, в якому погодився з запропонованою позивачем редакцією пункту 4.2 договору зберігання щодо порядку сплати вартості послуг за зберігання і наполягав на своїй редакції пунктів 1.1, 4.2 договору, позивач отримав цей лист 26.05.06 р., що підтверджується витягом з журналу вхідної кореспонденції, і не надав відповіді на лист відповідача щодо узгодження розбіжностей, оскільки строк передачі документів системи реєстру минув 19.05.06 р.
Суд першої інстанції правомірно встановив, що договір зберігання № 12 від 05.04.06 р. залишився не укладеним, оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, а саме щодо предмету та ціни договору.
12.05.06 р. відповідач надіслав позивачу рахунки-фактури № 333 та № 334 від 11.05.06 р. на оплату послуг по підготовці документів системи реєстру для передачі в сумі 552,00 грн. та по веденню системи реєстру у березні 2006 р. в сумі 75,00 грн., які позивач отримав в останній день передачі реєстру, тобто 19.05.06 р.
Позивач направив відповідачу листа б/н від 17.05.06 р., в якому повідомив відповідача про те, що його представник та представник третьої особи з'являться до відповідача для отримання документів системи реєстру 19.05.06 р.
19 і 22 травня 2006 р. представники позивача та третьої особи знову зверталися до відповідача за отриманням реєстру акціонерів, але ж відповідач відмовив в передачі реєстру, посилаючись на те, що позивачем не оплачені послуги по зберіганню документів системи реєстру за договором зберігання № 12 від 05.04.06 р., що підтверджується копіями листів позивача та описів вкладення про їх відправку.
Відповідач надіслав позивачу листа № 504 від 18.05.06 р. у відповідь на лист позивача б/н від 17.05.06 р., в якому відмовив у передачі документів системи реєстру, посилаючись на те, що позивачем не оплачені рахунки-фактури № 334, № 334 від 11.05.06 р. та не укладений договір зберігання, цей лист відповідача позивач отримав тільки 26.05.06 р., про що свідчить витяг з журналу вхідної кореспонденції позивача та відмітка на листі (дата та вхідний номер).
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідно до п. 2.2.10 договору № 9-С від 29.09.97 р. передача ксерокопій документів системи реєстру іншому реєстратору або емітенту здійснюється протягом п'яти робочих днів від дати закриття реєстру. Реєстратор не відповідає за додержання, визначеного терміну передачі реєстру, якщо емітент ухиляється від виконання обов'язків, передбачених п. 2.1.7 та п. 6.4 договору. Згідно з п. 6.4 договору у разі припинення дії договору емітент повинен до дати закриття реєстру укласти договір зберігання, передбачений пунктом 2.1.7 договору, оплатити послуги по зберіганню та заборгованість за формування та ведення реєстру, якщо така заборгованість є.
Суд першої інстанції правомірно встановив, що надіслані відповідачем 12.05.06 р. рахунки-фактури позивач отримав в останній день передачі реєстру, тобто 19.05.06 р., що підтверджується витягом з журналу вхідної кореспонденції позивача, і тому не мав фактичної можливості оплатити їх до дня закриття реєстру, як то передбачає пункт 6.4 договору, а рахунок-фактура № 334 від 11.05.06 р. не підлягав оплаті, оскільки позивач не мав заборгованості перед відповідачем по оплаті послуг за ведення системи реєстру у березні 2006 р., що підтверджується листом позивача № 385 від 06.09.06 р. з розрахунком платежів та копіями платіжних доручень № 261 від 27.02.06 р., № 282 від 03.03.06 р., № 536 від 04.05.06 р., № 587 від 24.05.06 р.
Позивач оплатив рахунок-фактуру № 333 від 11.05.06 р. за ведення реєстру акціонерів в сумі 552,00 грн., що підтверджується копією платіжної квитанції № 5 від 26.06.06 р., а рахунок на оплату послуг по зберіганню документів системи реєстру відповідач позивачу не направляв. В зв’язку з чим господарський суд обґрунтовано вважав посилання відповідача на не оплату послуг по зберіганню та передачі реєстру безпідставними та не відповідаючими дійсності.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач повністю та своєчасно виконав свої зобов'язання за п. 2.1.7, п. 6.4 договору № 9-С від 29.09.97 р., направивши відповідачу до дати закриття реєстру (15.05.06 р.) листа № 169 від 21.04.06 р. разом з підписаним договором зберігання № 12 від 05.04.06 р. та протоколом розбіжностей від 20.04.06 р. відносно пунктів 1.1, 4.1, 4.2 договору, що підтверджується копіями опису вкладення та поштового чеку № 5882 від 25.04.06 р., а відповідач до дати закриття реєстру не уклав з позивачем договір зберігання, оскільки не погодився на умови позивача, які викладені в протоколі розбіжностей від 20.04.06 р., вже після закінчення строку передачі реєстру.
Суд першої інстанції правомірно встановив, що вини позивача в тому, що договір зберігання не був укладений до дати закриття реєстру не має, оскільки позивач діяв в межах та способом, визначеним діючим законодавством, більш того, договором № 9-С не передбачено, що позивач повинен укласти договір зберігання на будь-яких умовах, запропонованих відповідачем.
Враховуючи вищевикладене посилання відповідача на те, що позивач ухилявся від укладання з відповідачем договору зберігання безпідставні та необґрунтовані.
Суд першої інстанції правомірно зобов’язав відповідача передати реєстр власників іменних цінних паперів ВАТ «Племінний завод ім.20-річчя Жовтня» ТОВ «Незалежний реєстратор «Аверс», та вважав, що відповідач неправомірно утримує реєстр акціонерів позивача, так як підстави для відмови у передачі реєстру відсутні.
Відповідно до п. 8.10 Положення № 60 емітент, реєстроутримувач, що здійснював ведення реєстру та новий реєстроутримувач, до якого передається ведення реєстру емітента, повинні забезпечити передачу реєстратору протягом п’яти робочих днів від дати закриття реєстру, встановленої відповідно до вимог цього Положення. Емітент зобов’язаний інформувати реєстроутримувача, який веде систему реєстру, про призначення нового реєстроутримувача. Реєстроутримувач, здійснює передачу новому реєстроутримувачу за умови оплати емітентом послуг щодо ведення системи реєстру та його передачі. У разі відмови реєстратора від ведення реєстру або неможливості здійснення ним цього виду діяльності всі документи системи реєстру передаються уповноваженому на зберігання, яким може бути емітент, Національний депозитарій України.
Згідно із п. 8.13 Положення № 60 передача реєстру здійснюється протягом п’яти робочих днів від дати закриття реєстру та оформляється актом прийому-передачі, який підписується уповноваженою особою реєстроутримувача, який передає реєстр, уповноваженою особою нового реєстроутримувача та уповноваженою особою емітента.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що передача реєстру попереднім реєстроутримувачем новому реєстроутримувачу не ставиться в залежність від укладення договору зберігання емітентом з попереднім реєстроутримувачем, оскільки Положення № 60 не містить приписів щодо обов’язку емітента укладати з попереднім реєстратором договір зберігання.
Відповідно до Положення № 60 єдиною підставою для не передачі реєстру від попереднього реєстроутримувача до нового є несплата емітентом послуг щодо ведення системи реєстру та його передачі, але в даному випадку емітентом, тобто позивачем, послуги по веденню системи реєстру та його передачі були сплачені в повному обсязі.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідач не передав документи системи реєстру ні ТОВ «Незалежний реєстратор «Аверс»ні ВАТ «Племінний завод ім. 20-річчя Жовтня»в строк, визначений позивачем в повідомленні № 27 від 22.03.06 р., чим порушив п. 2.2.10 договору № 9-С від 29.09.97 р., п. 8.10 та п. 8.13 Положення № 60.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що відповідачем не виконано.
Таким чином, рішенні господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам, а мотиви позивача, з яких вони оспорюються, не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2006 р. по справі № 38 /211-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
.
Головуючий суддя
Судді