Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2006 р. Справа №38/62-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Могилєвкіна Ю.О., суддів Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі - Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3024Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 27.07.06 р. по справі №38/62-06
за позовом -СПД ФО ОСОБА_3, АДРЕСА_1
до -СПД ФО ОСОБА_4 АДРЕСА_2
про стягнення 110 000,00 грн.
встановила:
Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3 (позивач) звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 110000,00 грн. завданих збитків, витрат на сплату державного мита у сумі 1100,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.07.2006 р. по справі № 38/62 (суддя Жельне С.Ч.), позов задоволено частково. Стягнено з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 адреса: АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 (відомості про діючий поточний рахунок відсутній) на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 адреса: АДРЕСА_5 (відомості про діючий поточний рахунок відсутні) -102044, 39 грн. заборгованості, 1020,44 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що 25 квітня 2005 року на автомобільній дорозі Борова-першотравневе в темний час доби близько 21 год. позивач, повертаючись із службового відрядження на власному автомобілі потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в якій було пошкоджено належний йому на праві власності автомобіль «Ауді»(НОМЕР_1). Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок зіткнення із трактором Т-150 К (НОМЕР_2), під керуванням ОСОБА_5.
Перевіркою обставин дорожньо-транспортної пригоди ВДАІ Борівського РВ УМВС України в Харківській області було встановлено грубі порушення правил дорожнього руху водієм трактора ОСОБА_5 та його власником СПДФО ОСОБА_4, про що зазначено у висновку про з'ясування обставин дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 25 квітня 2005 року на автомобільній дорозі Борова - Першотравневе.
Згідно постанови по справі про адміністративні правопорушення від 14 травня 2005 року за підписом начальника ВДАІ Борівського РВ УМВС України в Харківській області за порушення правил дорожнього руху при експлуатації сільськогосподарської техніки, а саме за випуск на лінію трактору, з культиватором, ширина якого складає 8 м без погодження маршруту державною автоінспекцією СПДФО ОСОБА_4 були притягнуті до адміністративної відповідальності. СПДФО ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не притягувався.
Відповідно до ст. ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб є джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно із ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до вказаної норми, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Згідно змісту вказаної норми вбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується як власником, так і особою якій належить речове право на джерело підвищеної небезпеки на підставі догорів оренди, підряду та інших договорів про надання однією із сторін іншій речового права стосовно речі, яка є джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно із ст. 179 та ст. 316 Цивільного кодексу України речовим правом є право власності. Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, розпоряджається і користується своїм майном на власний розсуд. Види речових прав на чуже майно встановлено у ст. 395 Цивільного кодексу України, серед таких прав окремо виділено право володіння та право користування. Згідно із ч. 2 ст. 397 Цивільного кодексу України, право володіння може належати одночасно двом або більше особам.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 319 та ст. 316 Цивільного кодексу України, СПДФО ОСОБА_4 як власник трактора Т-150 К (НОМЕР_2) є його володільцем незалежно від того, чи передавався відповідний трактор іншим особам без передання права власності на нього.
Водночас згідно із ст. 398 Цивільного кодексу України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Порядок оформлення та передання права керування та (або) розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі установлено Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98р. N 1388. У пункті 15 цих Правил, встановлено, що, якщо власник транспортного засобу передає в установленому порядку право керування та (або) розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі, підрозділом ДАІ, то такій особі видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, що підтверджує право керування та (або) розпорядження.
В судовому засіданні 25 липня 2006 року на запитання представника позивача про правові підстави керування водієм ОСОБА_5 трактору Т-150 К (НОМЕР_2) СПДФО ОСОБА_4 пояснив, що він попрохав перегнати водія трактор для проведення польових робіт і трудового договору та інших договорів з ним не укладав. Разом з цим, відповідач не надав суду жодних належних договорів про передання ОСОБА_5 права володіння зазначеним трактором та доказів належного оформлення передання права керування та (або) розпорядження відповідним трактором.
Зважаючи на це, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати ОСОБА_5. особою, яка в розумінні ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України володіє на відповідній правовій підставі транспортним засобом. Тому відсутні підстави вважати гр. ОСОБА_5. відповідальним за шкоду, завдану джерелом підвищеної безпеки згідно із ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Як позивач так і відповідач є суб'єктами підприємницької діяльності. З одного боку дорожньо-транспортна пригода трапилася під час повернення СПДФО ОСОБА_3 із службового відрядження, пов'язаного із здійсненням підприємницької діяльності. З іншого боку, під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди СПДФО ОСОБА_4 здійснювалося перевезення сільськогосподарської техніки у зв'язку із проведенням весняно-польових робіт, що також охоплюється його господарською діяльністю. Таким чином, даний спір підсудний господарському суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд обмежений при розгляді господарського спору межами позовних вимог. З огляду не це, при вирішенні цієї справи суд не може вирішувати питання стосовно прав та обов'язків водія ОСОБА_5. Зважаючи на це суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на необхідність залучення до участі у справі водія ОСОБА_5, оскільки останній не є стороною по справі. Право на позов СПДФО ОСОБА_4 до ОСОБА_5., у разі відшкодування СПДФО ОСОБА_4 шкоди, завданої СПДФО ОСОБА_3, не може зумовлювати необхідність залучати до участі у даній справі водія ОСОБА_5, оскільки право пред'явлення відповідного позову є правом СПДФО ОСОБА_4, яким він може скористатися у встановленому порядку і це не може обмежувати право на захист порушених прав СПДФО ОСОБА_4 в порядку господарського судочинства.
Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відбувається у відповідності до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, а саме з урахуванням такого: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, - діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно із ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України до збитків, які підлягають відшкодуванню належать: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно із ч. 4 ст. 22 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України, СПДФО ОСОБА_4 як особа, яка здійснювала діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно висновку авто-технічної експертизи, що проводилися НДІ Судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса НОМЕР_3 від 26 травня 2005 року по матеріалам ДТП, з якого вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм трактора, що належить відповідачеві, п. п. 2.3, «а», 19.1 «в», 22.6, 31.4.7 «і», 32.1 «г»Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306. Зокрема, такі порушення полягали у наступному: перед виїздом не було перевірено і забезпечено технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості додатково не було ввімкнено світлові пристрої; при русі трактору не було увімкненено проблисковий маячок оранжевого кольору, ближнє світло фар, задні габарити та ліхтарі; не було погоджено з органами державної автоінспекції пересування транспортного засобу з крупногабаритним вантажем. Згідно вказаного висновку зазначенні порушення зумовили дорожньо-транспортну пригоду. Дії СПДФО ОСОБА_3 з технічної точки зору не були причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Ауді А8»(НОМЕР_1), що належить позивачеві на праві власності. Згідно висновку фахівця автотоварознавця НДІ Судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса № 4089 від 23 травня 2005 року розмір матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля та відповідно коштів, які потрібно на ремонт автомобіля «Ауді А8»(НОМЕР_1), складає 42429,67 грн.
Для ремонту автомобіля позивач, звертався до спеціалізованої авто-технічної майстерні ПІІ АТ «Автоінвестстрой - Харків», в якій була проведена діагностика та експертна оцінка пошкоджень. Вартість запчастин, що підлягають заміні та робіт по ремонту автомобіля складає: вартість запчастин 39206,38 грн.; вартість робіт 11100,00 грн.; вартість діагностики 80 грн.
Оцінюючи надані позивачем докази і визначаючи розмір збитків, завданих позивачеві внаслідок пошкодження його автомобіля, суд виходить з того, що згідно із ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Суд виходить з того, що для відновлення попереднього стану пошкодженого автомобіля позивач має понести витрати у сумі 42429,67 грн., яку визначено у висновку фахівця автотоварознавця НДІ Судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса № 4089 від 23 травня 2005 року, оскільки вказана сума визначена з урахуванням зносу деталей автомобіля, пошкоджених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач поніс витрати у сумі 653,70 грн. на оплату автотехнічної експертизи та витрати у сумі 294,14 грн. на оплату автотоварної експертизи, що проводилися НДІ Судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса (що підтверджується: платіжна квитанція за експертизу НОМЕР_3, лист № 3550 НДІ Судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса із зазначенням про сплату за висновок № 3550). Загальні витрати позивача за експертні висновки становлять 947,84 грн.
Позивач надав договір оренди легкового автомобіля від 26 квітня 2005 року, укладений з ПСП АФ «Світанок»строком до 1 вересня 2005 року, згідно з яким позивач повинен сплатити орендодавцю орендні платежі на загальну суму 12000,00 грн. Оцінюючи, наданий договір оренди легкового автомобіля, суд дійшов висновку, що укладення цього договору пов'язане із пошкодженням автомобіля позивача, адже на час ремонту пошкодженого автомобіля позивач втратив можливість своєчасно пересуватися. З урахуванням цього, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача стосовно відшкодування витрат в розмірі 12000,00 грн. у зв'язку із орендою легкового автомобіля.
Позивач надав договір про надання юридичної допомоги НОМЕР_4 та платіжну квитанцію про сплату 10000,00 грн. за юридичну допомогу. Позивач змушений був звернутися до спеціаліста правознавця для отримання юридичної консультації стосовно захисту та відновлення права, порушених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, притягнення в судовому порядку винних осіб до відповідальності. Згідно із ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, до витрат, які підлягають відшкодуванню, включаються витрати, які особа зазнає у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), суд робить висновок про обґрунтованість позову і в частині стягнення з відповідача витрат у сумі 10000,00 грн., які позивач поніс у зв'язку із наданням юридичної допомоги.
Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 36666,88 грн. Згідно із ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Оцінюючи розмір моральної шкоди суд виходить з того, що відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Беручи до уваги зазначені обставини справи, враховуючи характер порушення прав, наявність душевних та фізичних страждань позивача, керуючись принципом розумності і справедливості, суд вважає обґрунтованим відшкодування відповідачем моральної шкоди у розмірі 36666,88 грн.
За таких обставин, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у такому розмірі: майнової шкоди у розмірі: 65377,51 грн. (вартість витрат на ремонт автомобіля - 42429,67 грн.; витрати на експертні висновки НДІ Судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса - 947,84 грн.; витрати на оренду легкового автомобіля на час ремонту - 12 000,00 грн.; витрати на юридичну допомогу, пов'язану із захистом і відновленням порушених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -10 000,00 грн.); моральної шкоди в розмірі 36666,88 грн.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, надав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права.
Свою скаргу відповідач обґрунтовує тим, що у позовній заяві не було вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуємої суми, оскільки позивач СПД ФО ОСОБА_3 не додав до суду належних доказів використання свого приватного автомобіля " АУДІ" ( НОМЕР_1 ) у підприємницькій діяльності.
На думку відповідача суд не звернув увагу на те, що позивач надав: договір оренди легкового автомобіля, укладений з ПСП АФ " Світанок " строком до 1 вересня 2005 року, згідно з яким позивач повинен сплатити орендодавцеві орендні платежі на загальну суму 12 000, 00 грн.( а.с.51-53 ), і квитанцію до прибуткового касового ордеру від 05.07.2005 р. ПСП АФ " Світанок " на прийняття від позивача авансу за оренду автомобіля на суму 6000 грн. (а.с.106), в яких відсутні необхідні для інших документів реквізити, а саме : у договорі оренди автомобіля відсутня дата його укладення, а у квитанції к прибутковому касовому ордеру відсутній його порядковий номер. Тому, відповідач вважає, що суд повинен був не приймати вказані документи як докази у справі.
Також, відповідач зазначає, що зіткнення автомобіля " АУДІ " ( НОМЕР_1), що належить позивачеві на праві власності, з трактором " Т-150 К " ( НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_5., який перебував у трудових відносинах з відповідачем сталося 25 квітня 2005 року на автомобільній дорозі" Борова-Першотравневе " близько 21-00 год. в темний час доби.
Згідно висновку авто-технічної експертизи НОМЕР_3 від 26 травня 2005 року, що проводилася НДІ судових експертиз їм. М.С.Бокаріуса, дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія трактора, що належить відповідачеві, внаслідок грубого порушення ним правил дорожнього руху, але суд не звернув увагу на те, що у висновку авто-технічної експертизи НОМЕР_3 від 26.05.2005р. вказано, що дія водіяОСОБА_3 не відповідали вимогам п.12.2 Правил дорожнього руху України.
Відповідач вважає, що порушення позивачем при керуванні автомобілем "АУДІ" вимог п. 12.2 ПДР України, згідно якого водій автомобіля " АУДІ" у темну пору доби повинен був рухатися з такою швидкістю, при якій би він мав би змогу зупинити автомобіль у межах видимості дороги, призвело до дорожньо-транспортної події і воно має причинно-наслідковий зв'язок з ДТП і, що в діях водія автомобіля "АУДІ" ОСОБА_3 є також груба необережність, але суд не знайшов підстав, які б вказували на грубу необережність позивача, що призвела до зіткнення.
Крім того, відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
В постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2006р. у справі № 30/116-05 зазначено, що при попередньому розгляді справи розмір заподіяної шкоди був визначений судом без з'ясування, які саме пошкодження заподіяні автомобілю позивача під час ДТП. Так, на вирішення авто-технічної експертизи не ставилось питання щодо встановлення наявних несправностей або пошкоджень автомобіля позивача, а також часу їх виникнення (до ДТП чи в процесі ДТП). Висновок спеціаліста авто-товарознавця щодо визначення вартості матеріальної шкоди наданий без попереднього встановлення часу виникнення пошкоджень, що не входить до компетенції спеціаліста авто-товарознавця, розмір витрат на виправлення яких визначений таким дослідженням, отже, не можна вважати таким, що є обґрунтованим та відповідаючим дійсним обставинам справи висновок щодо розміру витрат, необхідних для відновлення стану автомобіля, що існував до ДТП.
Також, неналежно досліджено судами і питання наявності вини водія ОСОБА_5. у заподіянні шкоди.
При новому розгляді спору судом не прийняті до уваги вказівки Вищого господарського суду України, що є грубим порушенням процесуального права. Так, при винесенні рішення від 27.07.2006р. у справі № 38/62-06 судом не досліджувалось які саме пошкодження заподіяні автомобілю позивача під час ДТП. Повторна авто-технічна експертиза не проводилась, якою б з'ясувалось питання щодо встановлення наявних несправностей або пошкоджень автомобіля позивача, а також часу їх виникнення (до ДТП чи в процесі ДТП).
Оскільки не було встановлено причинний зв'язок між пошкодженнями автомобілю позивача та ДТП, відповідач вважає необґрунтованим рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі: 65377,51 грн. (вартість витрат на ремонт автомобіля - 42429,67 грн.; витрати на експертні висновки НДІ Судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса - 947,84 грн.; витрати на оренду легкового автомобіля на час ремонту - 12 000,00 грн.
Рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн. витрат на юридичну допомогу, пов'язану із захистом і відновленням порушених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відповідач вважає також безпідставним, оскільки позивач при зверненні з позовом до суду визначив витрати на юридичну допомогу як понесені збитки. Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд посилається на договір про надання юридичної допомоги НОМЕР_4 та платіжну квитанцію про сплату 10000,00 грн. за юридичну допомогу.
Склад судових витрат визначено статтею 44 Господарського процесуального кодексу України. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними документами.
Крім того, відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.
Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в ст.2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.
Таким чином, ст.44 Господарського процесуального кодексу України, передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам.
В даному випадку сума витрат на консультації та юридичні послуги не може бути віднесена до складу судових витрат у розумінні статті 44 ГПК України.
Згідно з приписами ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.
За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.
Так, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов, їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.
Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.
При цьому, важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.
Отже, заявлена позивачем до стягнення грошова сума у розмірі 10000,00 грн., витрачена ним у зв'язку з отриманням юридичних послуг від іншої особи безпосередньо, не може розглядатись як завдані йому (позивачу) відповідачем збитки, оскільки такі витрати не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за іншим договором.
Зазначені обґрунтування збігаються з судовою практикою (Постанова Вищого господарського суду України від 16.02.2005р. у справі № 274/3-2004)
Рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 36666,88 грн. відповідач також вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до статті 54 ГПК України, у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинно бути викладено: зміст позовних вимог, тобто, в чому полягає моральна шкода, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, якими саме неправомірними діями завдана ця шкода та зазначення доказів, що підтверджують позов.
При винесенні рішення у справі № 38/62-06, в частині стягнення моральної шкоди, суд керувався тільки принципом розумності і справедливості. Ні в матеріалах справи, ні в рішенні не зазначено на яких же доказах ґрунтуються позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди та на підставі чого ці вимоги задоволені.
Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погодився, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх, юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміни рішення місцевого господарського суду з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 25 квітня 2005 року на автомобільній дорозі Борова-Першотравневе в темний час доби близько 21 год. позивач, повертаючись із службового відрядження на власному автомобілі потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в якій було пошкоджено належний йому на праві власності автомобіль «Ауді»(НОМЕР_1). Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок зіткнення із трактором Т-150 К (НОМЕР_2), під керуванням ОСОБА_5.
Перевіркою обставин дорожньо-транспортної пригоди ВДАІ Борівського РВ УМВС України в Харківській області було встановлено грубі порушення правил дорожнього руху водієм трактора ОСОБА_5 та його власником СПДФО ОСОБА_4, про що зазначено у висновку про з'ясування обставин дорожньо-транспортної, що мала місце 25 квітня 2005 року на автомобільній дорозі Борова - Першотравневе.
Посилання відповідача на те, що суд не надав належної оцінки тому, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини обох водіїв, та не звернув увагу на те, що у висновку авто-технічної експертизи НОМЕР_3 від 26.05.2005р. вказано, що дія водіяОСОБА_3 не відповідали вимогам п.12.2 Правил дорожнього руху України, що є підставою для скасування рішення необґрунтоване.
Згідно постанови про адміністративні правопорушення від 14 травня 2005 року за підписом начальника ВДАІ Борівського РВ УМВС України в Харківській області за порушення правил дорожнього руху при експлуатації сільськогосподарської техніки, а саме за випуск на лінію трактору, з культиватором, ширина якого складає 8 м без погодження маршруту державною автоінспекцією СПДФО ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності. СПДФО ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не притягувався.
Приймаючи рішення місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що відповідно до ст. ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб є джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно із ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до вказаної норми шкоду, завдану джерелом підвищеної відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Згідно змісту вказаної норми вбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної відшкодовується як власником, так і особою якій належить речове право на джерело підвищеної безпеки на підставі догорів оренди, підряду та інших договорів про надання однією із сторін іншій речового права стосовно речі, яке є джерелом підвищеної безпеки.
Згідно із ст. 179 та ст. 316 Цивільного кодексу України, речовим правом є право власності. Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, розпоряджається і користується своїм майно на власний розсуд. Види речових прав на чуже майно встановлено у ст. 395 Цивільного кодексу України, серед таких прав окремо виділено право володіння та право користування. Згідно із ч. 2 ст. 397 Цивільного кодексу України право володіння може належати одночасно двом або більше особам.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 319 та ст. 316 Цивільного кодексу України СПДФО ОСОБА_4 як власник трактора Т-150 К (НОМЕР_2) є його володільцем незалежно від того, чи передавався відповідний трактор іншим особам без передання права власності на нього.
Водночас згідно із ст. 398 Цивільного кодексу України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Порядок оформлення та передання права керування та (або) розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі установлено Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 р. N 1388. У пункті 15 цих Правил, встановлено, що, якщо власник транспортного засобу передає в установленому порядку право керування та (або) розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі, підрозділом ДАІ такій особі видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, що підтверджує право керування та (або) розпорядження.
В судовому засіданні 25 липня 2006 року на запитання представника позивача про правові підстави керування водієм ОСОБА_5 трактору Т-150 К (НОМЕР_2) СПДФО ОСОБА_4 пояснив, що він попрохав перегнати водія трактор для проведення польових робіт і трудового договору та інших договорів з ним не укладав. Разом із цим відповідач не надав суду жодних належних договорів про передання ОСОБА_5 права володіння зазначеним трактором та доказів належного оформлення передання права керування та (або) розпорядження відповідним трактором.
Зважаючи на це, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати ОСОБА_5. особою, яка в розумінні ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України володіє на відповідній правовій підставі транспортним засобом. Тому відсутні підстави вважати гр. ОСОБА_5. відповідальним за шкоду, завдану джерелом підвищеної безпеки згідно із ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України, СПДФО ОСОБА_4 як особа, яка здійснювала діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно висновку авто-технічної експертизи, що проводилися НДІ Судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса НОМЕР_3 від 26 травня 2005 року по матеріалам ДТП, з якого вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм трактора, належного відповідачеві, п. п. 2.3, «а», 19.1 «в», 22.6, 31.4.7 «і», 32.1 «г»Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306. Зокрема, такі порушення полягали у наступному: перед виїздом не було перевірено і забезпечено технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості додатково не було ввімкнено світлові пристрої; при русі трактору не було увімкненено проблисковий маячок оранжевого кольору, ближнє світло фар, задні габарити та ліхтарі; не було погоджено з органами державної автоінспекції пресування транспортного засобу з крупногабаритним вантажем. Згідно вказаного висновку зазначенні порушення зумовили дорожньо-транспортну пригоду. Дії СПДФО ОСОБА_3 з технічної точки зору не були причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Ауді А8»(НОМЕР_1), що належить позивачеві на праві власності. Згідно висновку фахівця авто-товарознавця НДІ Судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса № 4089 від 23 травня 2005 року розмір матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля та відповідно коштів, які потрібно на ремонт автомобіля «Ауді А8»(НОМЕР_1), складає 42429,67 грн.
Для ремонту автомобіля позивач, звертався до спеціалізованої авто-технічної майстерні ПІІ АТ «Автоінвестстрой - Харків», в якій було проведена діагностика та експертна оцінка пошкоджень. Вартість запчастин, що підлягають заміні та робіт по ремонту автомобіля складає: вартість запчастин 39206,38 грн.; вартість робіт 11100,00 грн.; вартість діагностики 80 грн.
Оцінюючи надані позивачем докази і визначаючи розмір збитків, завданих позивачеві внаслідок пошкодження його автомобіля, суд виходить з того, що згідно із ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Суд виходить з того, що для відновлення попереднього стану пошкодженого автомобіля позивач має понести витрати у сумі 42429,67 грн., яку визначено у висновку фахівця авто-товарознавця НДІ Судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса № 4089 від 23 травня 2005 року, оскільки вказана сума визначена з урахуванням зносу деталей автомобіля, пошкоджених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач поніс витрати у сумі 653,70 грн. на оплату авто-технічної експертизи та витрати у сумі 294,14 грн. на оплату авто-товарної експертизи, що проводилися НДІ Судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса (що підтверджується: платіжна квитанція за експертизу НОМЕР_3, лист № 3550 НДІ Судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса із зазначенням про сплату за висновок № 3550). Загальні витрати позивача за експертні висновки становлять 947,84 грн.
На підставі викладеного, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості витрат на ремонт автомобіля - 42429,67 грн.; витрат на експертні висновки НДІ Судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса - 947,84 грн. законне та обгрунтоване і підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача -12000,00 грн. витрат на оренду автомобіля; 10000,00 грн. витрат на юридичну допомогу; 36666,88 гр. моральної шкоди та 586,66 грн. держмита підлягає скасуванню з відмовою в позові в цій частині з наступних підстав.
Задовольняючи позов в частині стягнення витрат понесених відповідачем на оренду автомобіля місцевий господарський суд зазначив в своєму рішенні, що позивач надав договір оренди легкового автомобіля від 26 квітня 2005 року, укладений з ПСП АФ «Світанок»строком до 1 вересня 2005 року, згідно з яким позивач повинен сплатити орендодавцю орендні платежі на загальну суму 12000,00 грн. Оцінюючи, наданий договір оренди легкового автомобіля, суд дійшов висновку, що укладення цього договору пов'язане із пошкодженням автомобіля позивача, адже на час ремонту пошкодженого автомобіля позивач втратив можливість своєчасно пересуватися. З урахуванням цього, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача стосовно відшкодування витрат в розмірі 12000,00 грн. у зв'язку із орендою легкового автомобіля.
Згідно вимог ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.
В даному випадку саме позивач повинен довести суду необхідність укладання такого договору. Одне лише посилання суду в рішенні на те, що укладення цього договору пов'язане із пошкодженням автомобіля позивача, адже на час ремонту пошкодженого автомобіля позивач втратив можливість своєчасно пересуватися і це є підставою для стягнення понесених витрат за оренду автомобіля -необґрунтоване.
Позивач не довів суду та не надав відповідних доказів того, що на час ремонту автомобілю у нього не було можливості займатись підприємницькою діяльністю, що змусило його укласти такий договір, що орендований автомобіль використовувався ним саме для підприємницької діяльності, а не для власних потреб як фізичної особи, чому був орендований саме цей автомобіль із зазначеною сумою орендної плати та у зазначеного підприємства і які міри він приймав щоб зменшити необхідні для підприємницької діяльності втрати шляхом змушеного укладання договору оренди.
За тих же обставин не підлягає задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 36666,88 гр. моральної шкоди.
Згідно статті 23 Цивільного кодексу України:
1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
2. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Позивач ніяким чином не обгрунтував та не надав будь-яких відповідних доказів щодо завдання моральної шкоди як підприємцю і в чому саме визначилось душевне страждання при здійсненні підприємницької діяльності, приниження честі, гідності. Також, позивачем не надано відповідного обгрунтування щодо розміру завданої моральної шкоди з врахуванням розумності та справедливості.
Рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн. витрат на юридичну допомогу, пов'язану із захистом і відновленням порушених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є також безпідставним.
Як обґрунтовано зазначає відповідач у своїй скарзі, позивач при зверненні з позовом до суду визначив витрати на юридичну допомогу як понесені збитки.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд посилається на договір про надання юридичної допомоги НОМЕР_4 та платіжну квитанцію про сплату 10000,00 грн. за юридичну допомогу.
Склад судових витрат визначено статтею 44 Господарського процесуального кодексу України. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними документами.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 2 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2006 р. по справі № 38/62-06 змінити. Рішення в частині стягнення -12000,00 грн. витрат на оренду автомобіля; 10000,00 грн. витрат на юридичну допомогу; 36666,88 гр. моральної шкоди та 586,66 грн. держмита скасувати та в позові в цій частині відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 адреса: АДРЕСА_5 ( відомості про діючий поточний рахунок відсутні) на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 (адреса:АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 відомості про діючий поточний рахунок відсутній) 293,33 грн. мита за подання апеляційної скарги.
Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
суддя Пушай В.І.
суддя Плужник О.В.