Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" листопада 2006 р. Справа № 13/294-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - Жулавський С.А.
відповідача - Чередник С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2931С/1-7) на рішення господарського суду Сумської області від 17.07.06 р. по справі № 13/294-06
за позовом ВАТ "Буринське підприємство "Агротехсервіс", м. Буринь
до ТОВ "Сільгосптехніка-Буринь", м. Буринь
про визнання недійсним договору
встановила:
Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Буринське підприємство "Агротехсервіс", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про визнання недійсним Договіру №1ФЛ фінансового лізингу рухомого і нерухомого майна від 15.03.2000р., акту приймання-передачі до нього, приймального-здавального акту від 30.03.2001р., додаткової угоди до нього від 05.05.2000р. та додаткової угоди від 30.03.2001р., та прийняти рішення про зобов"язання відповідача -ТОВ «Сільгосптехніка-Буринь»передати позивачу - ВАТ «Буринське підприємство «Агротехсервіс»наступне майно: - станок 3А 423; стенд СТД-ІА; станок хонинговальний ЗА-833; станок Б-277; стенд КИ-4896; автомобіль УАЗ -452; будівлю електроцеху (точне найменування згідно технічного паспорту –склад електроцеху літ.БТІ- Б-1), яка розташована за адресою: Сумська обл., м.Буринь, вул.Щорса, 6; стенд регуліровки т/апаратури КИ-22205; будівлю майстерні (точне найменування згідно технічного паспорту –спец. майстерня, літ БТІ –М-2, М-1), яка розташована за адресою: Сумська обл., м.Буринь, вул.Щорса, 6.
Рішенням господарського суду Сумської області від 17.07.2006 року по справі №13/294-06 ( суддя Лиховид Б.І. ) в задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Буринське підприємство "Агротехсервіс" , з рішенням господарського суду не згоден, подав апеляційну скаргу, зміст якої оголосив уповноважений представник в судовому засіданні та зазначив, що рішення суду прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права; висновкі, викладені у рішенні місцевого господарського суду невідповідають обставинам справи. Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області, задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.
Відповідач, ТОВ "Сільгосптехніка-Буринь", у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні зазначив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його цілком обгрунтованим та законним. Вважає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи і в рішенні немає ніяких порушень матеріального чи процесуального права, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Договором №1ФЛ фінансового лізингу не було передбачено відчуження майна, яке є предметом Договору. «Лізингодавець»- позивач та «Лізингоотримувач»- відповідач, уклавши Додаткову угоду до даного Договору 05.05.2000р. домовились про дострокову передачу відповідного майна у власність «Лізингоотримувача»за умови дострокового погашення вартості отриманого по Лізингу майна по окремим узгодженим позиціям згідно Додатку №3. При цьому, «Лізингодавець» був зобов`язаний сплатити лізингову вартість майна зазначеного в Додатку №3 Додаткової угоди в 10-денний строк з дня підписання даної Додаткової угоди.
При цьому слід зазначити, що ст.12 ГПК України, до компетенції господарських судів, належить вирішення спорів, зокрема, про визнання недійсними Актів з підстав, визначених законодавством.
Акти приймання-передачі майна не можуть бути визнані судом недійсними, оскільки не являються Актами в розумінні ст.12 ГПК України.
Таким чином суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вимоги позивача щодо визнання недійсними Акту приймання-передачі до Договору №1ФЛ фінансового лізингу від 15.03.2000р., приймального-здавального акту від 30.03.2001р., є неправомірними і такими, що не підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача відносно визнання недійсним Договору №1ФЛ фінансового лізингу рухомого та нерухомого майна, укладеного між сторонами 15.03.2000р., позивач стверджує, що була податкова застава. При цьому, згідно пункту 2 Указу Президента від 04.03.1998р. №167/98 визначено , що орган державної податкової служби у триденний строк від дня виникнення податкової застави повідомляє у письмовій формі відповідного платника податків про податкову заставу належного йому майна та майнових прав.
Пунктом 6 Постанови КМУ від 22.06.1998р. №941 «Про затвердження порядку звернення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків (крім фізичних осіб –суб?єктів підприємницької діяльності) та реалізації такого майна», встановлено, що у триденний термін з дня виникнення податкової застави орган державної податкової служби повідомляє відповідного платника податків про податкову заставу належного йому майна і майнових прав за формою згідно з додатком №1.
Позивач-ліквідатор ВАТ «Буринське підприємство «Агротехсервіс» такого повідомлення не надав, як доказ того, що підприємство було сповіщене про податкову заставу належним чином.
Посилання позивача на рішення господарського суду Сумської області від 11.10.2005р. по справі №3/294-05, яким, як стверджує позивач встановлено факт знаходження в податковій заставі всього майна та майнових прав з 01.01.2000р. до 08.02.2006р. також вірно не прийнято господарським судом Сумської області до уваги, оскільки при винесенні рішення суд не розглядав предмет і спосіб виникнення застави , а лише встановив факт податкової застави.
Постановою Пленуму Верховного суду України №3 від 28.04.1978 р. пункт 2, визначено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому, при вирішенні спору про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Як свідчить з матеріалів справи, згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави №витягу 4878787 від 23.05.2005р., виданого приватним нотаріусом Черниш Д.М., податкова застава зареєстрована тільки 09.02.2001р. за №56-1402. Тобто застава рухомого майна зареєстрована через один рік і один місяць після виникнення.
Вищезазначене свідчить про те, що відповідач фактично не був обізнаний про те, що на момент укладання Договору, майно що визначено в Договорі було в податковій заставі. Отже під час укладання спірного Договору відповідач діяв під впливом помилки, не усвідомлючи, що отримане в лізинг майно обтяжене певними зобов`язаннями «Лізингодавця»- ВАТ «Буринське підприємство «Агротехсервіс»щодо погашення податкового боргу. При цьому, така помилка виникла саме внаслідок замовчування цих обставин «Лізингодавцем».
Відповідно до ч. 1 ст.56 ЦК УРСР угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення , може бути визнана за позовом строни, яка діяла під впливом помилки. Оскільки помилка , під впливом якої діяв відповідач, стосувалась не мотивів укладання угоди, а саме істотних умов договору (особливого стану майна відповідача внаслідок обтяження податковою заставою), при правовій оцінці фактичних обставин справи слід застосувати спеціальну норму законодавства, якою в даному випадку є ст.56 ЦК УРСР.
Застосування ст.48 ЦК УРСР буде невірним застосуванням матеріального права.
Таким чином, угода може бути визнана судом недійсною лише за позовом сторони, що діяла під впливом помилки. «Лізингодавець»- позивач не має права вимагати визнання недійсним Договору, а тому позовні вимоги позивача в частині визнання недійсним Договору №1ФЛ фінансового лізингу визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню.
Крім цього, слід зазначити, що позивачем подано до суду клопотання про відновлення строку позовної давності з посиланням на те, що причиною пропуску строку позовної давності є той факт, що керівництво ВАТ «Буриське підприємство «Агротехсервіс» умисно приховувало факт неправомірного відчуження майна, яке знаходилось в податковій заставі. Постановою господарського суду Сумської області від 03.04.2006р. по справі №7/50-06 позивача було визнано банкрутом, тому з метою захисту інтересів боржника та кредиторів, позивач просив відновити пропущений строк звернення до суду з даною заявою.
Проаналізувавши подане позивачем клопотання, судова колегія вважає їх необґрунтованими, та вважає причину пропуску строку позовної давності не поважною, а тому порушене право не підлягає захистові відповідно до ст.80 ЦК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення господарський суд Сумської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства і насамперед ст.ст.33, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно до чинного законодавства та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому підстав для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 33, 38, 43, 99, 101, 102, п.1. ст.103, 105 України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-, колегія суддів Харківського апеляційного госп
одарського суду,-
постановила:
1. Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Сумської області по спарві №13/294-06 від 17.07.2006 р. залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили .
Головуючий суддя
Судді