Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" листопада 2006 р. Справа № 15/335-05
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Тітова М.М. (дов. № 1/13 від 04.01.06р.),
відповідача - Фомін В.В. (дов.№ 38-084 від 16.01.06р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2481Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 15.06.06 р. по справі № 15/335-05
за позовом Комунального підприємства "Територіально-виробниче об"єднання "Харківкомунпромвод" м. Харків
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
про стягнення 86 274 089,13 грн.
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до КП “Харківські теплові мережі”, м. Харків про стягнення з відповідача заборгованості за послуги водопостачання в розмірі 86 274 089,13 грн., де 72 332 272,79 грн. основний борг, 13 941 816,34 грн. сума індексації. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що щомісячно надавав відповідачу питну воду в об’ємах, які зафіксовані двосторонніми актами, а відповідач сплачував заборгованість не в повному обсязі.
28.02.2006р. у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач надав заяву про збільшення ціни позову до 94 233 942,77 грн., у тому числі 77 897 464,27 грн. основний борг, 16 310 978,45 грн. індексація.
14.04.2006р. позивач надав заяву про зміну предмету та збільшив ціну позову, у якій просить суд стягнути грошові кошти, безпідставно збережені відповідачем внаслідок несплати послуг з централізованого водопостачання в сумі 77 675 531,74 грн., та індексацію 20 711 955,17 грн., всього 98 387 486,91 грн.
Рішенням від 15.06.2006р. господарського суду Харківської області по справі № 15/335-06 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Лаврова Л.С., судді Прохоров С.А., Ковальчук Л.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з КП “Харківські теплові мережі” на користь КП ТВО “Харківкомунпровод” 4 193 093,80 грн. основного боргу. В інший частині у позові відмовлено.
Позивач з даним рішенням не погодився, надав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог і прийняти нове рішення про стягнення з КП “Харківські теплові мережі” суми заборгованості за водопостачання у розмірі 94 194 393,11 грн., а в частині стягнення 4 193 093,80 грн. основного боргу – залишити без змін, мотивуючи тим, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи, які мають значення по справі, порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення законним і обґрунтованим, у зв’язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
У судовому засіданні 01.11.06 було оголошено перерву до 10 год. 30 хв. 13.11.06; у засіданні 13.11.06 оголошувалася перерва до 09.00 години 14.11.06.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, встановила наступне.
У період з лютого 2002р. по листопад 2004р. позивач відпускав у систему відповідача питну воду, частина якої використовувалась останнім на власні потреби, а частина питної води йшла на підігрів для потреб гарячого водопостачання юридичних осіб та населення.
Рішенням від 09.04.97 №256 виконавчого комітету Харківської міської ради (т.1, а.с.14) встановлено загальний принцип розрахунків між постачальниками холодної та гарячої води і споживачами, а саме: ТВО «Харківкомунпромвод» здійснює розрахунки безпосередньо зі споживачами як за холодну воду, так і за воду, відпущену на потреби централізованого гарячого водопостачання, а ОВО «Харківтеплоенерго» здійснює розрахунки зі споживачами тільки за кількість тепла, використаного на підігрів холодної води на потреби гарячого водопостачання. У пункті 6.2 даного рішення визначений порядок розрахунків за об’єм води, відпущений споживачам понад встановлені норми, а саме: відповідач сплачує позивачу різницю між обсягом води, зафіксованим приладами обліку на вводах у житлові будинки, та обсягом води згідно встановленої норми централізованого гарячого водоспоживання по діючому тарифу для населення.
Крім того, як вбачається із затверджених розпорядженням від 18.01.02 №19 голови Харківської облдержадміністрації тарифів для населення на центральне опалення та підігрів холодної води для потреби гарячого водопостачання, у вказаних тарифах не врахована вартість обсягів холодної води, що спрямовується на підігрів. Застереження щодо неврахування у тарифах на послуги КП “Харківські теплові мережі” вартості холодної води міститься і у рішенні від 10.10.03 №987 виконавчого комітету Харківської міської ради, яким встановлено тарифи на виробництво теплової енергії та послуги з теплопостачання, які надає КП “Харківські теплові мережі”.
Вищевказаний спосіб розрахунків узгоджується з нормами чинного законодавства. Так, відповідно до Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», відповідно до статті 1 якого централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води, а споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб. Правилами надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.97 №1497, чинною з 01.02.98 по 21.07.05 (тобто в період, за який позивачем пред’явлено вимоги щодо стягнення з відповідача коштів) встановлено, що централізоване холодне (гаряче) водопостачання - подача холодної (гарячої) води споживачам спеціальними мережами. Крім того, пунктом 12.17 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 р. N 65, передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання здійснюються з підприємствами, які споживають воду.
Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» було утворено внаслідок реорганізації ОВО «Харківтеплокомуненерго», згідно з розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 27.06.01 №429 «Про створення комунального підприємства «Харківські теплові мережі» для виконання функцій вироблення транспортування, використання, розподілу та реалізації теплової енергії на території м.Харкова. При цьому КП «Харківські теплові мережі» прийняло на свій баланс мережі, що раніше належали ОВО «Харківтеплоенерго» по м.Харкову, не змінюючи їх функціонального призначення – для забезпечення всіх категорій споживачів гарячою водою та опаленням. Тобто відповідач є правонаступником ОВО «Харківтеплоенерго».
Згідно з п. 2.2.1 Статуту Комунального підприємства “Харківські теплові мережі” предметом його діяльності є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. Здійснення цього ж виду діяльності за нерегульованим тарифом вищезазначений Статут не передбачає. Таким чином, відповідач може здійснювати свою діяльність лише щодо тих видів послуг з теплопостачання, на які встановлені тарифи відповідно до п. 12 додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р № 1548 № Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”. В усіх тарифах на теплову енергію для підігріву питної (холодної) води, що були затверджені Харківською обласною державною адміністрацією та Харківським міськвиконкомом, не врахована вартість обсягів питної (холодної) води, яка використовується для потреб гарячого водопостачання, та їх стоків.
Разом з тим, позивач наполягає на тому, що відповідно до фактичних договірних відносин, що склалися між сторонами, відповідач повинен був сплачувати не лише вартість води, спожитої ним для власних технологічних та допоміжних потреб, але і вартість холодної води, що йде на підігрів для потреб гарячого водопостачання іншим споживачам. При цьому КП «ТВО Харківкомунпромвод», у позовній заяві вказуючи на наявність фактичних договірних відносин між сторонами, в апеляційній скарзі заперечує існування вказаних відносин.
Згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, порядок розрахунків за відпущений для потреб гарячого водопостачання об’єм води сторонами не було врегульовано – тобто між позивачем і відповідачем не було укладено договору, який передбачав би обов’язок відповідача сплачувати за холодну воду, що йде на підігрів для потреб гарячого водопостачання.
На думку позивача, місцевий господарський суд не надав належної оцінки двостороннім щомісячним актам фіксування об’ємів питної води. Однак колегія суддів відзначає, що у вказаних актах зазначено лише загальний об’єм отриманої відповідачем води, а не її вартість, крім того, із даних документів не вбачається обов’язку відповідача оплачувати спірні об’єми холодної води. У матеріалах справи також відсутні докази, що прилади обліку, за показаннями яких позивачем було встановлено об’єми спожитої відповідачем води, належним чином зареєстровані та повірені, як це передбачено чинним законодавством і зокрема – пунктом 3 рішення від 09.04.97 №256 виконавчого комітету Харківської міської ради. Не надано позивачем і відповідних доказів, того, що вимірювання обсягів спожитої води здійснювалося на вводах у житлові будинки, як це передбачено пунктом 6.2 вищевказаного рішення. Також більшість актів за 2002 рік не підписано представниками відповідача.
За таких обставин колегія суддів не вважає за можливе визнати належними доказами надані позивачем акти про витрачання холодної води на потреби гарячого водопостачання іншим споживачам.
Отже, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні обґрунтовано дійшов висновку про те, що стягненню підлягає лише сума заборгованості за постачання холодної води на власні потреби, яка станом на 25.05.06 становила 4 193 093,80 грн. , з яких за жовтень 2004р. - 1963037,48 грн., за листопад 2004р. – 2230056,32 грн. Існування заборгованості у вищевказаній сумі не заперечується відповідачем.
Щодо вимог про стягнення з відповідача суми індексації колегія суддів відзначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та уже зазначалося вище, сторонами не було узгоджено порядок та строки розрахунків за поставлену холодну воду, отже, на думку колегії суддів, до вказаних правовідносин мають бути застосовані положення статті 530 Цивільного кодексу України. Даною нормою встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач стверджує, що ним пред’являлися відповідачу вимоги щодо сплати заборгованості, а саме – у 2004 році з січня по листопад включно надсилалися відповідні реєстри передачі рахунків (т.1, а.с. 19 – 29). Проте, як вбачається із вказаних реєстрів, у них не зазначено об’ємів отриманої відповідачем холодної води та її призначення (для підігріву та постачання іншим споживачам чи для власних потреб) – отже вказані документи, на думку колегії суддів, не можуть бути підтвердженням того факту, що позивачем направлялися вимоги до відповідача щодо оплати вартості холодної води, отриманої для власних потреб, а не для її підігріву та подальшого постачання іншим споживачам.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми індексації, нарахованої позивачем як на суму заборгованості зі сплати вартості питної води, спожитої відповідачем для власних потреб, так і на суму вартості підігрітої питної води, поставленої іншим споживачам за відсутності правових підстав вважати відповідача в цій частині боржником.
Отже, з огляду на те, що аргументи заявника апеляційної скарги не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, -
постановила:
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення від 15.06.2006р. господарського суду Харківської області по справі № 15/335-06 - залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді