Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" листопада 2006 р. Справа № АС-49/66-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Казакова О.В.
за участю представників сторін:
прокурора - Токарєва О.В.
позивача - Шебаніц Н.М.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3894Х/3-7) на постанову господарського суду Харківської області від 19.09.06 р. по справі № АС-49/66-06
за позовом Прокурор Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Харків
до ВАТ Харківський завод "Електропобутприлад", м. Харків
про стягнення 4229,03 грн.
встановила:
В липні 2006 р. прокурор Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, м. Харків (позивач) - звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача –ВАТ Харківського заводу „Електроприлад”, м. Харків 4229,03 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Постановою господарського суду Харківської області від 19.09.2006 р. (суддя Кононова О.В.) по справі № АС-49/66-06 позовні вимоги задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто 4229,03 грн. штрафних санкцій за незайняті робочі місця.
Відповідач з постановою господарського суду не погоджується, вважає її такою, що прийна з порушенням норм матеріального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що відповідно до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” чітко визначено коло суб”єктів, на яких покладено обов”язок щодо працевлаштування інвалідів і такими органами є центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів; що уповноваженні органи не зверталися до відповідача з вимогою про працевлаштування інвалідів, самих інвалідів на підприємство не направляли; що до спірних правовідносин не можуть застосовуватись ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” в новій редакції; що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. відповідач, на його думку, виконав норматив щодо створення вакантних місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вищевказаного Закону та ін.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор просить суд постанову господарського суду залишити без зиін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач не повідомляв компетентні органи про наявність вакантних місць для працевлаштуавння інвалідів не виконав норматив по працевлаштуванню інвалідів.
Позивач просить суд постанову господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, фонд України соціального захисту інвалідів діє на підставі затверджених ст. 10 та ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001р. та Положення про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991 р.
При цьому, для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до ст. 18 цього Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з п.п. 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Кабінетом Міністрів України № 314 від 03.05.1995 р. (надалі –Положення), підприємства повинні інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів (звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за формою 3-ПН з приміткою робочі місця для інвалідів).
На підставі п. 3 зазначеного Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інвалідів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, підприємство може вважаєтися таким, що належним чином виконало покладені на нього Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” обов’язки тільки у тому випадку, коли підприємством були надані докази створення та проведення атестації робочого місця для працевлаштування інваліда певної нозології у встановленому законом порядку, або докази того, що необхідна кількість робочих місць була створена і введена в дію шляхом працевлаштування на них відповідної кількості інвалідів разом із документами, які б підтверджували те, що підприємство належним чином повідомляло органи працевлаштування інвалідів про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів відповідної нозології з їх атестацією, але цими органами інваліди для працевлаштування не направлялися.
Згідно із Звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, складеним за формою 10-ПІ, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства відповідача в 2005 р. становила 31 особу, відповідно кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 р. повинна була становити 1 –місце.
Однак, як свідчать матеріали справи, на підприємстві відповідача у 2005 р. інвалідів не працювало, в зв”язку з чим, останнім не виконано норматив щодо створення робочого місця для інваліда та його працевлаштування.
Крім того, відповідач не вживав заходів щодо забезпечення створення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, не надсилав повідомлення про наявність створених робочих місць, що підтверджується листом Червонозаводського районного центру зайнятості від 19.04.2006 р. за № 399.
До того ж, докази проведення атестування робочих місць згідно з вищевказаним Положенням в матеріалах справи відсутні і відповідачем суду не надані, в зв*язку з чим позовні вимоги позивача правомірно визнані господарським судом такими, що підлягають задоволенню.
Законом та Порядком встановлено розмір та порядок сплати штрафних санкцій до відділень Фонду, акумуляції, обліку та використання цих коштів. Постановою КМУ № 1767 від 28.12.2003 р. на відділення фонду соціального захисту інвалідів покладено обов”язок здійснювати контроль за своєчасним та повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не дотримуються встановленого нормативу робочих місць.
Як свідчать матеріали справи, розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві відповідача за 2005 р. становив 4229,03 грн. Таким чином, сума штрафних санкцій за нестворення робочого місця для працевлаштування інвалідів у 2005 р., що підлягає стягненню з відповідача становить 4229,03 грн.
Таким чином, висновки, викладені в постанові господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви апелянта, з яких він оспорює постанову, не можуть бути підставою для її скасування.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія -
ухвалила:
Постанову господарського суду Харківської області від 19.09.06 р. по справі № АС-49/66-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя
Судді