№ справи:104/1233/13-к Головуючий суду першої інстанції:Чубабрія Вахтанг Автанділович
№ провадження:11-кп/190/490/13 Доповідач суду апеляційної інстанції:Опанасюк О. Д.
____________________________________________________________________________________
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді- Дорошенко Т.І.,
Суддів- Опанасюка О.Д., Куртлушаєва І.Д.,
За участю прокурора- Бородіної І.Т.,
при секретарі обвинуваченого - Кравці А.В., - ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження № 12012130260000138 за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції на вирок Білогірського районного суду АРК від 20.06.2013р., яким:
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Гульбач, Задарьїнського району Наманганської області, громадянина України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, проживає: АДРЕСА_1, раніше судимий: 13.06.2012 р. Білогірським районним судом АРК за ч. 1 ст. 185 КК України до 160 годин громадських робіт,
визнаний винним та засуджений:
- за ч. 1 ст. 164 КК України до 1 року обмеження волі,
- за ч. 2 ст. 389 КК України до 1 року 2 місяців обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначене покарання у виді 1 року 2 місяців обмеження волі.
ВСТАНОВИЛА:
Вироком суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що він в період часу з 08.09.2009р. по 10.04.2013р., достовірно знаючи про те, що згідно рішення Білогірського районного суду АРК від 20.10.2009р. зобов'язаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_8 на утримання неповнолітніх дітей: доньки - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 та сина - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі - по 300грн. на кожну дитину щомісячно, по досягненню дітьми повноліття, починаючи з 08 вересня 2009р., при цьому маючи дохід найму у приватних осіб в розмірі 100грн. на день, які він витрачав на свої потреби, злісно ухиляючись від сплати встановлених рішенням суду аліментів, внаслідок чого заборгованість згідно розрахунку головного державного виконавця ВДВС Білогірського РУЮ склала 22 030,08грн.
Він же, будучи засудженим за вищевказаним вирок, за викладених у вироку суду першої інстанції обставинах, 20.08.2012р., був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, періодичністю прибуття на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції (у другу, четверту середу кожного місяця), попереджений про відповідальність за ухилення від відбуття покарання на підставі ч. 2 ст. 389 КК України, починаючи з 28.08.2012р. ОСОБА_10 приступив до відбуття покарання у Крінічненській сільській раді. Розпорядження Крінічненської сільської ради здійснення контролю за відбуванням покарання покладено на секретаря Крінічненської сільської ради ОСОБА_11 Згідно розпорядження сільської ради та плану - графіка, з яким засуджений ознайомлений 21.08.2012р., останній повинен був почати відбування покарання громадських робіт з 21.08.2012р. Разом з тим, ОСОБА_7 за період часу з 21.08.2012р. по 27.08.2012р. не виходив на громадські роботи, що підтверджується інформацією Крінічненської сільської ради. Враховучи викладене, ОСОБА_5 був викликаний до кримінально-виконавчої інспекції, де повідомив, що громадські роботи не відбував у зв'язку зі своєю халатністю. За даним фактом із засудженим була проведена профілактична розмова з винесенням застереження у вигляді попередження.
Після цього, засуджений знову в період часу з 14.09.2012р. по 25.09.2012р., 01.01.2012р. по 16.10.2012 р. не відбув громадські роботи у Крінічненській сільській раді, пояснивши це тяжким матеріальним становищем, а також письмово відмовився від відбуття громадських робіт. Також згідно інформації, наданої Крінічненською сільською радою, ОСОБА_7 з 17.10.2012р. по 15.12.2012р. для відбуття призначених судом громадських робіт у сільську раду не з'явився. З 01.10.2012р. по 27.05.2013р. ОСОБА_7 не відбуває громадські роботи, а також не з'являється у Крінічненську сільську раду для відбуття громадських робіт, що підтверджується довідкою сільської ради від 27.05.2013р. За вищевказані порушення з ОСОБА_7 були проведені профілактичні розмови та винесені письмові попередження.
Суд, відповідно до положення ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються в межах пред'явленого обвинувачення і обмежив обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновків суду про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7, просить скасувати вирок, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та постановити новий вирок. Свої доводи мотивував тим, що засуджений, не відбувши покарання, призначене новим вироком, знову вчинив злочин, а отже остаточно покарання йому слід призначити на підставі ст. ст. 71, 72 КК України шляхом їх часткового складання у виді 1 року 2 місяців 5 днів обмеження волі.
У клопотанні прокурор відділу прокуратури АР Крим просить обрати запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_7 ухиляється від суду, у судове засідання не з'являється та Апеляційним судом АР Крим від 10.09.2013 року був оголошений у розшук.
Заслухавши доповідача, прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу - в частині застосування ст. 71 КК України та підтримавши клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу, ОСОБА_7, який заперечував проти її задоволення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а клопотання прокурора відділу прокуратури АР Крим про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Винність ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який він засуджений, підтверджена доказами, зібраними і ретельно перевіреними в судовому засіданні, що апелянтами не оспорюються і в апеляційній скарзі.
Аналіз перевірених доказів у сукупності дав підставу суду зробити правильний висновок про винність ОСОБА_7 і вірно кваліфікувати його дії за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення від відбування громадських робіт особою.
Відповідно до ст. 65 КК України і роз'яснень п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного і обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання обставини. Особі, що скоїла злочин, повинне бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_7 за ч.1 ст. 164, ч.2 ст. 389 КК України, судом першої інстанції призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості скоєного, який є невеликої тяжкості, даних про особу обвинуваченого, який раніше судимий (а.с.47 кримінального провадження), за місцем проживання характеризується задовільно (а.с. 70 кримінального провадження), з урахуванням обставин, які пом'якшують покарання - визнав щире каяття, та обставин, які обтяжують покарання - суд визнав «рецидив злочинів».
Згідно до ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Але суд при призначенні покарання дані вимоги не врахував.
Так згідно матеріалів справи ОСОБА_7 засуджений вироком Білогірського районного суду АРК від 13.06.2012 за ч. 1 ст. 185 КК України до 160 годин громадських робіт. Невідбута частина покарання за попереднім вироком у ОСОБА_7 складає 160 годин громадських робіт, але суд першої інстанції у порушення вимог ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання не приєднав.
За таких обставин, судом першої інстанції не виконані загальні правила призначення покарання, встановлені ст. 65 КК України, оскільки не дивлячись на те, що фактично засуджений ОСОБА_7 не відбув покарання у виді громадських робіт, призначених вироком Білогірського районного суду від 13 червня 2012 р.
Відповідно до ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню обмеженння волі відповідають восьми годинам громадських робіт.
З урахуванням викладеного вирок Білогірського районного суду АРК від 20.06.2013 р. підлягає скасуванню, з призначенням покарання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 164 КК України у виді 1 року обмеження волі, за ч. 2 ст. 389 КК України у виді 1 року 2 місяців обмеження волі. Остаточно покарання ОСОБА_7 слід призначити у відповідності до ст.ст. 71, 72 КК України, шляхом часткового складання даного покарання та невідбутого покарання - у виді 1 року 2 місяців 5 днів обмеження волі.
Оскільки колегія суддів апеляційну скаргу прокурора задовольняє, в частині призначеного покарання, та призначає ОСОБА_7 покарання у вигляді обмеження волі, то у задоволенні подання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою слід відмовити.
Колегія суддів враховує і те, що в санкціях ч.2 ст. 389 КК України та ч. 1 ст. 164 КК України позбавлення волі, як вид покарання, Кримінальним кодексом не передбачені.
Таким чином, підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7, передбачених ст. 183 КПК України по справі не має.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 183, 394, 404, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів,
ЗАСУДИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.
Вирок Білогірського районного суду АРК від 20 червня 2013р. щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок.
ОСОБА_7 на підставі ст. ст. 71, 72 КК України остаточно призначити покарання шляхом часткового складання покарання за вироком Білогірського районного суду АР Крим від 20.06.2013 року за ст.ст. 164 ч.1, 389 ч.2 КК України з покаранням, призначеним за вироком Білогірського районного суду АР Крим від 13.06.2012 року за ч.1 ст. 185 КК України - у виді 1 року 2 місяців 5 днів обмеження волі.
Строк покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту прибуття його до місця відбування покарання.
В решті вирок залишити без змін.
Клопотання прокурора відділу прокуратури АР Крим про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7- залишити без задоволення.
Вирок набирає чинності з моменту його проголошення.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому і прокурору та не пізніше наступного дня надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми у судовому засіданні.
Роз'яснити учасникам судового провадження про їх право отримати в суді копію вироку.
СУДДІ:
Дорошенко Т.І. Опанасюк О.Д. Куртлушаєв І.Д.