АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Моісеєнко Т.І.,
суддів Іщенка В.І.,
Полянської В.О.,
при секретарі: Піцик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди і витрат, пов'язаних з розглядом справи, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди і витрат, пов'язаних з розглядом справи, який мотивує тим, що з відповідачем вона знаходиться у зареєстрованому шлюбі 29 серпня 1984 р. і від спільного життя в них є двоє дітей, однак, з січня 2005 р. сторони по справі припинили шлюбні відносини, не проживають разом, не ведуть спільного господарства, оскільки з 1995 р. відповідач став зловживати спиртними напоями у зв'язку з чим в сім'ї стали виникати часті сварки, чоловік безпідставно ображав ОСОБА_1, бив її. У зв'язку з такими діями чоловіка позивачка не могла вести нормальний образ життя, часто зверталася по медичну допомогу, про відношення до неї чоловіка дізналися на її роботі, а чоловік бив її та ображував перед друзями та колегами, через що склалося напружене становище як для самої позивачки, так і для її дітей. ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду, яку заподіяв їй чоловік за час спільного проживання, і яку вона оцінює у 20000 грн.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 02 серпня 2006 р. позов ОСОБА_1 був задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 5000 грн., судовий збір - 50 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн., а всього - 5080 грн.
Представником ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції була подана
апеляційна скарга, в якій містяться вимоги про скасування оскаржуваного рішення і
постановления нового про відмову позивачці у задоволенні її позову. Апелянт, в
обгрунтування своїх вимог, посилається на неправильну оцінку судом доказів по справі,
Справа № 22-ц-1894-Ф/06р. Головуючий у першій інстанції
Левченко В.П.
Суддя-доповідач Іщенко В.І.
а також на неповне з'ясування обставин по справі, які мали для її вирішення суттєве значення. Так, представник відповідача оспорює грунтування висновків суду на медичні довідки, в яких зазначений стан ОСОБА_1, однак, не вказана причина такого стану, крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції мав би критично віднестися до показань свідків з боку позивачки, оскільки вони є подругами ОСОБА_1, а також їх показання не мають посилання на те, що саме ОСОБА_2 наносилися тілесні ушкодження позивачці. Апелянт звертає увагу суду першої інстанції і на характер роботи відповідача, який є моряком і часто відсутній вдома протягом більше місяця, що є суттєвою для нього перешкодою являтися до позивачки на роботу і ображати її перед колегами. Представник ОСОБА_2 також вважає, що позов ОСОБА_1 є необгрунтованим, оскільки за час, нібито, побиття її чоловіком, вона жодного разу не зверталася до органів міліції з відповідним заявами, ОСОБА_2 продовжував допомагати сім'ї матеріально, незважаючи на припинення, за словами позивачки, шлюбних відносин, яка подала позов до суду тільки після подання ОСОБА_2 заяви про розірвання шлюбу, тобто із помсти за такі дії відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга представника відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції, при вирішенні справи, було встановлено, що сторони по справі з 22 серпня 1986 р. знаходилися у шлюбі, якій був розірваний 10 липня 2006 p., і від якого мають двох дітей. Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідач неодноразово після вживання спиртних напоїв бив позивачку у присутності зазначених свідків, ображав її і на думку суду, такими діями ОСОБА_2 позивачці була завдана моральна шкода.
З такими висновками суду погоджується колегія судців, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і постановлене рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до ст. 1197 ч.1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Періодичне побиття та ображання ОСОБА_1 з боку її колишнього чоловіка було встановлено судом за допомогою свідків ОСОБА_4, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 і таки свідчення представником відповідача опровергнуті не були.
У той же час при вирішенні справи судом першої інстанції не були враховані вимоги ст.257 ЦК України, якою встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Отже, суд першої інстанції, встановивши заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1, повинен був застосувати вказану норму цивільного законодавства і відмовити позивачці у задоволенні її позову у період з 1999 р. по липень 2003 р.
Крім того, судом при вирішенні питання про розмір заподіяної ОСОБА_1
моральної шкоди, не врахував норми Пленуму Верховного суду України „Про судову
практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня
1995 р. № 4, відповідно до яких, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди
суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних,
психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості,
можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
На думку колегії суддів, з урахуванням всіх вищенаведених обставин розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивачки повинен складати 500 грн.
У той же час, не може бути прийнято до уваги посилання представника апелянта на часту відсутність ОСОБА_2 удома, що є перешкодою для нього являтися на роботу до позивачки і ображати її та бити, оскільки ним не було надано доказів відсутності у місті ОСОБА_2 у той час, коли за словами ОСОБА_1 відповідач бив її, а також відповідно до медичних довідок, які підтверджують факт її побиття. Не може бути прийнято до уваги і посилання представника апелянта на факт надання відповідачем своїй сім'ї матеріальної допомоги як на підставу, яка унеможливлює встановлене судом першої інстанції ставлення ОСОБА_2 до своєї дружини, незважаючи на фактичне припинення шлюбних відносин, оскільки до складу сім'ї ОСОБА_1 входять також і двоє неповнолітніх дітей, обов'язок по утриманню яких покладений на батьків відповідно до норм діючого законодавства.
Доводи представника відповідача щодо невказання ОСОБА_1 при зверненні за медичною допомогою причини її стану, а також щодо її незвернення до правоохоронних органів з заявою про побиття її чоловіком, як на ту обставину, що підтверджує вигаданість позову ОСОБА_1, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки таким чином позивачка намагалася зберегти свою сім'ю, сподіваючись на зміну відношення свого чоловіка до себе.
Таким чином, рішення суду першої інстанції, на думку колегії судців, є неправильним, постановленим без належного застосування вимог' матеріального і процесуального права, без урахуванням всіх обставин по справі і наданням їм належної правової оцінки, тому оскаржуване рішення підлягає зміні за апеляційною скаргою представника відповідача.
На підставі наведеного і, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.З, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2006 року - змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 грн.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.