АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Рреспубліки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Моісеєнко Т.І.,
суддів Іщенка В.І.,
Полянської В.О.,
при секретарі: Піцик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ „Лізингова компанія „Стандарт" про стягнення невиплаченої заробітної плати та витрат, моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЗАТ „ЛК „Стандарт" про стягнення невиплаченої заробітної плати та витрат, моральної шкоди, який мотивує тим, що 17 грудня 2003 р. між ним та ЗАТ „ЛК „Стандарт" був укладений контракт про прийняття позивача на роботу на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 судна СРТМ-К ІНФОРМАЦІЯ_2, контракт був укладений на період проведення підготовки і ремонту судна та набрав сили з моменту його підписання. За згодою відповідача і відповідно до повноважень, наданих позивачу контрактом, ОСОБА_1 прийняв на роботу 10 членів екіпажу для підготовки судна до ремонту, однак, у зв'язку зі змінами планів ЗАТ „ЛК „Стандарт" вказані особи були звільненні. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов контракту: невиплата заробітної плати, витрат на проживання, автотранспорт, зв'язок, витрат на підготовку судна до ремонту, яку ОСОБА_1 проводив за особисті кошти, ЗАТ „ЛК „Стандарт" був попереджений позивачем про розірвання контракту повідомленням від 18 листопада 2004 р. До часу звернення ОСОБА_1 до суду відповідач на виплатив йому зарплату та зазначені витрати, а також штрафних санкцій, передбачених контрактом, які позивач і просить стягнути з ЗАТ „ЛК „Стандарт" у сумі 241776 грн. 94 коп. Крім того, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду, яку він зазнав через дії ЗАТ „ЛК „Стандарт", які стали причиною втрати ним нормальних життєвих зв'язків, і яку він оцінює у 148240 грн. 61 коп. У своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що він громадянином РФ, однак має майно у вигляді квартири в Україні, а також дозвіл на проживання в Україні, відповідач розташований в РФ і не має представництв в Україні, однак, відповідно до ст.27 п.2 контракту ОСОБА_1 має право звернутися до суду за місцем розташування судна з відповідним позовом.
Справа № 22-ц-1896-Ф/06р. Головуючий у першій інстанції
Короткова Л.М. Суддя-доповідач Іщенко B.І.
Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 17 серпня 2006 р. позовна заява ОСОБА_1 до ЗАТ „ЛК „Стандарт" була залишена без розгляду; був знятий арешт на судно СРТМ ІНФОРМАЦІЯ_2, яке належить ЗАТ „ЛК „Стандарт", накладений ухвалою того ж суду від 18 листопада 2005 р.
ОСОБА_1 не погодився з таким судовим рішенням і подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, повернувши справу на новий розгляд до того ж суду іншим складом суду. Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 мотивовані тим, що судом були неправильно застосовані норми процесуального законодавства щодо підсудності справи за вибором позивача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами по справі при укладенні контракту від 17 грудня 2003 р. у ст.27 ч.2 було передбачено, що у випадку неврегульовання спору між ІНФОРМАЦІЯ_1 і Роботодавцем він підлягає вирішенню в судовому чи іншому порядку при наявності до того підстав у законі місцем розгляду спору є місце знаходження судна або місце фактичного проживання заявника (для ІНФОРМАЦІЯ_1), або місцезнаходження заявника (для Роботодавця). Крім того, при прийняті оскаржуваного судового рішення суд виходив з норм права як України, так і міжнародних норм права щодо врегулювання спору між сторонами, які є іноземними особами.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і постановлене рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до ст.2 ч.2 ЦК України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно зі ст.20 ч.1 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої Законом України № 240-94/ВР від 10 листопада 1994 p., позови до осіб, які мають місце проживання на території однієї з Договірних Сторін, пред'являються, незалежно від їх громадянства, до судів цієї Договірної Сторони, а позови до юридичних осіб пред'являються до судів Договірної Сторони, на території якої знаходиться орган управління юридичної особи, його представництво або філія.
Як вбачається з довідки, отриманої судом першої інстанції з судової ділянки № 102 району Замоскворіччя, у проваджені мирового судді цього суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ГК „Лідер" ЗАТ „Лізингова компанія „Стандарт" про стягнення заробітної плати, розгляд якої призначено на 17 серпня 2006 р. (а.с. 112, 113), а крім того, аналогічна справа знаходиться на розгляді у Ленінському районному суді м. Севастополя, що вбачається з матеріалів справи, і яка призначена до розгляду на січень 2007 р., про що пояснив у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1
Ст.414 ЦПК України встановлює, що підсудність судам України цивільних справ у спорах, в яких беруть участь іноземці, а також у спорах, в яких хоча б одна із сторін, які беруть участь у спорі, проживає за кордоном, визначається законами України Відповідно до вимог ст.75 ч.2 ЗУ „Про міжнародне приватне право" суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно зі ст.207 ч. 1 п.4 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо спір між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді.
Отже, оскільки суду першої інстанції стало відомо про аналогічну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ „Лізингова компанія „Стандарт" вже після відкриття провадження по справі і відповідно до вищезазначених вимог цивільного законодавства, залишення позову ОСОБА_1 без розгляду є правомірним.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи оскаржувану ухвалу правильної та грунтованою на вимогах норм матеріального і процесуального права, не вбачає підстав для її скасування за апеляційною скаргою ОСОБА_1
На підставі наведеного і, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.2 п.1, 312 п.1, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2006 року - залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.