Справа 22-10207/2006 Суддя 1 інстанції - Запорожець Т.А.
Категорія -26 Доповідач - Гурова О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого - Гурової О.М.,
суддів - Могутової Н.Г., Осипчук О.В.,
при секретарі - Миснянко М.П., за участю - сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 19 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в Інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4, до ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Макіївського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5, про визнання недійсним заповіту, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 19 серпня 2006 року, яким визнано недійсним заповіт ОСОБА_6, посвідчений 29 жовтня 2004 року приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_1
В апеляційній скарзі відповідачка просила скасувати зазначене рішення, посилаючись на те, що зазделегідь до смерті ОСОБА_6, яка була її двоюрідною сестрою, висловлювала побажання розпорядитись своєю квартирою на її користь. Під час знаходження в онкологічному відділенні лікарні № 2 м. Макіївки вона наполягала на виклику нотаріуса. 29 жовтня 2004 р. ОСОБА_1 привезла до лікарні приватного нотаріуса, який переконався в дієздатності ОСОБА_3 і оформив заповіт. Будь-якого впливу на спадкодавця не здійснювалось, ОСОБА_3 розпорядилась майном на власний розсуд, оскільки поводила себе адекватно ситуації, свідомість не втрачала. З цих підстав вважала, що ОСОБА_3 не страждала розладом психічної діяльності при укладенні заповіту і просила повернути справу на новий розгляд до суду.
Суд першої інстанції, визнаючи заповіт недійсним, виходив з того, що ОСОБА_6, хоча І була дієздатною особою, але на час укладення заповіту не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними. До такого висновку суд прийшов на підставі висновків судово-психіатричної експертизи та інших доказів по справі, зокрема пояснень свідка ОСОБА_7
Заслухавши доповідача суддю Гурову О.М., пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд 1-ї інстанції постановив рішення з додержанням вимог
матеріального і процесуального права.
Встановлено, що судом при розгляді даної справи таких порушень припущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, померла 30 жовтня 2004 року ОСОБА_6 була свекрухою позивачки ОСОБА_3., бабусею позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4. та двоюрідною сестрою відповідачки ОСОБА_1
На праві власності ОСОБА_6 належала АДРЕСА_1. Крім власниці, в якості членів сім"ї в квартирі були зареєстровані її син - ОСОБА_8 - з 15 вересня 1992 року та онук ОСОБА_2 - з 17.01.1995 року.
Згідно медичних документів, з початку вересня 2004 р. ОСОБА_6 знаходилась на лікуванні в хірургічному відділенні лікарні № 1 м. Макіївки, під час якого було виявлено пухлинне утворення бід ребрами. 4 жовтня 2004 р. вона госпіталізована в онкологічне відділення міської лікарні № 2 м. Макіївки з діагнозом рак товстої кишки. Не дивлячись на належне лікування, стан здоров"я хворої погіршувався, зростали явища інтоксикації. 30 жовтня 2004 р. настала смерть ОСОБА_3, безпосередньої причиною якої була інтоксикація.
З урахуванням викладеного, судово-психіатрична експертна комісія прийшла до висновку про те, що в період укладення юридичної угоди - заповіту - 29.10.2004 р. ОСОБА_3 виявляла розлад свідомості внаслідок ракової інтоксикації і за психічним станом не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Аналогічні обставини підтвердив в судовому засіданні лікар ОСОБА_7, який безпосередньо обстежував ОСОБА_6. Він навів симптоми, що були характерні для розладу свідомості (хвора не сприймала навколишню обстановку, не розуміла де знаходиться, не могла доглядати за собою, навіть не відповідала на запитання) і свідчили про недоступність хворої продуктивному контакту, недостатність орієнтації в оточенні, виявлення емоційно-вольових порушень, тобто підтверджували тимчасовий розлад психічної діяльності спадкодавця. Вказані обставини підтвердив також допитаний у якості свідка працівник Кіровського РВ ДМУОСОБА_9
На підставі наведеного, Апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції виходячи з вимог ст.ст.225, 1257 ЦК України, обгрунтовано прийшов до висновку про визнання недійсним заповіту ОСОБА_6складеного 29 жовтня 2004 року.
Рішення суду відповідає вимогам процесуального і матеріального права і підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не грунтуються на законі і обставинах справи.
Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, Апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 19 серпня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.