ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.07.06 | Справа №АС13/250-06. |
За позовом відкритого акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе”
До відповідача Державного архіву Сумської області
Про визнання дій незаконними та зобов’язання утриматись від вчинення певних дій
Головуючий Суддя ЛИХОВИД б.і.
судді: Гудим в.д.
Соп’яненко О.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача: Гоч В.М. дов. № 18-7/62 від 11.01.2006 р.
від відповідача: Плетньова В.І. Дов. №м 163 від26.05.2006 року., Олійник Ю.О. Дов. № 163 від 26.05.2006 року.
В судовому засіданні, розпочатому 04.07.2006 р., відповідно до ст. 150 КАС України оголошено перерву до 05.07.2006 р.
Суть спору: позивач просить визнати дії Державного архіву Сумської області направлені на витребування на державне зберігання від ВАТ « Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» архівних документів, а саме справ постійного зберігання за період з 01.01.1974р. по 31.12.1991 року незаконними, та зобов’язати Сумську обласну державну адміністрацію в особі Державного архіву Сумської області утриматись від вчинення дій направлених на витребування на державне зберігання від ВАТ « Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» архівних документів, а саме справ постійного зберігання за період з 01.01.1974р. по 31.12.1991 року.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України “Про Національний архівний фонд та архівні установи” архівні документи державних підприємств, установ, організацій є власністю держави, оскільки позивач змінив форму власності у 1994 році, його архівні документи за період до моменту зміни форми власності є документами державного підприємства і відповідно власністю держави, за результатами експертизи цінності документів позивача вони внесені до Національного архівного фонду, а позивача включено д списку № 1 як підприємство, документи якого є частиною Національного архівного фонду України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні докази для вирішення справи по суті, суд встановив:
Листами від 27.01.2006 р. № 23 та від 13.03.2006 р. № 80 відповідач звернувся до позивача із вимогою підготувати справи постійного зберігання за 1974-1991 роки і передати разом з науково-довідковим апаратом до них відповідачу на виконання вимог Закону України “Про Національний архівний фонд та архівні установи” в строк до 01.04.2006 р.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про Національний архівний фонд та архівні установи” від 24.12.1993 р. національний архівний фонд - це сукупність документів, незалежно від їх виду, місця створення і форми власності на них, що зберігаються на території України, відображають історію духовного і матеріального життя її народу та інших народів, мають наукову, історико-культурну цінність, визнані такими відповідною експертизою і зареєстровані у порядку, передбаченому цим Законом.
Державну реєстрацію документів Національного архівного фонду здійснюють Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України і уповноважені ним архівні установи. Порядок реєстрації і форма реєстраційного свідоцтва затверджуються Кабінетом Міністрів України (ст. 19 Закону).
Згідно п. 2 “Положення про державну реєстрацію документів Національного архівного фонду” затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20.10.2995 р. № 853 державній реєстрації підлягають усі документи, які в установленому порядку віднесені до Національного архівного фонду, незалежно від місця їх зберігання і форми власності.
Після затвердження рішення експертної комісії про віднесення документів до Національного архівного фонду державна архівна установа або інша уповноважена Головархівом архівна установа, яка затвердила зазначене рішення, оформляє на ці документи реєстраційне свідоцтво. Свідоцтво видається власникові документів або його законному представникові разом з примірником затвердженого опису документів (п. 12 Положення).
Власникові документів Національного архівного фонду, уповноваженій ним архівній установі чи іншому законному представникові після проведення реєстрації документів видається свідоцтво про державну реєстрацію (реєстраційне свідоцтво) єдиного зразка (додаток N 1). Про видачу реєстраційного свідоцтва робиться запис у книзі державної реєстрації документів Національного архівного фонду (додаток N 2). Порядок ведення зазначеної книги встановлюється Головархівом.
Відповідач не подав свідоцтва про віднесення документів позивача за 1974-1991 роки до Національного архівного фонду.
Як зазначає відповідач в заперечення проти позовних вимог, правовий статус документів Національного архівного фонду визначається Законом України „Про національний архівний фонд та архівні установи".
Закон України „Про Національний архівний фонд і архівні установи" № 3814 - XII був прийнятий 24.12.1993р. і у відповідності до вимог абзацу 5 статті 94 Конституції України набув чинності 08.02.1994 р. (після 10 днів з дати його опублікування в газеті Голос України 29.01.1994р. N 18), і поширюється на відносини що виникли після набрання ним чинності та не поширюється на відносини, що виникли до набрання ним чинності, а саме відносини, що існували в період з 1974р. по 1991р., оскільки законодавство часів Української РСР та України не могло визначати в період з 1974р. по 1991р. такої форми документів як документи Національного архівного фонду України, оскільки Закон встановив нову форму документів історико-культурної спадщини України - документ Національного архівного фонду України.
Згідно статті 3 Закону в редакції від 24.12.1993р. № 3814 - XII, ззаконодавство про Національний архівний фонд і архівні установи складається з цього закону та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Положення статті 8 Закону під назвою „Право власності на документи Національного архівного фонду" на які, посилається відповідач були введені в дію Законом України від 13.12.2001р. № 2888 - III "Про внесення змін до Закон України „Про Національний архівний фонд і архівні установи" (далі - „Закон № 2888) опублікованому в газеті „Голос України" № 9 від 16.01.2002р. і у відповідності до п. 1 розділу 10 Прикінцевих положень Закону № 2888 набули чинності з моменту опублікування, тобто з 16.01.2002р., та містять вимоги про наступне, - Документи Національного архівного фонду можуть перебувати в будь-якій формі власності, передбаченій Конституцією та законами України. Право власності на документи Національного архівного фонду охороняється законом. Архівні документи, що нагромадилися за час діяльності органів державної влади, державних підприємств, установ та організацій, а також документи, що передані державним архівним установам іншими юридичними і фізичними особами без збереження за собою права власності, є власністю держави. Забороняється вилучення документів Національного архівного фонду у власника або уповноваженої ним особи без їх згоди, крім випадків, передбачених законами України".
Позивач є акціонерним товариством з 28.03.1994р., що підтверджується свідоцтвом № 111229 серія АОО про державну реєстрацію юридичної особи, та довідкою № 1494 про включення Позивача в ЄДРПОУ (в справі), тобто на момент введення в дію Закону № 2888, а саме станом на 16.01.2002р. позивач не являвся державним підприємством, тобто дія частини 3 статті 8 Закону в редакції Закону № 2888 не поширюється на Позивача, а тому посилання Відповідача на обов'язок Позивача передати архівні документи, що нагромадилися за час його діяльності як державного підприємства є безпідставними.
Крім цього, Закон № 2888 не містить прямої вказівки на те, що він поширюється на державні підприємства, що були перетворені шляхом корпоратизації в акціонерні товариства до набрання ним чинності.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону об'єднання громадян і релігійні організації, а також підприємства, установи та організації, засновані на приватній формі власності, мають право створювати архівні підрозділи для постійного або тимчасового зберігання документів, що не належать державі, територіальним громадам, передавати документи Національного архівного фонду на зберігання до державних та інших архівних установ. Зазначені юридичні особи зобов'язані забезпечити збереженість документів, що нагромадилися за час їх діяльності, до проведення експертизи їх цінності в порядку, встановленому цим Законом, та протягом року з дня реєстрації цих юридичних осіб в установленому законодавством порядку погодити свою номенклатуру справ з однією з державних архівних установ або архівним відділом міської ради.
Таким чином, позивач не зобов’язаний передавити відповідачу документи віднесені до Національного архівного фонду.
Крім того, позивач не зобов’язаний передавати відповідачеві справи постійного зберігання у зв’язку із закінченням 15 річного строку їх зберігання в архіві позивача відповідно до “Правил роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування”, оскільки ці правила не поширюються на господарські товариства, яким є позивач.
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги є законними, обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст.94 КАС України судові витрати у вигляді сплати судового збору присуджуються позивачеві з Державного бюджету .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати дії Державного архіву Сумської області направлені на витребування на державне зберігання від ВАТ « Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» архівних документів, а саме справ постійного зберігання за період з 01.01.1974р. по 31.12.1991 року незаконними.
3. Зобов’язати Сумську обласну державну адміністрацію в особі Державного архіву Сумської області утриматись від вчинення дій направлених на витребування на державне зберігання від ВАТ « Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» архівних документів, а саме справ постійного зберігання за період з 01.01.1974р. по 31.12.1991 року.
4. Стягнути з державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе" (м. Суми, вул. Горького, 58, код 05747991) 3 грн. 40 коп. судового збору.
Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного господарського суду. Заява про апеляційне оскарження подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя Б.І.ЛИХОВИД
Судді: В.Д. Гудим
О.Ю. Соп’яненко