ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №2-а-1892/07
04 грудня 2007 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іванова Е.А.
при секретарі Нагул B.C.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Військового прокурора Белградського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини A3955 про стягнення грошової компенсації, -
ВСТАНОВИВ:
Військовий прокурор Белградського гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 в якому просить стягнути з військової частини А3955 на користь ОСОБА_1грошову компенсацію за речове майно в розмірі 2678, 44 гривень.
В судовому засіданні помічник військового прокурора позов підтримав та пояснив, що згідно наказу №63 командира військової частини А3955 від 07.03.2007 року старший сержант служби за контрактом ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас за п.85 підпункт „в" за станом здоров'я „Положення про проходження військової служби солдатами(матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України". Оскільки ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу в/ч A3955 та всіх видів забезпечення, то з цього часу перестав бути військовослужбовцем та на нього не поширюються обмеження встановлені п.2 ст. 1 Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000р. тому відповідно до вимог Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних сил України в мирний час" Затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 має право на отримання грошової компенсації замість речового майна.
ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що під час проходження служби в Збройних силах України протягом 1996-2007 років його не повністю забезпечували належним речовим майном в наслідок чого виникла заборгованість. Під час звільнення з Збройних Сил України військова частина не видала належне йому речове майно в натурі або грошову компенсацію замість нього.
Представник військової частини А3955 ОСОБА_1 позовні вимоги визнав.
Вислухавши представника військового прокурора Белградського гарнізонна, позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
Представник відповідача визнає, що ОСОБА_1 служив старшим сержантом служби за контрактом А3955 з 2006 року по час звільнення та був звільнений з лав Збройних сил України наказом №63 від 07.03.2007 року відповідно до п.85 пп. "в" (а.с. 15) та що під час проходження служби речовим майном у повному обсягу не забезпечувався і замість нього грошову компенсацію не отримував, а також що його частина є правонаступником частини А1533, тому суд на підставі ч.3 ст. 72 КАС України вважає ці обставини доведеними.
Згідно довідки №14 від 17 квітня 2007 року на виплату грошової компенсації та майна замість належних до видачі предметів речового майна (а.с. 4) вартість не отриманого ОСОБА_1 речового майна станом на 11.03.00р. складає 282, 44грн., а після ll.03.00p та до 07.03.2007 року складає 2396 грн.
Спірні правовідносини регулюються ст. .9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» №2011 від 20.12.1991 р. у якій зазначено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них, та Постановою КМУ №1444 від 28.10.04р. „Про забезпечення військовослужбовців ЗС України речовим майном у мирний час" (аналогічна норма містилась у п.22 Постанові Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 p. N 1135 , про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час"
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від
2
17.02.2000 p. № 1459/3 (який набрав чинності 11.03.2000р.) була призупинена дія частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
До цього часу Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 р. № 1459/3 не касовий та не конституційним не визнавався, тому суд вважає, що у позивача відсутнє право на отримання грошової компенсації замість речового майна у розміру 2396грн. за період після 11.03.2000року до звільнення.
Посилання представника військового прокурора на Постанову Кабінету Міністрів України №1144 від 28.10.04року суд не приймає до уваги, так як відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Стосовно стягнення грошової компенсації за період до 11.03.2000 року, у розміру 282грн.44 коп., то суд дійшов висновку, що вимоги обґрунтовані.
Конституційний Суд України у рішенні по справі N 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. В Законі України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 р. № 1459/3 не зазначено, що його дія поширюється на правовідносини, що виникли до набрання їм чинності.
Відповідно до вищевикладеного, суд дійшов висновку, що в частині позовних вимог щодо компенсації за речове майно право на отримання якого виникло до 11.03.2000р. вимоги законні та підлягають задоволенню.
Суд критично ставиться до визнання представником відповідача позовних вимог, так як їх частина є незаконною. Відповідно до ч.4 ст. 51 КАС України суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї не будь права, свободи чи інтереси.
Керуючись Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року № 1459/3, ст. .9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст. ст. 9, 17, 18, 94, ст. ст. 15 8, 160, 163, КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов військового прокурора Белградського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А3955 задовольнити частково.
Стягнути з військової частини А3955 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове майно у розмірі 282грн.44коп. в іншій частині позову відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.