Судове рішення #330047
Справа № 22ц-1832/2006

Справа 22ц-1832/2006                       Головуючий у першій інстанції СОКОЛОВ О.О.

Категорія - цивільна                                                                      Доповідач - ІВАНЕНКО Л.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 грудня 2006 року                                                                                                       місто Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:        ІВАНЕНКО Л.В.,

суддів:     СТРАШНОГО М.М., ГУБАР B.C.,

при секретарі:         ПАЦ Т.М.,

за участю:        ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 4 жовтня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2006 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним вище позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду в сумі 2400 грн., завдану нею під час виконання трудових обов'язків.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є суб'єктом підприємницької діяльності і має в приватній власності магазин ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказувала на те, що в період з 01.09.2004 р. по 14.04.2005 р. ОСОБА_3 працювала продавцем вказаного магазину та 2 вересня 2004 р. укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Відповідно до акту інвентаризації від 01.04.2005 р. у продавця ОСОБА_3 було виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей на суму 3800 грн.. ОСОБА_3 в розписці зобов'язувалась повернути вказану суму в повному об'ємі, а повернула лише 1400 грн., а повертати решту суми відмовляється.

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 04.10.2006 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2400 грн. матеріальної шкоди та судові витрати: 51 грн. сплаченого судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 240 грн. витрат за надання юридичних послуг, всього 2721 грн..

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування вказаного рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, оскільки в його основу покладені ні чим не підтверджені пояснення позивачки, крім того зазначає, що розписка про визнання суми недостачі написана нею під тиском працівників міліції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,   які   проти   задоволення   апеляційної   скарги   заперечували, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з ухваленням нового рішення, через порушення судом норм матеріального права.

По справі встановлено, що 1 вересня 2004 р. між СПД-ФО ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений трудовий договір між працівником і фізичною особою щодо працевлаштування ОСОБА_3 продавцем магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 та належить на праві приватної власності СПД-ФО ОСОБА_1.

2 вересня 2004 р. між СПД-ФО ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно умов якого ОСОБА_3 прийняла на себе повну матеріальну відповідальнбість за ввірений товар.

Згідно ч. З ст. 233 КЗпП України, для звернення власника або повноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Згідно акту від 1 квітня 2005 p., складеного за результатами проведеної інвентаризації в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1, у продавця ОСОБА_3 було виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей на суму 3800 грн.(а.с.7). Вказаний акт було підписано позивачкою ОСОБА_1, матерально-відповідальною особою ОСОБА_3, членами комісії ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Згідно роз'яснень викладених в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року N 14 „Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" (зі змінами та доповненнями), судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, з позовом до суду ОСОБА_1 звернулась 7 вересня 2006 року, пропустивши строк звернення до суду, встановлений ч. З ст.233 КЗпП України більше, ніж на 5 місяців, поважних причин пропуску строку не навела.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 „Про практику судами трудових спорів" (з подальшими змінами та доповненнями), встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

Постановляючи рішення по даній справі, суд першої інстанції не перевірив чи пропущений позивачкою строк на звернення в суд з позовом про відшкодування матеріальної шкоди та не врахував наслідку пропуску строку, передбаченого ч. З ст.233 КЗпП України.

Оскільки ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не вказувала, як довід -пропуск матеріального строку звернення до суду, а суд неправильно застосував норму матеріального права, то апеляційний суд, виходячи з положень ч. З ст. 303 ЦПК України, в такому разі не обмежений доводами апеляційної скарги.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду, встановлений ч. З ст.233 КЗпП України , не навела поважних причин пропуску цього строку, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 та скасування рішення суду, з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 в позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.І п 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ч.З ст.233 КЗпП України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 4 жовтня 2006 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили..

Головуючий:      

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація