РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 року м. Хмельницький
колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Ніколайчука М.Є. суддів : Пастощука М.М., Самчука П.П. при секретарі Хмельницькій Ю.А. з участю сторін, адвокатів ОСОБА_1,ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1824 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 28 липня 2006 року,
встановила:
28 листопада 2005 року в суд звернувся ОСОБА_4, який вказував, що під час спільного проживання в шлюбі з ОСОБА_3 ними було придбано за спільні кошти квартиру АДРЕСА_1. Відповідачка змінила замки на вхідних дверях квартири, не дає нею користуватися, а тому просив суд постановити рішення, яким визнати за ним та відповідачкою право спільної сумісної власності на зазначену квартиру та вселити його для проживання. В суді ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідачки на його користь грошову компенсацію за 1\2 частину ринкової вартості квартири.
24 січня 2006 року в суд з зустрічним позовом звернулась ОСОБА_3, яка зазначала, що у неї до шлюбу була у приватній власності трикімнатна квартира, яку вона 29.3.2002 року продала і за частину виручених грошей купила однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_4 не має ніякого відношення до квартири, однак зламав двері і вона вимушена була їх замінити. Просила суд постановити рішення про визнання за нею права власності на спірну квартиру, стягнути з ОСОБА_4 1255 грн. майнової, 1000 грн. моральної шкоди, визнати його таким, що втратив право на користування спірною квартирою.
Головуюча суддя Бондар В.В.
Доповідач Ніколайчук М.
Справа № 22ц-1824 Категорія 5,30
28 липня 2006 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду позов
ОСОБА_4 задоволено. Визнано ОСОБА_4 власником 1\2 частини
квартири АДРЕСА_1, стягнуто з ОСОБА_3 на
користь ОСОБА_4. 59456 грн., судовий збір 59.5 грн., 500 грн. витрат на
правову допомогу. ОСОБА_3 в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_3 з таким рішенням не згідна, подала апеляційну, просить його скасувати, постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог, а ОСОБА_4 відмовити в задоволенні його позову. Вона зазначала, що суд дав не правильну оцінку зібраним по справі доказам та постановив помилкове рішення, не врахував, що спірну квартиру вона купила за власні, а не спільні кошти.
В апеляційному суді ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримує, просить її задоволити.
ОСОБА_4 скаргу не визнає, зазначає, що квартиру вони купували у шлюбі за спільні кошти і йому немає де проживати. Разом з тим він згідний на отримання від ОСОБА_3 грошової компенсації за його частку в квартирі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід задоволити частково, рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким частково задоволити позовні вимоги ОСОБА_4. та ОСОБА_3 з таких підстав.
Відповідно до ст.309 ч.І п.2 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленим.
В даному випадку суд, маючи достатньо доказів для постановляння судового рішення помилково встановив відповідні обставини, які насправді не були встановлені.
Судом встановлено, що 31 липня 1994 року сторони зареєстрували шлюб, а 5.1.2006 року його розірвали.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 30.11.1994 року була власником трикімнатної квартири АДРЕСА_2.
29 березня 2002 року ОСОБА_3 продала зазначену квартиру за
54000 грн. для ОСОБА_5, а 8 квітня 2002 року вона купила у ОСОБА_6
однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 8790 грн.
Відповідно до ст.24 КпрШС України (ред. 1969р.) майно, яке належала кожному з подружжя до одруження, а також одержане під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них. З наданих суду доказів слідує, що за частину від вартості власної квартири ОСОБА_3 купила меншу по вартості квартиру і вона не може бути спільною сумісною власністю подружжя, оскільки угоди укладались в дуже короткий між собою проміжок часу. Фактично відбулось перетворення у власності ОСОБА_3 більшої на меншу квартиру. Крім того, ОСОБА_4 не подав будь-яких доказів, що квартира купувалась за спільні кошти.
Відповідно до 4.4 с 156 ЖК України, припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, а згідно з ст.157 ЖК України члена сім'ї власника квартири може бути виселено у випадках, передбачених ч.іст.116 цього Кодексу. ОСОБА_3 не надала суду доказів, що ОСОБА_4 втратив право користування квартирою як її бувший член
сім'ї, а тому їй в цій частині позову слід відмовити, а позов ОСОБА_4. про його вселення задоволити, оскільки встановлено, що ОСОБА_3 змінила замок на дверях.
Не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_3 стягнення з ОСОБА_4. на її користь матеріальної та моральної шкоди, оскільки в силу ст.60 ІЩК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. ОСОБА_3 не довела, що ОСОБА_4 наніс для неї шкоду. Судові витрати слід залишити за сторонами.
керуючись стхт.307,309 ч.І п.2,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 28 липня 2006 року скасувати, постановити нове рішення. Позови ОСОБА_4, ОСОБА_3 задоволити частково.
ОСОБА_4 вселити в квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_4 в позові про визнання за ним права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовити, залишивши зазначену квартиру у власності ОСОБА_3.
ОСОБА_3 в позові про відшкодування 1255 грн. майнової та 1000 грн. моральної шкоди, а також про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування квартирою - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з часу набрання ним законної сили.
Головуючий:
Ніколайчук М.