Справа №  22-ц - 5889/2006 p.                                                Головуючий 1 інст. Єфименко Н.В.

Категорія право власності в порядку спадкування                Доповідач                 Луспеник Д.Д.

_УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2006 р.

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -     судді Луспеника Д.Д.,

суддів              -                Яцини В.Б., Швецової Л.А.,

при секретарі -                Шевченко О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2

на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2006 р.

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на 1/2 частину автомобіля, про усунення перешкод у користуванні майном та виселення, про визнання дійсною угоди купівлі-продажу частини квартири, про визнання права власності на частину майна та статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю „Владар-М", за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання права власності і витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановила:

У червні 2002 р. подружжя ОСОБА_2. та ОСОБА_1, звернулися до суду зі вказаним вище позовом, який ними неодноразово змінювався та доповнювався.

У серпні 2002 р. із вказаним вище зустрічним позовом до суду звернулася ОСОБА_3., який нею пізніше доповнювався.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.07.2004 р. позовні вимоги подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_4. про визнання права власності на частину майна та статутного фонду ТОВ „Владар-М" виділені в окреме провадження. Рішенням цього ж суду від 23.07.2004 р. вказані позовні вимоги задоволені частково  суд визнав за позивачами право власності на 1/2 частини статутного фонду ТОВ „Владар-М" і відмовлено у задоволенні вимог про визнання права власності на 1/2 частину майна цього товариства.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30.11.2005 р. скасоване рішення Київського районного суду м. Харкова від 5.09.2005 р. щодо вирішення інших позовних вимог подружжя ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_3., справа направлена до суду першої інстанції на повторний судовий розгляд.

При новому судовому розгляді вказаної цивільної справи, ОСОБА_1. та ОСОБА_2. 31.01.2006 р. (т.З, а.с.7-27) і 2.08.2006 р. (т.З, ах. 137-138) доповнили свій позов зверненням до суду з позовними вимогами щодо повторного розгляду їх попередньо заявленого позову до  ОСОБА_4. про визнання права власності на частину майна та статутного фонду ТОВ „Владар-М", не погоджуючись з рішенням суду від 23.07.2004 p., зазначаючи, що їх вимоги по суті не були розглянутими.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2006 р. провадження у справі в частині позовних вимог подружжя ОСОБА_1 про визнання права власності на частину майна та статутного фонду ТОВ „Владар-М" закрито.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2. просять ухвалу суду скасувати і зобов'язати суд розглянути всі їхні вимоги.

При цьому вказується на те, що суд першої інстанції порушив норми цивільного процесуального права, оскільки тривалий час не розглядає їх справу, не звернув уваги на надані ними докази, які вказують на нововиявлені обставини, що, на їх думку, дає право суду повторно розглянути позовні вимоги до ОСОБА_4., які були судом роз'єднані та виділені в окреме провадження без їх на те згоди.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог подружжя ОСОБА_1, районний суд виходив з того, що зазначені вимоги вже були розглянуті, ухвалене судове рішення, яке набрало чинності, тому права на повторне звернення до суду з тотожним позовом позивачі не мають.

Судова колегія вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог ЦПК України.

Матеріали справи свідчать про те, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.07.2004 р. позовні вимоги подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_4. про визнання права власності на частину майна та статутного фонду ТОВ „Владар-М" виділені в окреме провадження (т.2, а.с.47).

Рішенням цього ж суду від 23.07.2004 р. вказані позовні вимоги задоволені частково: суд визнав за позивачами право власності на 1/2 частини статутного фонду ТОВ „Владар-М" і відмовлено у задоволенні вимог про визнання права власності на 1/2 частину майна цього товариства (справа № 2-8997/10 за 2004 p.). Зазначене судове рішення сторонами не оскаржене, набрало законної сили.

Рішення суду, що набрало законної сили, набуває властивостей неспростовності та виключності. Згідно з ч. 2 ст. 223 ЦПК після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правозаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачі повторно заявили тотожний позов, доповнивши свої позовні вимоги у справі, що вже розглядається, тому правомірно провадження у справі за такими вимогами закрито.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції вказав районному суду при скасуванні його попереднього рішення про неправомірне роз'єднання позовних вимог, позивачами невірно тлумачено.

Так, ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30.11.2005 р. скасоване рішення Київського районного суду м. Харкова від 5.09.2005 р. щодо вирішення інших позовних вимог подружжя ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_3., справа направлена до суду першої інстанції на повторний судовий розгляд. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що роз'єднання позовних вимог не викликалось необхідністю. Однак, враховуючи, що рішення за виділеними позовними вимогами вже ухвалене, воно набрало чинності, то суду при повторному розгляді справи слід буде врахувати це майно при поділі іншого спадкового майна (т.2, а.с.232-234). Тобто, суд апеляційної інстанції не ставив питання про повторний розгляд зазначених позовних вимог.

Судова колегія зазначає, що в апеляційній скарзі заявники посилаються на те, що районним судом не враховані надані ними докази, які вказують на те, що ухвалене рішення щодо вирішення їх вимог про визнання права власності на частину майна та статутного фонду ТОВ „Владар-М", є незаконним і ці факти вони вважають нововиявленими, що судом повинно бути враховано.

Проте главою 4 роз. V ЦПК України встановлена спеціальна процедура і певна цивільна процесуальна форма щодо перегляду судового рішення, що набрало законної сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами. Зазначене не дає право на повторне заявления позовних вимог, що вже були розглянутими.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п. 1 ст. 312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2006 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

Головуючий