Справа № 22-ц - 6049/2006 Головуючий 1 інст. Шрам ко Л. Л.
Категорія відшкодування моральної шкоди Доповідач Луспеник Д.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 р.
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Луспеника Д.Д.,
суддів - ЯциниВ.Б., ШвецовоїЛ.А.,
при секретарі - Шевченко О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2006 р.
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міжрегіонального Комісаріату Міжнародної громадської організації „Міжнародний Комітет захисту прав людини" про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків послуг,
встановила:
У лютому 2006 р. до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1, який просив стягнути з держави Україна моральну шкоду в розмірі 98 975 420 грн. за неправомірні дії державного органу в особі міжрегіонального комісаріату Міжнародного комітету захисту прав людини на підставі ст. 1173 ЦК України та ст. 56 Конституції України.
У жовтні 2006 р. позивач уточнив позовні вимоги і зазначену суму моральної шкоди просив стягнути безпосередньо з відповідача, пояснивши це тим, що відповідач не є органом державної влади, а безпосередньо своїми незаконними діями завдав йому шкоди.
Позивач посилався на те, що, отримавши з Європейського Суду по правам людини листа про визнання його заяви неприйнятною з причин недотримання умов, передбачених статтями 34 і 35 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, у травні 2005 р. звернувся до відповідача за отриманням юридичної, правової допомоги, тобто послуг, та роз'яснення змісту вказаного листа. Юрист відповідача його прийняла, через декілька днів пообіцяла надати відповідь, якої він так і не отримав. Через це він не зміг впливати на прийняття рішення Європейським Судом з прав людини. Зазначеною протиправною бездіяльністю відповідача йому завдана моральна шкода, яку він оцінює, виходячи з вартості заяви до Європейського Суду (розміру шкоди, яку він просив стягнути). а також враховуючи завдані йому моральні страждання, нервові переживання
У судовому засіданні позивач позов підтримав. Представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що позивач офіційно не звертався до них з питанням, про яке він зазначив в позові, відповідач є громадською, неприбутковою організацією і не займається наданням платних послуг, а сприяє в наданні правової допомоги в галузі правозахисного законодавства.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2006 р. у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і направити справу на новий судовий розгляд, зазначаючи, що судом,неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, суд неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права.
При цьому вказується на те, що суд не звернув уваги на те, що він у перевірені судом дні приходив до відповідача не для отримання консультації, а для вручення заяви, на яких є розписки працівника відповідача - Вороніної, відповіді на які він, на порушення Закону України „Про звернення громадян", не отримав, чим відповідач завдав йому шкоди, не надавши йому юридичні послуги. Тому, незалежно від того, що відповідач є неприбутковою організацією, він повинен нести цивільно-правову відповідальність з підстави, передбаченої ст. 1209 ЦК України.
У запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду залишити без змін, оскільки воно є законним і обґрунтованим.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., районний суд виходив з того, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу свого позову, оскільки не надав доказів того, що звертався з письмовими заявами до відповідача і не отримав відповіді, крім того, відповідач не може нести відповідальність з підстав завдання шкоди ненаданням послуг, оскільки він є громадською, неприбутковою організацією і не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, не надає послуги, а сприяє наданню правової допомоги безоплатно.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач отримав з Європейського Суду по правам людини листа про визнання його заяви неприйнятною з причин недотримання умов, передбачених статтями 34 і 35 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Суд визнав, що його заява не містить ознак порушення прав та свобод, гарантованих Конвенцією і Протоколами до неї (а.с.2).
Підставою для відшкодування завданої моральної шкоди позивач зазначає те, що у травні 2005 р. звернувся до відповідача за отриманням юридичної, правової допомоги, тобто послуг, та роз'яснення змісту вказаного листа. Юрист відповідача його прийняла, через декілька днів пообіцяла надати відповідь, якої він так і не отримав. Через це він не зміг впливати на прийняття рішення Європейським Судом з прав людини.
Моральна шкода, згідно зі ст. 23 ЦК України відшкодовується у випадках, передбачених Конституцією України та законами. Посилання позивача, як на правову підставу для відшкодування шкоди, на положення ст. 1209 ЦК України безпідставні, оскільки зазначена норма права передбачає підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг). При цьому слід довести наявність шкоди, протиправної поведінки та причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою.
Згідно зі ст. З Закону України „Про захист право споживачів" споживачем може бути громадянин, який придбаває, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.
Судова колегія вважає, що позивач не замовляв у відповідача ніяких послуг для побутових потреб. Надання правової допомоги не є побутовою потребою.
Крім того, на думку судової колегії, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач не довів факту, з яким закон пов'язує настання відповідальності, а саме -протиправності дій відповідача і, як наслідок, відсутній причинний зв'язок між шкодою, навіть, якщо вона була завдана, і цими діями.
Відповідно до роз'яснень, даних в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.
Доведення вказаних вище обставин є обов'язком позивача відповідно до вимог ст. 10, 60 ЦПК України. Крім вищеприведеного, позивач також не довів, чому саме він оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі близько 99 млн. грн. Наведені посилання нате, що на таку суму він пред'являв вимоги до Європейського Суду з прав людини є безпідставними та не вказують про обґрунтування розміру грошової суми завданої моральної шкоди.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позову. При цьому судом створені позивачу всі умови для змагального процесу, його незгода з наданими відповідачем доказами є безмотивною, судом проведений справедливий судовий розгляд у відповідності з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.І ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2006 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена в
касаційному порядку протягом 2 . місяців із дня її проголошення безпосередньо до
Верховного Суду України
Головуючий