АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29 листопада 2006 р.                                                                                              м. Харків

Суддя судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області Луспеник Д.Д., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства видавництва „Соцінформ" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

встановив:

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2006р. вказаний вище позов задоволений частково.

На зазначене рішення суду відповідач у листопаді 2006 р. подав апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга не підлягає прийняттю до апеляційного провадження з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 232 ЦПК України оскаржити заочне рішення в загальному порядку може лише позивач. Відповідач за правилами ст. 228 ЦПК України може лише подати до суду, який ухвалив рішення, заяву про перегляд заочного рішення і лише у разі відмови суду скасувати своє ж заочне рішення відповідач може оскаржити таке рішення в апеляційному порядку (ч. 4 ст. 231 ЦПК України).

Наявність ухвали суду від 2 листопада 2006 р. про залишення заяви директора ДПВ „Соцінформ" про перегляд заочного рішення без задоволення апеляційний суд не може визнати як належність здійснення певних цивільних процесуальних процедур відповідачем та судом.

Так, із справи вбачається, що відповідач не подавав заяви про перегляд заочного рішення за правилами ст. ст. 228, 229 ЦПК України. Після ухвалення заочного рішення відповідач подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу за загальними правилами, проте такого права він не мав, оскільки повинен був пройти процедуру, зазначену вище в ухвалі.

Незважаючи на це, районний суд фактично визнав апеляційну скаргу відповідача його заявою про перегляд заочного рішення, на що він також такого права не мав, оскільки перегляд апеляційної скарги є виключною компетенцією апеляційного суду. Тобто, районний суд, на порушення ст. 11 ЦПК України, розглянув певне процесуальне питання без наявності відповідної заяви, порушивши принцип диспозитивності цивільного процесу.

Справа № 22-Ц-6326/2006 р.

Відповідач не повідомлений про те, що суд переглядав своє ж заочне рішення без законних для того підстав, оскільки в своїй апеляційній скарзі зазначає, що районний суд ухвалив заочне рішення 2.11.2006 p., тоді як в цей день була постановлена ухвала про залишення без задоволення неіснуючої заяви про перегляд заочного рішення.

При цьому апеляційний суд виходить з того, що заява про перегляд заочного рішення повинна відповідати за формою і змістом вимогам ст. 229 ЦПК України і вона суттєво відрізняється від змісту апеляційної скарги, яку суд безпідставно визнав за заяву про перегляд заочного рішення.

Відповідач не позбавлений можливості подати заяву про перегляд заочного рішення в установленому законом порядку з додатковим поданням заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на подання такої заяви (при наявності для цього підстав, оскільки в заочному рішенні було чітко визначено порядок оскарження цього рішення).

Керуючись ст. 297 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті апеляційної скарги директора державного підприємства видавництва „Соцінформ на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2006 р. , справу повернути до районного суду.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України в 2-місячний строк шляхом подачі касаційної скарги.

СУДДЯ