Справа № 22 ас -510, 2006р.                  Головуючий в 1 -й інстанції

Красновський І.В.

Категорія: №39        Доповідач - Цуканова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

2006 року листопада місяця "22" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Цуканової І.В. Суддів: Капітан І.А., Кузнецової О.А. при секретарі - Лукашевич Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні адміністративну справу за апеляційною скаргою Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області на постанову Каланчацького районного суду Херсонської області від 23 серпня 2006 року

за адміністративним позовом

ОСОБА_1 до Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області, про стягнення середнього заробітку при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, відшкодування моральної школи та визнання незаконним розпорядження про звільнення з роботи, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною постановою позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано розпорядження голови Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області (далі райдержадміністрація)НОМЕР_1 про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 незаконним.

Стягнуто з райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу 9507 грн. 80 коп. з відрахуванням всіх обов'язкових платежів та 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 29507 грн. 80 коп., а також судовий збір в сумі 295 грн. 08 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить постанову скасувати і закрити провадження у справі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

В письмових запереченнях позивач апеляційну скаргу не визнав, просив постанову суду залишити без змін, як постановлену з додержанням норм матеріального і процесуального права на підставі правильно встановлених обставин справи.

При розгляді справи апеляційним судом представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, позивач та його представник апеляційну скаргу не визнали.

Заслухавши доповідача, вказаних осіб, перевіривши законність та обґрунтованість постанови у визначених законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, постановою Каланчацького районного суду Херсонської області від 06.02.2006р. задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до райдержадміністрації про визнання незаконним розпорядження про накладення дисциплінарного стягнення та про поновлення на роботі: зокрема, поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови райдержадміністрації з 24.10.2005р., допущено в цій частині негайне виконання /а.с. 5-6/.

03.03.2005р. головою райдержадміністрації видано розпорядження НОМЕР_2 про виконання вказаної постанови суду у вказаній частині /а.с.9/; 23.05.2006р. - розпорядження НОМЕР_1 про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови райдержадміністрації у зв'язку з прогулами без поважних причин (п.4 ст.40 КЗпП України) та згідно п.7 ст.30 Закону України «Про державну службу», ст.9 Закону України «Про боротьбу з корупцією» (у зв'язку з неподанням відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру)-/а.с.10/.

Постановляючи рішення в частині визнання незаконним розпорядження і стягнення середнього заробітку, суд виходив з того, що фактично позивача не було поновлено на роботі за постановою суду від 06.02.2006р. ( не був звільнений з посади перший заступник голови райдержадміністрації ОСОБА_2, призначений на цю посаду замість ОСОБА_1 17.01.2006р. /а.с.38/, не відбулося фактичне допущення позивача до виконання попередніх обов'язків, натомість, дорученнямНОМЕР_3, виданим одночасно з розпорядженням НОМЕР_2, обсяг роботи ОСОБА_1 зменшено, скасовано його допуск до державної таємниці - а.с.13; не запропоновано попереднє робоче місце, зайняте ОСОБА_2 (тимчасове робоче місце надано в кабінеті секретаря приймальні).

З огляду на наведене суд дійшов висновку про відсутність прогулів без поважних причин з боку позивача та незаконність оскаржуваного ним розпорядження НОМЕР_1 від 23.05.2006р. про припинення державної служби. При цьому суд врахував, що відповідачем порушено п.З ст.ЗЗ Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» з огляду на те, що позивач є таким депутатом /а.с.12/.

Суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача при затримці виконання рішення про його поновлення на роботі в порядку ст.236 КЗпП України судом визначено, виходячи із його середньомісячного заробітку 1762 грн. 29 коп., встановленого постановою суду від 06.02.2006р. /а.с.24-25/.

Такі висновки суду у вказаній частині відповідають обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами, вказаними вище, та  показаннями  свідків  ОСОБА_3,  ОСОБА_2,  ОСОБА_4, грунтуються на вимогах закону.

Доказів наявності підстав для звільнення позивача за п.7 ст.30 Закону України ({Про державну службу», відповідач не надав.

Рішення суду у вказаній частині постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги щодо постанови суду у вказаній частині до уваги не приймаються, як такі, що не обгрунтовані вимогами закону, належними доказами, і такі, що висновки суду не спростовують.

Зокрема, безпідставними є посилання апелянта на заяву позивача про надання йому відпустки без збереження заробітної плати як на доказ його поновлення на роботі за рішенням суду, з огляду на встановлення судом факту невиконання цього рішення.

Доводи апелянта про дотримання ним п.З ст.ЗЗ Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» 15-денного строку попередження місцевої ради про наступне звільнення позивача, спростовується листом райдержадміністрації на адресу Ради, датованим 30.06.2005р. /а.с.89/, тобто після видання оскаржуваного позивачем розпорядження.

Що стосується рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди, то судова колегія виходить з того, що визначений судом розмір компенсації 20 тис. грн., не відповідає зазначеним в ч.З ст.23 ЦК України, критеріям визначення грошового відшкодування моральної шкоди. Виходячи з характеру допущеного відповідачем правопорушення, глибини душевних страждань позивача, засад розумності та справедливості, за думкою судової колегії, розмір такого відшкодування слід зменшити до 2000 грн.

Відповідно; рішення суду у вказаній частині слід змінити, а також зменшити розмір судового збору на підставі п.З розділу VII КАС України.

Керуючись ст.ст. 195,198,200,201,207 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області задовольнити частково.

Постанову Каланчацького районного суду Херсонської області від 23 серпня 2006 року змінити.

Зменшити розмір стягнутих з Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди з суми 20 000 грн. до 2000 грн., загальної суми стягнення з 29 507 грн. 80 коп. до 11 507 грн. 80 коп., розміру судового збору з суми 295 грн. 68 коп. до 118 грн. 48 коп.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня виготовлення постанови в повному обсязі, тобто з 27 листопада 2006р.