Справа №22-9700/06 р. Головуючий у 1 інстанції - Кривошеєв Д.А
Категорія - 21 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.
суддів: Шевченко В.Ю.
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Іванові В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) „Українська страхова компанія (далі УСК) „Гарант-Авто" на рішення Слов'янського міськрайсуду від 11 серпня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2та ВАТ „УСК „Гарант-Авто" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2005 р. ОСОБА_1 звернувся до Слов'янського міськрайсуду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 14 червня 2005 р. між автомобілями„Маzdа-626" держзнак НОМЕР_1, що належить йому на праві власності і знаходилася під його керуванням та „Chevrolet" держзнак НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2 і знаходилася під її керуванням, його автомобіль отримав механічні пошкодження. ДТП сталася з вини ОСОБА_2, яку було притягнуто до адміністративної відповідальності, але провадження по адміністративній справі було закрито у зв'язку зі спливом строку. Згідно висновку автотоварознавчої експертизи, вартість ремонтно-поновлювальних робіт складає 18150 грн. 91 коп., з яких 10675 грн. 75 коп. йому було сплачено страховою компанією, решта просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 Крім того, вважав, що неправомірними діями останньої йому було спричинено моральні страждання, на відшкодування яких просив стягнути на його користь грошову компенсацію у розмірі 5000 грн. Також просив стягнути на його користь з відповідачки судові витрати.
В ході слухання справи ОСОБА_1 звернувся до суду з додатковим позовом, в якому просив стягнути з ВАТ „УСК „Гарант-Авто": 2111 грн. 08 коп., як незаконно відрахований з виплаченої суми податок на додану вартість; стягнути недоплачену суму матеріальної шкоди у вигляді витрат на ремонтно-поновлювальні роботи у розмірі 2572 грн. 04 коп.; стягнути пеню за прострочення виплат 548 грн. 50 коп.. З ОСОБА_2 просив стягнути суму франшизи 510 грн. і солідарно з відповідачів стягнути на його користь грошову компенсацію у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн., судові витрати та витрати на юридичну допомогу у розмірі 1591 грн. 75 коп. і витрати за договором перевозки 1500 грн.
Рішенням Слов'янського міськрайсуду від 11 серпня 2006 р. були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1, пред'явлені до ОСОБА_2 та ВАТ „УСК „Гарант-Авто" про відшкодування шкоди: з ВАТ „УСК „Гарант-Авто" на користь позивача було стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 4683 грн. 12 коп., штрафні санкції у розмірі 775 грн. 92 коп., грошову компенсацію у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 2550 грн. та судові витрати у розмірі 1591 грн. 75 коп. З ОСОБА_2 на користь позивача у рахунок відшкодування матеріальної шкоди було стягнуто 510 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ВАТ „УСК „Гарант-Авто" принесло апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив постановити нове рішення, яким розглянути позов по суті вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ВАТ „УСК „Гарант-Авто", не оспорюючи суми матеріальної шкоди у вигляді витрат на ремонтно-поновлювальні роботи, посилалося на те, що суд безпідставно стягнув з них суму податку на додану вартість, оскільки позивач не надав суду документів, які підтверджували факт виконання ремонтних робіт. Вважають, що у суду також не було підстав для стягнення з них пені, оскільки їх вини у простроченні виплати страхової суми не встановлено тому, що їх було притягнуто до участі в справі вже в ході її слухання. Щодо відшкодування моральної шкоди, то на думку апелянта, розмір грошової компенсації є завищеним, доказів у підтвердження саме такого розміру позивачем не надано і, у даному випадку її підлягало стягнути з особи, винної у ДТП. Оскільки більша частина судових витрат - це оплата роботи адвоката, то вважали, що ці витрати були понесені позивачем ще до початку слухання справи і, повинні бути стягнуті з ОСОБА_2
У судовому засіданні представник ВАТ „УСК „Гарант-Авто" апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Позивач та представник відповідачки проти апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди скасуванню з ухваленням нового за таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами та надав їм відповідну правову оцінку. Між тим, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди неправильно застосував норми матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд правильно виходив з того, що дійсно 14 червня 2005 р. мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) між автомобілями „Mazda-626" держзнак НОМЕР_1, що належить на праві власності позивачу та „Chevrolet" держзнак НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2 і знаходилася під її керуванням. У скоєні ДТП було встановлено вину ОСОБА_2 і остання своєї вини не оспорює. Згідно висновку автотоварознавчої експертизи, вартість ремонтно-поновлювальних робіт складає 15238 грн. 51 коп., з якої, оскільки автомобіль ОСОБА_2 було застраховано, страховою компанією потерпілому було сплачено матеріальну шкоду у розмірі 10675 грн. 75 коп.
Як вбачається з договору страхування, укладеного 11 березня 2005 р. між ОСОБА_2 та ВАТ „УСК „Гарант-Авто" строком на один рік, його предметом є страхова подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Встановлено ліміт відповідальності: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 51000 грн., майну - 25000 грн.
Згідно матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода сталася у період дії вищевказаного договору. Учасниками ДТП були, зокрема страхувальник - ОСОБА_2 Вартість ремонтно-поновлювальних робіт не виходить за межі встановленого договором ліміту та підтверджується висновком експертиз, проведених як потерпілим, так і страховою компанією. Розмір матеріальної шкоди останньою не оспорюється.
Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Оскільки порушень умов договору з боку страхувальника не встановлено, розмір заподіяної матеріальної шкоди не оспорюється і підтверджено висновком експертизи, шкода не перевищую ліміту відповідальності суд обґрунтовано дійшов висновку про стягнення зі страхової компанії різниці між фактично виплаченою потерпілому суми матеріальної шкоди та її розміром, встановленим за висновком експертизи.
Суд першої інстанції також обґрунтовано не відрахував від загальної суми матеріальної шкоди податок на додану вартість, оскільки його стягнення за рахунок потерпілого не передбачено діючим законодавством. Відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість", операції про надання послуг страхування не є об'єктом оподаткування.
Згідно доводів апеляційної скарги, ВАТ „УСК „Гарант-Авто" не заперечує повернути потерпілому ПДВ у разі надання документів, які підтверджують виконання ремонтних робіт і сплату за них податку. Такі доводи не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки подання таких документів до страховика не передбачено діючим законодавством. Крім того, апелянтом не надано доказів того, що потерпілим ремонтно-поновлювальні роботи автомобілю не проводилися.
Як встановлено в ході слухання справи, автомобіль частково відремонтований позивачем і страховою компанією не надано доказів того, що у вартість придбаних позивачем запчастин для ремонту автомобілю не закладено розмір податку на додану вартість. Запчастини купували на ринку, а ремонтні роботи частково виконувалися суб'єктами підприємницької діяльності, які знаходяться на системі сплати єдиного податку.
Не заслуговують також на увагу доводи ВАТ „УСК „Гарант-Авто" щодо необґрунтованості стягнення з них пені.
Відповідно до ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Оскільки з моменту звернення позивача в страхову компанію (9 серпня 2005 р.) і до тепер йому у повному обсязі не сплачено матеріальну шкоду у фактично заподіяному розмірі, то суд першої інстанції обгрунтовано стягнув пеню з ВАТ „УСК „Гарант-Авто", розмір якої визначив відповідно до діючого законодавства.
Щодо стягнення зі страхової компанії грошової компенсації у рахунок відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і дав неправильну оцінку наданим доказам, що відповідно до вимог п.п. З, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України являється підставою для скасування рішення з ухваленням нового.
Стягуючи з ВАТ „УСК „Гарант-Авто" на користь позивача грошову компенсацію у рахунок відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції послався на те, що відповідно до ст. 22.3 Закону України „Про обов8язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", потерпілому за договором страхування відшкодовується також моральна шкода, передбачена п.п. 1,2 ч.2 ст. 23 ЦК України.
Між тим, суд не звернув уваги на те, що згідно п.п. 1,2 ч.2 ст. 23 ЦК України, відшкодовується моральна шкода, яка полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Незважаючи на те, що позивач звертався до лікарні і проходив курс лікування, доказів того, що такі обставини пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою останнім не надано. Вказані звернення мали місце у листопаді-грудня 2005 p., тоді як фактично ДТП мала місце в червні 2005 р. і причинний зв'язок між пригодою та наслідками не встановлено.
Щодо моральних страждань, які позивач іспитував у зв'язку з пошкодженням автомобілю, то ці обставини передбачені п. З ч.2 ст. 23 ЦК України і тому відповідальність за них не може бути покладена на страхову компанію. У даному випадку відшкодування моральної шкоди повинно бути покладено на володільця джерела підвищеної небезпеки, згідно вимог ст. 1167 ЦК України.
Крім того, виходячи з наданих позивачем доказів та встановлених судом обставин, апеляційний суд вважає суму грошової компенсації занадто великою. Автомобіль, який належить позивачу та який було пошкоджено 1990 року випуску, на його ремонт суму більш 10000 грн. від страхової компанії він отримав вже в липні 2005 р. і доказів того, що при цьому його страждання
слід оцінити в 5000 грн. (таку суму вимагав позивач) або 2550 грн. (таку суму стягнув суд) позивачем не надано.
Виходячи з викладених обставин, апеляційний суд вважає за можливе стягнути на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 500 грн.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди задоволені і суми на її відшкодування стягнуті зі страхової компанії, то суд обґрунтовано стягнув з останньої судові витрати, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України. Всі витрати, на відшкодування яких претендував позивач (юридична допомога, державне мито, тощо), віднесені до судових витрат (Глава 8 ЦПК України), їх розмір і фактичне понесення підтверджені наданими позивачем доказами.
Крім того, оскільки деякі суми, зокрема франшиза і на тепер моральна шкода стягнуті з відповідачки ОСОБА_2, то відповідно до вищевказаного процесуального законодавства, судові витрати повинні бути стягнутими на користь держави.
Рішення суду в частині стягнення франшизи з ОСОБА_2 сторонами не оскаржується
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п. 3-4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто" задовольнити частково.
Рішення Слов'янського міськрайсуду від 11 серпня 2006 року в частині стягнення грошової компенсації у рахунок відшкодування моральної шкоди з ВАТ „УСК „Гарант-Авто" скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1у рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 500 (п'ятсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_2в доход держави судовий збір у розмірі 51 (п'ятдесят одна) грн. та 8 (вісім) грн. 50 коп..
В іншій частиш рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в
касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.