Справа №22-10008/06 р. Головуючий у 1 інстанції - Вірченко О.М.
Категорія-21 Доповідач- Зінов'єва А.Г.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.
суддів: Шевченко В.Ю.
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Іванові В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Шахтарському районі Донецької області на рішення Шахтарського міськрайсуду від 9 серпня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Шахтарському районі Донецької області (далі Фонд) про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на протязі тривалого часу він працював у галузях вугільної промисловості на підземних роботах. У зв'язку з виконанням службових обов'язків у шкідливих умовах, у нього погіршився стан здоров'я і на підставі висновку МСЕК від 19 січня 2006 р. йому вперше було встановлено 50% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності за професійним захворюванням - вібраційна хвороба. У зв'язку з наявністю пошкодження здоров'я він змушений додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту, що завдає йому моральні страждання, на відшкодування яких просив стягнути грошову компенсацію у розмірі 45000 грн.
Рішенням Шахтарського міськрайсуду від 9 серпня 2006 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково: з відповідача на його користь було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 20000 грн.
Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди, наявність якої повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 р." дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди зупинено. Також вважають, що оскільки Фонд проводить всі страхові виплати позивачу, то їх вина у заподіянні моральної шкоди відсутня.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Позивач до судового засідання не прибув, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні за таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, але стосовно розміру грошової компенсації, у супереч діючому законодавству, не дав належної оцінки наданим доказам.
Згідно зібраним доказам, позивач дійсно тривалий час працював в галузях вугільної промисловості на підземних роботах. У зв'язку з виконанням службових обов'язків у шкідливих умовах, він отримав професійне захворювання - вібраційна хвороба, за яким на підставі висновку МСЕК від 29 січня 2006 р. йому вперше було встановлено 50% втрати професійної працездатності і третю групу інвалідності.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 і стягуючи на його користь грошову компенсації у розмірі 20000 грн., суд обґрунтував такий розмір тим, що наявність захворювання завдає позивачу фізичні страждання. Він не має змоги спілкуватися зі своїми друзями, виконувати тяжку роботу, змушений періодично приймати медикаментозне лікування. При цьому суд не врахував, що позивачу встановлено 3-ю групу інвалідності, яка є робочою, що звільнився він з підприємства за власним бажанням, що він має втрату працездатності лише професійну і йому заборонено виконувати тяжку працю в підземних умовах в контакті з вібрацією.
Таким чином, приведені судом доводи не давала підстав для стягнення грошової компенсації у розмірі 20000 грн.
Крім того, при визначенні грошової компенсації необхідно виходити з принципу розумності та достатності, а також розміру страхової виплати, передбаченого ч. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Виходячи з наведеного і враховуючи надані позивачем докази в обґрунтування вимог (діагноз, процент втрати працездатності, наслідки, тощо), суд апеляційної інстанції вважає за можливе зменшити суму грошової компенсації до 15000 грн.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
Безпідставні також посилання Фонду на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 p.", яким призупинено дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а кошти, які надходять до Фонду, не є бюджетними.
Щодо доводів про проведення Фондом позивачу всіх страхових виплат, то вони не позбавляють потерпілого права на відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, при постановленні рішення судом першої інстанції було зроблено висновок, який не відповідає фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог п. З ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.З, 309 ч.1 п.З, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Шахтарському районі Донецької області задовольнити частково.
Рішення Шахтарського міськрайсуду Донецької області від 9 серпня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Шахтарському районі Донецької області на користь ОСОБА_1у рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн..
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в
касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.