Справа 22 - 9242 Суддя 1 інстанції Анісімова Н.Д.
Категорія 29 Доповідач Бугрим Л.М.
УХВАЛА Іменем України
13 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі Головуючого Бугрим Л.М. Суддів Зінов"євої А.Г.
Шевченко В.Ю.. При секретарі Іванові В.М За участю адвоката ОСОБА_3.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 30 червня 2006 року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2/ треті особи : представництво Фонду державного майна України у м. Донецьку, Фонд комунального майна виконкому Донецької міської ради/ про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнанні права користування жилим приміщенням, вселенні.
Заслухавши доповідь судді Бугрим Л.М., вислухавши пояснення ОСОБА_1 ОСОБА_2 , виступ адврката ОСОБА_3перевіривши матеріали справи, апеляційний суд
ВСТАНОВИВ
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від ЗО червня 2006 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнанні права користування жилим приміщенням, вселенні.
На зазначене рішення суду ОСОБА_1 була подана апеляційна скарга, у якій вона просила рішення суду скасувати та постановити нове рішення , яким її вимоги задовольнити у повному обсязі. В обгрунтування скарги вона посилалась на те, що вона з відповідачем знаходилась у юридичному шлюбі та на протязі 10 років проживала у його квартирі як член сім"ї, а тому придбала право на житло. Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 12 грудня 2005 року була визнана недійсною приватизацию квартири за місцем її прописки та проживання її батьків і цим рішенням визначено місце її постійного проживання за адресом спірної квартири, що не було враховано судом.Окрім того , це рішення має преюдіціальне значення для вирішення цього спору.
У судовому засіданні позивачка підтримувала доводи апеляційної скарги та просила рішення суду скасувати , постановити нове рішення та задовольнити позовні вимоги посилаючись на вказані обставини.
ОСОБА_2 просив рішеня суду залишити без зміни, та відхилити апеляційну скаргу, посилався на те, що хоча позивачка і проживала разом з ним у його квартирі , однак ,
вона не придбала право на його квартиру, оскільки зберігала права на квартиру за місцем прописки у квартирі своїх батьків, а потім і приватизувала квартиру, на підставі чого набула права власності на 1/4 її частку. Хоча упослідуючому приватизація рі шенням суду була визнана недійсною, однак, до цього часу відповідачка зареєстрована прописаною за місцем проживання своїх батьків і вона не визнавалась такою,що втратила право користування житлом.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду -залишенню без зміни з наступних підстав.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи ,надані докази, вірно визначив характер спірних правовідносин, наданим доказам дав правильну оцінку та вірно застосував матеріальний закон.
Зокрема, судом було встановлено, що дійсно сторони знаходились у юридичному шлюбові з жовтня 1995 року, від якого мають неповнолітню дитину сина ОСОБА_4 Після реєстрації шлюбу позивачка з дозволу відповідача вселилась в АДРЕСА_1 у м. Донецьку де стали проживати разом однією сім"єю.
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 17 травня 2005 року за позовом ОСОБА_5 між сторонами було розірвано шлюб.
На протязі усього часу проживання позивачки у спірній квартирі вона зберігала за собою прописку та право на проживання у сім"ї батьків у АДРЕСА_2 у Петровському районі м. Донецька, а пізніше у грудні 2003 року ця квартира була приватизована і на цієї підставі позивачці було видано свідоцтво на право власності на 1/4 частку цієї квартири
Лише після звернення позивачки з данним позовом у вересні 2005 року рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 12 грудня 2005 року було визнано недійсним свідоцтво про приватизацію з тих підстав, що ОСОБА_1 у квартирі фактично разом з батьками не проживала, однак і на час постановления рішення ОСОБА_1 є зареєстрованою за місцем проживання її батьків, тобто до цього часу вона зберігала право на жилу площу у квартирі своїх батьків , які не звертались до суду з позовом про визнання її такою, що втратила право користувння жилою площею та не потребували виписатись з "їхньої квартири і на протязі усього часу сплачували за неї комунальні послуги.
Незважаючи на рішення суду про визнання недійсним свідоцтва про право власності на підставі приватизації фактично на час постановления рішення суду ні позивачка ні її батьки не зверталась до БТІ для аннулювання права власності,на що обгрунтванно звернув увагу суд першої інстанції.
Відповідно з вимогами ст. 56 ч.1 СК України чоловік та жінка мають право на вибір місця свого проживання, а тому вселившись в спірну квартиру відповідачка мала право зберігати за собою право на інше жиле примішення, у данному випадку вона зберігала таке право за місцем проживання батьків, які також у свою чергу таке право визнавали за нею.
За таких обставин, вселившись у спірну квартиру позивачка автоматично не набула права на спірну квартиру в установленному законом порядку. Окрім того , вона не була позбавлена можливості виписатись із квартири своїх батьків та зареєструватись за місцем спірної квартири.
Суд дійшов до вірного висновку про те, що позивачка не набула права користування житлом у спірній квартирі, тому відмовив у задоволенні позову
Доводи апеляційної скарги про те, що суд дав невірну оцінку зібранням доказам є непереконливими . суд повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належніу правову оцінку.
Також не можна погодитись з доводами апелянта про те, що рішення Петровского районного суду м. Донецька ,яким визнанна недійсною приватизація квартири за місцем проживання батьків з тих підстав , що позивачка постійно проживала за адресою спірної
квартири має преюдиціальне значення для вирішення цього спору,оскільки за змістом ч. З ст. 61 ЦПК України це рішення мало б преюдиціальне значення лише у випадку, якщо б відповідач приймав участь у розгляді тій справи. Однак ОСОБА_2 при розгдяі тієї справи участі не приймав.
Щодо вселення позивачки в спірну квартиру як матір неповнолітнього сина, а також вселення неповнолітнього сина у спірну квартиру, незгоди з його часткою у квартирі, то з такими вимогами позивачка до суду не зверталась і суд ці питання не вирішував.Окрім того, вона не позбавлена можливості заявити відповідні вимоги дому доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем порушені права її неповнолітнього сина до уваги не можуть бути прийняті.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, тому підстав для його скасування не вбачається
Керуючись ст ст. 307 ч.1 п.1., 308, 313, 314 ч. 1. 1, 315 ЦПК України, апеляційний суд
У X ВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 30 червня 2006 року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2/ треті особи : представництво Фонду державного майна України у м. Донецьку, Фонд комунального майна виконкому Донецької міської ради/ про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнанні права користування жилим приміщенням, вселенні.- залишити без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена до Верховного суду України на протязі двох місяців.