ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

   Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача про визнання укладеного між ними договору застави від 07.10.2005 року  дійсним і визнання права власності на заставлене  за цим договором нерухоме майно у зв'язку з домовленістю сторін щодо усіх істотних умов договору та його фактичним виконанням і ухиленням відповідача від нотаріального посвідчення спірної угоди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.10.2005 року позов задоволено.

В апеляційному порядку зазначене рішення суду першої інстанції не переглядалося.

У касаційній скарзі гр. ОСОБА_1 вважає, що прийняте судове рішення стосується її прав та обов'язків, оскільки вона є засновником відповідача, а спірна угода не відповідає вимогам закону.

Відзиви на касаційну скаргу від сторін у справі до суду не надходили.

У судовому засіданні оголошувалася перерва на 11.12.2006 року.

Заслухавши пояснення представника гр. ОСОБА_1, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняте в ній судове рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і доданих до касаційної скарги, гр. ОСОБА_1 є учасником відповідача ТзОВ “Южанка” та не є учасником даної справи.

За змістом поданої касаційної скарги гр. ОСОБА_1 оскаржує рішення місцевого господарського суду, яким  визнано дійсним договір застави від 07.10.2005, укладений між позивачем ПП “КОНТО ІНВЕСТ” і відповідачем ТзОВ “Южанка” та визнано право власності за позивачем на майно, яке є предметом застави, посилаючись на те, що вона є учасником відповідача і перебуває з ним у корпоративних відносинах, а відповідач, здійснивши відчуження належного йому нерухомого майна без рішення загальних зборів учасників, порушив її право, передбачене законом на участь в його управлінні.

Відповідно до ст. 107 Господарського процесуального кодексу України право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, мають сторони у справі, а також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення, що стосується їх прав і обов'язків.

Як вбачається із матеріалів справи, що гр. ОСОБА_1 не належить до тих суб'єктів, між якими виникли спірні правовідносини щодо спірного договору застави та заставленого майна, оскільки у розумінні Закону України “Про господарські товариства”, ГК України і ЦК України вона є лише власником корпоративних прав, а не власником майна відповідача.

У той же час, ТЗОВ “Южанка”, яке було учасником спірних правовідносин, судове рішення не оскаржувало, але це товариство є юридичною особою, діє на підставі статуту, тому саме йому як учаснику зазначених правовідносин могло належати право оскаржувати у встановленому законом порядку судове рішення в даній справі, про яке йшлося в поданій касаційній скарзі.

Доводи гр. ОСОБА_1 про наявність у неї права на оскарження судового рішення в даній справі не грунтуються на вимогах Закону України “Про господарські товариства”, ГК України та ЦК України і суперечать положенням статуту ТЗОВ “Южанка”.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу гр. ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2005 року -без змін.

Головуючий                                                                               В.Перепічай                                                              

Судді                                                                                                     І.Вовк

                                                                                         П.Гончарук         

дп