ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

12 грудня 2006 р.

№ 36/421

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого судді

Овечкіна В.Е.,

суддів

Чернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

Української республіканської господарчої асоціації по будівництву, ремонту та утриманню внутрішньогосподарських сільських шляхів “Украгрошляхбуд”

на постанову

від 20.09.06 Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 36/421 господарського суду міста Києва

за позовом

ЗАТ “Агробуд-1”

до	Української республіканської господарчої асоціації по будівництву, ремонту та утриманню внутрішньогосподарських сільських шляхів “Украгрошляхбуд”

про	звільнення приміщення

У справі взяли участь представники сторін:

позивача: Білокриницький А.В. довір. №4101 від 11.01.05, голова правління Волощук М.Ф.

відповідача: голова правління Душник Г.А., посв. №876

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.06.2006 позовні вимоги задоволено і зобов’язано відповідача звільнити спірні приміщення. Рішення мотивоване тим, що позивач є власником спірних приміщень і  відповідач відмовився підписувати договір оренди на їх використання (суддя                         Т. Трофименко).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 рішення місцевого суду залишено без змін з тих же підстав (колегія суддів: Л. Кондес, С. Куровський, Ю. Михальська).

В поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у справі судові акти і направити справу на новий розгляд.

Скарга мотивована тим, що судами порушені норми матеріального та процесуального права. Судами не наведено правове обґрунтування з яких підстав ними відхилені доводи та докази, надані відповідачем, зокрема, договір від 07.06.2001 про передачу приміщень відповідачу; експертний висновок інституту аграрної політики УААН від 30.06.1994 відповідно до якого частка майна належить відповідачу, що підтверджується п.10 наказу ФДМУ від 21.06.1996 № 714. Не зважаючи на наявність спору у Вищому господарському суді між учасниками даного спору по іншій справі № 23/232-3/493-16/520, який прямо пов’язаний з розглядом даної справи, суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на відсутність клопотання відповідача зупинити розгляд справи.

Справа була розглянута без представника відповідача, який не був повідомлений про час і місце судового засідання належним чином, що є порушенням засад судочинства у наданні сторонам спору рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і є підставою для скасування постанови. В порушення ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи не був відкладений. Відповідач був позбавлений права надати апеляційному суду докази про наявність права на знаходження у спірному приміщенні.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню   з наступних підстав.

Ухвалою від 05.09.2003 розгляд справи був призначений на 23.09.2003. В цьому засіданні суду був присутній представник відповідача. Розгляд справи відкладений на 06.10.2003 і явка представників сторін була визнана судом обов’язковою (а.с.20).

Ухвалою від 06.10.2003 провадження у справі № 36/421 було зупинено до вирішення  взаємопов’язаної з нею справи № 4/609 (за клопотанням представника відповідача) –арк. 39.

Провадження поновлено ухвалою від 09.04.2004 і призначено розгляд справи на 21.04.2004 (а.с. 46).

Ухвалою від 21.04.2004 за клопотанням відповідача провадження у справі знову було припинено до вирішення спору у справі № 23/232.

Ухвалою від 20.04.2006 провадження у справі поновлено, її розгляд призначено на 17.05.2006 і явка представників сторін була визнана обов’язковою (а.с. 75).

По клопотанню відповідача ухвалою від 17.05.2006 розгляд справи було відкладено на 5.06.2006. Явка представників сторін була визнана обов’язковою (а.с. 79).

5 червня 2006 року представникам сторін було оголошено про закінчення розгляду справи та перерву до 19.06.2006 для прийняття рішення (а.с. 105).

19.06.2006 представники сторін отримали повний текст рішення суду (а.с. 111).

Апеляційна скарга була призначена до розгляду на 20.09.2006 ухвалою від 21 липня 2006 року. Явку представників сторін суд обов’язковою не визнавав. Ухвали суду були направлені  сторонам у справі і поштою не поверталися. 20.09.2006 представник відповідача у засідання не з’явився. Суд прийняв рішення про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача. Після засідання суду оголошена постанова.

З огляду на вищевказане, касаційна інстанція дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій норм процесуального права не порушували. Зокреме, відповідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи судом є правом суду, а не обов’язком. Залежно від конкретних обставин справи, суд вирішує є чи ні обставини, що перешкоджають розгляду справи. Якщо представник сторони в засідання не з’явився, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи і ухвалення рішення він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України також надає суду право зупиняти провадження у справі у певних випадках, але не зобов’язує. Скаржник додав до апеляційної скарги ухвалу Вищого господарського суду України від 19.06.2006 про розгляд справи № 23/232-3/493-16/520 в засіданні Вищого господарського суду України 4 липня 2006 року. Розгляд апеляційної скарги призначався ухвалою від 21 липня 2006 року на 20 вересня 2006 року. За таких обставин у суду були відсутні підстави для зупинення справи.

Доводи відповідача про не вручення йому ухвали  апеляційного суду від 21 липня 2006 року до уваги не приймаються. Відповідно вимогам ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. В матеріалах справи відсутні докази неотримання відповідачем відправлень з апеляційного суду.

Інші доводи скаржника зводяться до неналежної, на його думку, оцінки судами попередніх інстанцій доказів, наданих  відповідачем, зокрема договору від 07.06.2001 та експертного заключення інституту аграрної економіки УААН від 30.06.1994.

Відповідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Зокрема, право власності підтверджується правовстановлюючими документами, одним з яких є Свідоцтво про право власності. Суди попередніх інстанцій обгрунтовано послалися на додаток № 1 до Правил державної реєстрації об’єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995, зареєстрованих Міністерством юстиції України 19.01.1996, якими затверджений перелік правовстановлюючих документів.

Документи, надані відповідачем, судами попередніх інстанцій досліджені і їм надана правова оцінка. Касаційна  інстанція на підставі вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута з дотриманням вимог процесуального законодавства і правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини сторін.

Підстави для скасування прийнятих у справі судових актів відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115 –1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                          ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Української республіканської господарчої асоціації по будівництву, ремонту та утриманню внутрішньогосподарських сільських шляхів “Украгрошляхбуд” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 19.06.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 у справі № 36/421 –без змін.

Головуючий                                                                           В. Овечкін

Судді:                                                                                      Є.Чернов          

                                                                                      В.Цвігун