ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 р. | № 2-22/1958-05 (2-22/16448-04) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді | Овечкіна В.Е., |
суддів | Чернова Є.В., |
Цвігун В.Л., |
розглянув касаційну скаргу |
Ялтинської міської ради |
на постанову | від 18.05.06 Севастопольського апеляційного господарського суду |
у справі | № 2-22/1958-2005 господарського суду АР Крим |
за позовом | Малого приватного підприємства “Алонія” |
до | Ялтинської міської ради |
про | визнання частково недійсними договорів оренди земельних ділянок та рішення сесії міської ради |
за участю представників сторін:
позивача: не з’явилися
відповідача: не з’явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від 08.02.2005 позовні вимоги задоволено частково: визнані недійсними п.3 ф п.4 рішення № 22 45-ї сесії Ялтинської міськради 23 скликання від 01.03.2002 в частині встановлення строку оренди до 08.08.2004. Визнані недійсними ч.1 п.п.2.2, п.2 договорів оренди землі за адресами м. Ялта вул. Київська, 108 та вул. Московська, 8, укладених 11.02.2003. Зобов’язано Ялтинську міськраду внести зміни в зазначені договори оренди щодо строку дії договорів (3 роки). В іншій частині позову відмовлено. Рішення мотивоване наявністю рішення господарського суду АР Крим від 08.08.2001 у справі № 2-13/6084, де відповідача зобов’язано укласти з позивачем договори оренди земельних ділянок за вищевказаними адресами строком на 3 роки. Приймаючи до уваги, що першим було прийняте рішення про надання в оренду позивачу цих земельних ділянок на менший строк, суд з посиланням на ст. 124 Конституції України, ст. 12 ЗК України, ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визнав недійсними п.3.4 рішення відповідача № 22 від 01.03.2002 (суддя С. Яковлев).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.05.2005 рішення місцевого суду залишено без змін з тих же підстав (колегія суддів: З Маслова, Т. Видашенко, Л. Заплава).
В поданій касаційній скарзі Ялтинська міська рада просить скасувати прийняті у справі судові акти і в позові відмовити. Скаржник вважає, що судами порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема, судом не застосована ст. 15 Закону України “Про оренду землі”. Після закінчення строку дії договору, він припиняє свою дію. Проігнорована ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” щодо виключної компетенції міськрад регулювати земельні правовідносини; та наявність ніким не скасованого рішення Ялтинської міськради № 214 22-ї сесії 24-го скликання від 28.07.2004 “Про перевід земельних ділянок за адресами: м. Ялта, вул. Київська, 108 та Московська, 8 в землі запасу міської ради”. Даним рішенням припинено право користування на умовах оренди МПП “Алонія” зазначеними земельними ділянками з моменту закінчення строку дії договорів оренди землі від 11.02.2003, тобто з 09.08.2004.
Суди приймали рішення виключно на поясненнях представника позивача, чим порушили вимоги ст. 42 та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. В даному випадку міськрада не порушила прав МПП “Алонія”, оскільки сплинули строки дії договорів оренди землі і як наслідок у МПП “Алонія” не було підстав для судового захисту порушених прав, тобто суди порушили ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
Рішенням господарського суду АР Крим від 08.08.2001 № 2/13/608 міськрада була зобов’язана на виконання рішення 12 сесії 23 скликання Ялтинської міськради № 29 від 26.01.1999 укласти договори оренди землі з МПП “Алонія” за адресами вул. Московська, 8, вул. Київська, 108 на тимчасове користування строком на 3 роки для обслуговування автостоянок.
На підставі рішення № 22 45-ї сесії Ялтинської міськради 23 скликання від 01.03.2002 сторони 11 лютого 2003 року уклали договори про оренду земельних ділянок по вулю Московська, 8 та вул. Київська, 108 строком до 08.08.2004, починаючи з дня прийняття рішення міськради про надання земельних ділянок (п.2.2 договорів, а.с. 8, 14). В пункті 8 договорів вказано, що вони вступають в силу після підписання сторонами та державної реєстрації в виконкомі міськради. Договори зареєстровані 4 січня 2004 року за № 0011 та № 0012.
Рішенням № 214 від 28 липня 2004 року 22 сесія 24-го скликання Ялтинської міськради припинила право користування на умовах оренди МПП “Алонія” земельними ділянками по вул. Київська, 108, Московська, 8 в м. Ялта з моменту закінчення строку дії договорів оренди від 11.02.2003, тобто з 09.08.2004 та з огляду відсутності заяви орендаря на продовження договорів оренди.
З огляду на встановлене, попередні судові інстанції дійшли помилкового висновку, що договори оренди землі від 11 лютого 2003 року укладались на виконання рішення господарського суду АР Крим від 08.08.2001 № 2-13/608. Рішення суду від 08.08.2001 повинно було виконуватися в порядку і строки, встановлені розділом ХІУ Господарського процесуального кодексу України та Законом України “Про виконавче провадження”.
Судами встановлено, що договори оренди землі від 11.02.2003 укладались на підставі рішення міськради № 22 від 01.03.2002, яким було вирішено надати земельні ділянки в оренду до 08.08.2004. Орендар (позивач у справі) з цим погодився, про що свідчать його підписи на договорах оренди землі. Оскільки орендар не звернувся до міськради в обумовлений в договорі термін за подовженням оренди землі, міськрада припинила право користування орендаря землею своїм рішенням № 214 з 09.08.2004.
Діючим законодавством України не передбачено внесення змін в договори, дія яких закінчилася. В діючі договори зміни вносяться в порядку, передбаченому ст. 11 Господарського процесуального кодексу України.
Судами не встановлено факту пропонови орендарем міськраді внести зміни в договори оренди щодо строку оренди. Натомість, договори від 11.02.2003 були зареєстровані, як встановлено судами, майже через рік з терміном дії до 08.08.2004.
Крім цього слід зазначити, що відповідно ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції міських, селищних, сільських рад. Судами не встановлено, що рішення ради від 28.07.2004 № 214 визнано недійсним.
Таким чином, судові акти попередніх судових інстанцій щодо визнання недійсними ч.1 п.п.2.2 п.2 договорів оренди землі від 11.02.2003 та внесення змін в ці пункти винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Визнавши пункти договорів недійсними, суди не вказали яким нормативним актам України вони не відповідають, і якщо пункти договору визнаються недійсними, то в них не можна вносити зміни.
Заслуговують на увагу доводи міськради про те, що суди не вказали в судових актах з яких мотивів вони відхилили доводи ради щодо безпідставності позовних вимог і неправильного застосування законодавства, що регулює спірні правовідносини.
На підставі викладеного касаційна інстанція рішення суду від 08.02.2005 та постанову від 18.05.2005 в частині визнання недійсними ч.1 п.п.2.2 п.2 договорів оренди від 11.02.2003 за адресами по вул. Київській, 108 та Московській, 8 в м. Ялта скасовує.
1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України. Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень касаційні скарги, що виникають з адміністративно-правових відносин, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
На підставі викладеного, касаційне провадження відносно перегляду в касаційному порядку рішення та постанови судів за позовними вимогами визнати недійсними пункти 3, 4 рішення Ялтинської міськради № 22 від 01.03.2002 та зобов’язати міськраду внести зміни в пункти 3, 4 рішення № 22 від 01.03.2002 та договори оренди землі підлягає припиненню, як непідвідомчі господарському суду.
При повторному розгляді справи необхідно повно встановити обставини справи. Висновки повинні грунтуватися на доказах і правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Суди повинні відображати в тексті рішення, з яких підстав вони не приймають до уваги доводи тієї або іншої сторони у справі.
Керуючись ст.ст. 12, 80 п.1 1115 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Ялтинської міської ради задовольнити частково.
Рішення господарського суду АР Крим від 08.02.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.05.2005 в частині визнання недійсними ч.1 п.п.2.2 п.2 договорів оренди земельних ділянок від 11.02.2003 за адресами по вул. Київська, 108 та вул. Московська, 8 в місті Ялта –скасувати, а в частині визнання недійсними п.3, п.4 рішення № 22 сесії Ялтинської міськради 23 скликання від 01.03.2002 та зобов’язання міськради внести зміни в зазначене рішення ради та договори оренди землі від 11.02.2003 касаційне провадження припинити.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Головуючий В. Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун