Лутугинський районний суд Луганської області
Справа № 416/1969/13-а
Провадження № 2-а/416/32/13
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.10.2013 року Лутугинський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді: Шпідко В.Г.,
при секретарі: Літвіновій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій неправомірними та про зобов’язання вчинити певні дії, -
Встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд позов до Управління соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області про визнання неправомірними дій відповідача щодо невиплати ОСОБА_1Г у 2013 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у встановленому чинним законодавством розмірі та про зобов’язання відповідача виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня відповідно до вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», а саме виходячи з семи мінімальних пенсій за віком, а також про зобов’язання відповідача нараховувати і виплачувати ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком – доки відповідні положення ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» будуть чинними.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є інвалідом війни 3 групи і відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» йому повинна виплачуватися щорічна разова грошова допомога в розмірі семи мінімальних пенсій за віком до 5 травня.
Вказана допомога у 2013 році була виплачена йому у значно меншому розмірі.
Позивач просив визнати дії Управління соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області щодо не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у встановленому чинним законодавством розмірі неправомірними, зобов’язати відповідача виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня відповідно до вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», а саме виходячи з семи мінімальних пенсій за віком, а також зобов’язати відповідача нараховувати і виплачувати ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком – доки відповідні положення ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» будуть чинними.
Позивач e судовому засіданні підтримав свій позов та просив його задовольнити.
Представник відповідача позовних вимог не визнав і просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Позивач є інвалідом війни 3 групи (посвідчення на а.с.4 ) і має право на пільги встановлені чинним законодавством України.
Зокрема ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» передбачено, що інваліди війни 3 групи мають право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Управління соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області у своїх запереченнях (а.с.13,14 ) не оспорює право ОСОБА_1 на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня, але як видно з цих заперечень відповідач керувався Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» та Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №149 «Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», якою встановлено, що у 2013 році разова грошова допомога до 5 травня інвалідам війни 3 групи виплачується в розмірі 1895 гривень.
Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадянина.
Також, згідно абзацу 3 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 №5-рп Закон України Про Державний бюджет України не може вносити зміни до чинного законодавства, а також призупиняти дії чинних законів у частині встановлених ними пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються с бюджетів усіх рівнів.
Водночас, ч.3 ст.2 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» №3551-12 від 22.10.1993 року встановлено, що нормативно правові акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Відповідно до ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, якої Конституція не надавала права делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім не надавала права змінювати своїми нормативно правовими актами положення чинних законів.
Отже, якщо Верховною Радою України у 2013 році не вносилися зміни до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» №3551-12 від 22.10.1993 року то положення ч.5 ст.13 вище зазначеного Закону на час виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2013 року були чинними, а тому не передбачали зменшення розміру вище зазначеної щорічної разової грошової допомоги.
На думку Позивача дії Відповідача не були законні, так як Рішенням Конституційного суду України №10-рп. від 22.05.2008 зміни внесені підпунктом «б» підпункту 3 пункту 20 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008» від 28.12.2007 р. №107-6 на підставі яких інвалідам війни разова грошова допомога до 5 травня виплачується у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України – визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, Конституційний Суд України (пункт 7, підпункт 7.1 Рішення) дійшов висновку, що внесення до деяких законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втратили чинність (Розділ 2), призвело до фактичного скасування чи звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина.
З урахуванням ст.68 Конституції України Відповідач повинен був врахувати Рішення Конституційного Суду України №10-рп. від 22.05.2008 за якими положення ч.5 ст.13 Закону є чинними і здійснити Позивачу виплату разової грошової допомогу у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком, про те він цього не зробив.
Відповідно відповідач неправомірно зменшив позивачу розмір щорічної разової грошової допомоги з семи мінімальних пенсій за віком до 1895 гривень.
Відповідної позиції дотримується і Європейський суд з прав людини, який розглядаючи справу «Кечко проти України» (рішення від 8 листопада 2005 року) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього , органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно, суд при вирішенні даної справи також керується і ч.2 ст.8 КАС України та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Таким чином, вище викладене дає суду підстави для висновку, що відповідач виплачуючи позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2013 року у розмірі не передбаченому ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» №3551-12 від 22.10.1993 року діяв не правомірно, а тому є підстави для задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9,158-163 КАС України суд, -
Постановив:
Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій неправомірними та про зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області щодо не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у встановленому чинним законодавством розмірі.
Зобов’язати Управління соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня відповідно до вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», а саме виходячи з семи мінімальних пенсій за віком.
Зобов’язати Управління соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області нараховувати і виплачувати ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком – доки відповідні положення ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» будуть чинними.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: