ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2008 Справа№ ПР7/13-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Головко В.Г., Стрелець Т.Г.
при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.
з участю представника позивача Іванченко І.С.
розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2008р. по справі
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області
до відповідача Закритого акціонерного товариства “Оветри”, м. Орджонікідзе Дніпропетровської області
про визнання недійсними акту, договору та переліку майна
В С Т А Н О В И В :
2.04.2008р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі Фонд держмайна) про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним акту оцінки вартості майна від 29.12.1993р. та визнання недійсним переліку майна від 30.09.2004р. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що у 1993р. було прийнято рішення про приватизацію орендного підприємства –фірма “Оветри”. Під час приватизації до статутного фонду закритого акціонерного товариства “Оветри” (далі ЗАТ “Оветри”), разом з іншим майном, було передано об’єкти нерухомості –гуртожиток по вул. Чехова,1 та житлові будинки по вул. Зонова,14 та Лізи Чайкіної,39 в м. Орджонікідзе, про що укладено відповідний договір купівлі-продажу. Вважаючи, що вказані житлові приміщення було передано у власність відповідача незаконно, позивач просив задовольнити позов.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2008р. (суддя Коваль Л.А.) в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням, Фонд держмайна звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги. При цьому апелянт зазначив, що судом не враховано поважність пропуску позивачем строку позовної давності. Крім того, суд не звернув увагу на неприпустимість передання житлових приміщень у власність відповідача.
У своєму відзиві ЗАТ “Оветри” зазначило, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав :
З матеріалів справи вбачається, що під час приватизації позивачем та організацією орендарів фірми “Оветри”, правонаступником якої є ЗАТ “Оветри”, 29.03.1994р. укладено
договір купівлі-продажу державного майна – цілісного майнового комплексу (т1 а.с.17-19). До майна, отриманого відповідачем у власність, також увійшли гуртожиток по вул. Чехова,1 та житлові будинки по вул. Зонова,14 і Лізи Чайкіної,39 в м. Орджонікідзе (т1 а.с.121-122,124).
Дійшовши висновку про те, що приватизація спірних будівель та передання їх у власність відповідачу відбулась з порушенням вимог законодавства про приватизацію державного майна, суд відмовив в задоволенні позову посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності без поважних причин.
Проте висновок суду про відсутність підстав для поновлення строку позовної давності є помилковими з огляду на таке.
З огляду на приписи ст.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми ЦК Української РСР, щодо правил про позовну давність.
Відповідно до ст.80 ЦК Української РСР якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Пояснюючи причини пропуску строку позовної давності Фонд держмайна послався на те, що на час приватизації спірного майна через недоліки чинного законодавства не можливо було належним чином вирішити питання, щодо передачі гуртожитків та інших об’єктів державного житлового фонду до комунальної власності, а тому вказані об’єкти помилково передавались у власність створеним під час приватизації підприємствам.
Згідно зі ст.35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.
Колегія суддів вважає такими, що не потребують доказування, факти, що внаслідок неналежного та нечіткого правового регулювання питань приватизації державного майна, під час приватизації, що відбулась у 90-х роках минулого сторіччя, гуртожитки та інші об’єкти державного житлового фонду масово передавались у власність новостворених господарюючих суб’єктів, внаслідок чого мешканців вказаних житлових будівель було позбавлено можливості належним чином реалізувати гарантоване ст.47 Конституції України право на житло.
Відмовивши з формальних причин у визнанні частково недійсним договору купівлі-продажу, який з явною очевидністю порушує вимоги законодавства та права мешканців житлових будинків, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався приписів ст.2 Закону України “Про судоустрій України”, якою визначено, що завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Оскільки висновки суду про те, що спірні об’єкти, в силу приписів ст.3 Закону України “Про приватизацію державного майна” та з огляду на положення Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” не могли бути відчужені Фондом держмайна під час приватизації відповідають обставинам справи, у відповідності до ч1 ст.215, ч1 ст. 203 ЦК України, договір купівлі-продажу повинно бути визнано частково недійсним.
Що стосується вимог про визнання недійсним акту оцінки вартості орендного майна та переліку майна переданого до статутного фонду відповідача (т1 а.с.15-16, 20) то з їх змісту та з огляду на роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. N02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” вбачається, що вони не можуть бути самостійними предметами позову, а тому в цій частині позовних вимог повинно бути відмовлено, оскільки заявивши позов про визнання акту та переліку недійсними, Фонд обрав непередбачений законом спосіб захисту інтересів держави.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення повинно бути скасовано на підставі п.4 ч1 ст.104 ГПК України через неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
У відповідності до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача..
Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2008р. скасувати.
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29.03.1994р., укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та організацією орендарів фірми “Оветри” в частині включення до нього об’єктів нерухомості : гуртожитку по вул. Чехова,1 та житлових будинків по вул. Зонова,14 та Лізи Чайкіної,39 в м. Орджонікідзе.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з закритого акціонерного товариства “Оветри” судові витрати у сумі 127,50 грн. державного мита в тому числі за розгляд справи апеляційною інстанцією та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя В.Г. Головко
Суддя Т.Г. Стрелець
Постанову оформлено у відповідності до вимог ст.84 ГПК України 19.11.2008р.