У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.08.08                                                                                       Справа №10/168-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Колодій Н.А. судді  Колодій Н.А.    , Кагітіна Л.П.  , Яценко О.М.

при секретарі: Акімовій Т.М.

За участю представників сторін:

від позивача  –          Руденко О.В. (довіреність № 07/1369-08  від 02.01.2008 р.)                                                         

від відповідача –      Ігнатов Д.І. (довіреність № АО/З  від 14.11.2007  р.);

                                   Савіна Н.Н. (довіреність № 436 від 06.08.2008 р.)                           

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Приватного підприємства «УМС» (м. Херсон)

на рішення господарського суду Херсонської області від 18.04.2008 р.                                             у  справі  № 10/168-07

за позовом   Відкритого   акціонерного товариства «Енергопостачальна                                      компанія   «Херсонобленерго»    (м. Херсон)

до відповідача        Приватного підприємства «УМС» (м. Херсон)

про стягнення суми,

ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» звернулося до  господарського суду Херсонської  області з позовом про стягнення з  ПП  «УМС» 650157,68 грн. боргу  за період з лютого 2006 р. по травень 2007 р. включно, 11452,40 грн.  втрат від  інфляції, 5687,56 грн.   3 % річних. Заявою від 24.10.2007 р. (вих. № 07/06-2674), в порядку ст. 22  ГПК України, позивач збільшив вимоги  та просив  суд  стягнути з відповідача  733984,30 грн. основного  боргу  за період з лютого 2006 р. по вересень 2007 р. включно, 14293,30 грн. інфляційних  втрат  та 6196,12 грн. 3 % річних.

          Рішенням господарського суду Херсонської  області від 18.04.2008 р. у справі       № 10/168-07 (суддя  Александрова Л.І.)  позовні  вимоги  задоволено  частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 593938,56 грн.  основного  боргу,          11566,14 грн. втрат від інфляції, 5013,90 грн. 3 % річних, а  також 6105,18 грн.  державного  мита та 95,79 грн. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу. В решті  позову  відмовлено.                              

                 Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, Приватне підприємство  «УМС» (відповідач у справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Заявник просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 18.04.2008 р. у справі № 10/168-07, призначити у справі  судову бухгалтерсько-економічну  експертизу  з метою  визначення  фактичної вартості  спожитих послуг  з постачання  електроенергії  та прийняти нове  рішення  по  суті  позовних вимог.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що господарським судом Херсонської області при прийнятті рішення було неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи; порушено та неправильно застосовано норми матеріального права. Заявник посилається на те, що суд  поклав в основу рішення розрахунки  позивача  щодо  споживання  електричної енергії  без  врахування  фактичного  користування  цими  послугами  і стягнув  вартість електричної енергії  виходячи з  тривалості  роботи  струймоприймачів  24 години на добу,  що за  твердженням  заявника  не відповідає  дійсності. Посилаючись на положення ст. ст. 3, 63, 901 ЦК України  заявник  вважає, що з нього  мала  бути стягнена лише  вартість   фактично  спожитої  електричної  енергії.   В обґрунтування  своїх  доводів  заявник  вказує на те, що в  багатьох  житлових  будинках, що  перебувають на  його  обслуговуванні  функціонує  система  підкачки води, які  працюють за  графіком  і відповідно  споживають  електричну  енергію не цілодобово. Так само, за твердженням відповідача, не повну  добу  функціонує  електричне  освітлення  в  будинках, ліфти  тощо.

          Порушення норм  процесуального  права заявник  вбачає в тому, що суд  першої інстанції  всупереч  вимог  ст. 41 ГПК України  не призначив  у справі  судову  експертизу, що на його думку, призвело до  винесення  необґрунтованого  рішення  по справі.

          Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.06.2008 р. апеляційна скарга  Приватного підприємства «УМС»  прийнята  до провадження та призначена до розгляду на   06.08.2008 р.

Розпорядженням  Першого заступника Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1424 від 05.08.2008 р. справу № 10/168-07  передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Колодій Н.А. (доповідач), судді            Кагітіна Л.П., Яценко О.М.

Представники заявника в судовому  засіданні  підтримали  вимоги в обґрунтування  доводів  по апеляційній  скарзі,  а також  пояснили, що провели власний  контррозрахунок  суми  боргу, виходячи з фактичної  роботи  електроустановок  на об’єктах  споживання, в  зв’язку із чим фактична  заборгованість ПП «УМС» за  спожиту  електричну  енергію  є значно  меншою, ніж  за розрахунком  позивача.

Позивач  у справі –  ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» апеляційну скаргу відповідача не визнає. Свої доводи виклав у письмових запереченнях (вих. № 07/06-1779 від 25.07.2008 р.). Вказує, що при  розрахунку  спожитої  активної  електроенергії  позивач застосовував  положення п. 6.39 Правил  користування  електричної  енергії, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28 (в редакції від 17.10.2005 р.      № 910  та 22.11.2006 р.). Посилається на те, що не маючи  жодного звіту  відповідача  за використану  електричну  енергію, жодного  погодженого з відповідачем  контрольного  показу  засобів  обліку  електроенергії, постачальник  самостійно  визначив обсяги  спожитої  ПП «УМС» електричної  енергії за період з лютого 2006 р. по вересень     2007 р. включно, що склало 733984,30 грн. з урахуванням режиму  роботи струймоприймачів 24  години на добу, так як в договорі не  зазначено  режимів споживання  електроенергії,  а  відповідач в  свою  чергу  також не представив відомості, щодо  режиму  використання  електроустановок.  Посилаючись на вищевикладене,  позивач  просить залишити  апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення господарського  суду Херсонської області – без  змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав у повному обсязі  вищевикладені  доводи в обґрунтування  своїх заперечень.

За  клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

           За їх  згодою в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

     Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

           Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з наказами  Управління  житлового господарства від 30.06.2005 р. № 54 «Про результати конкурсу  на утримання  житлового  фонду і  прибудинкової  території», від 01.11.2005 р. № 100 «Про  створення  комісії по передачі  технічної документації  та  документації  паспортного обліку» ПП «УМС»  визнано  переможцем конкурсу  на утримання  фонду  та прибудинкової  території, яку  раніше  обслуговувало ТОВ ВЖЦ «Петровець».

Рішенням господарського суду Херсонської  області від 20.06.2006 р. по справі № 4/126-ПД-06 за позовом ПП «УМС»  до ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» про спонукання  до укладення  договору, позовні вимоги  задоволені в  повному  обсязі: договір від 15.02.2006 р. між ВАТ «ЕК «Херсонобленерго»  та ПП «УМС» визнано укладеним  на  умовах наданого  до  матеріалів  справи  договору з додатками № № 1, 2, 2-а ,3, 4, 5, 6, 6-а, 7, 8, 8-а, які є  невід’ємною  частиною  договору (арк. справи 34-35, Том І).

Відповідно до умов  договору № 3881 від 15.02.2006 р. (надалі – Договір) Херсонські  міські  електромережі ВАТ «ЕК «Херсонобленерго»  зобов’язалися  постачати  ПП «УМС» електричну  енергію, а той  оплачувати її на умовах, визначених  договором та  додатками до нього.

Згідно з п. 2.2.3 Договору  споживач  зобов’язався  оплачувати  вартість електричної енергії  згідно  з умовами додатків «Порядок  розрахунків»  та «Графік  зняття показів  засобі обліку  електричної  енергії».

В силу п. 1 Додатку № 2 до Договору Споживач  знімає показання  електролічильників до 25 числа місяця, та  зобов’язаний   протягом 0,5 доби з  моменту  зняття показань  електролічильників  довести їх  значення  до  електропостачальної  організації  за  встановленою  формою, яка визначена Додатком № 2-а.

13.11.2006 р. позивач  звернувся  до  відповідача з телефонограмою  про необхідність надання  показів  електролічильників  по житловим  будинкам (арк.  справи 36, Том І).

18.12.2006 р. рекомендованим  листом № 2888 (від 13.12.2006 р.) відповідачу  було  нагадано  про необхідність щомісячного  надання звітів за  спожиту  електроенергію (арк. справи 37, Том І).   

Вимоги  позивача  залишені  відповідачем  без  відповіді  та виконання.

Стягнення з ПП «УМС» на користь  ВАТ «ЕК «Херсонобленерго»                  733984,30 грн. основного  боргу  за період з лютого 2006 р. по вересень 2007 р. включно, 14293,30 грн. інфляційних  втрат  та 6196,12 грн. 3 % річних стало предметом  судового розгляду у даній справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.

Відповідно до приписів Закону України «Про електроенергетику» (надалі – Закону) електропостачальники  та споживачі енергії     зобов'язані     додержуватися     вимог нормативно-технічних   документів   та   договору  про  постачання енергії.

В силу п. 3.1 Правил користування  електричною  енергією, затверджених  Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 р. (надалі – Правил) електроустановки   споживачів   мають  бути  забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків  за  спожиту  електричну енергію,  технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та  величини потужності, а також (за бажанням споживача) засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.

Пунктом 6.1 Правил передбачено, що розрахунки  споживача  за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору.

Як зазначалося  вище, відповідно до  умов  Договору відповідач  мав  оплачувати вартість спожитої  електричної енергії згідно  з умовами додатків «Порядок  розрахунків»  та «Графік  зняття показів  засобів  обліку  електричної  енергії», згідно з якими  Споживач  має  звітувати щомісяця про  кількість  спожитої  електричної енергії за  встановленою  формою.

Як свідчать матеріали справи, відповідач  жодного разу,  з часу  визнання  господарським  судом  Херсонської  області  Договору № 3881 від  15.02.2006 р. укладеним, не  звітував  перед  позивачем  про обсяги  спожитої  електричної енергії. Більш  того, як  пояснили  представники  відповідача в судовому  засіданні на  більшості  об’єктів взагалі не  має  приладів  обліку  спожитої  електричної енергії.

Пунктом 2 Додатку № 2  до Договору визначено, що у разі неможливості отримання постачальником електричної  енергії  даних  про спожиту  електричну  енергію  в  зазначений  термін (за винятком   порушення  роботи  розрахункового  обліку) визначення  обсягу  спожитої  електричної енергії  за  поточний  розрахунковий  період  здійснюється  за  середньодобовим  обсягом  споживання  за попередній  розрахунковий  період  з  подальшим  перерахунком  у  разі  надання  даних протягом  наступного  розрахункового  періоду.

Аналогічне  положення  містить п. 6.39 Правил, який передбачає, що у разі    неможливості    отримання    постачальником електричної   енергії  даних  про  спожиту  електричну  енергію  в зазначений термін (за  винятком  порушення  роботи  розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий  період  здійснюється за  середньодобовим   обсягом споживання   за   попередній   розрахунковий  період  з  подальшим перерахунком у  разі надання даних   протягом  наступного розрахункового періоду. Тривалість періоду розрахунку  за  середньодобовим   обсягом споживання  електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного  повного  розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється  постачальником  електричної  енергії  за   величиною дозволеної   потужності  струмоприймачів  та  кількістю  годин  їх використання без подальшого перерахунку.  У цьому разі відновлення розрахунків  за  розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта,  у якому фіксуються покази розрахункових  засобів обліку електричної енергії.

          Колегія суддів, перевіривши розрахунок  спожитої  відповідачем  електричної  енергії  за період з липня 2006 р. по вересень 2007 р. знаходить  його  правомірним, а  висновки суду про достатність підстав  для  задоволення  позову  в сумі 593938,56 грн. – законними   та  обґрунтованими.

          Оскільки договір від 15.02.2006 р. є укладеним  між сторонами  лише з 01.07.2006 р., то  позивач  безпідставно проводив  нарахування  вартості  спожитої  електричної енергії  на  підставі  Договору  за  період  з лютого 2006 р. по червень    2006 р. включно. Висновки  суду  першої інстанції  щодо  відмови у  задоволенні  позову в цій  частині  відповідають  обставинам справи  та долученим до справи доказам.   

          Посилання  відповідача  на те, що позивачем  невірно  здійснений  розрахунок  вартості спожитої  електричної енергії, оскільки  безпідставно  прийнято  24-годинний  робочий  графік  роботи  електроустановок  на  об’єктах  споживання є  нормативно  не обґрунтованим.  Оскільки в  договорі не визначено  режимів  споживання  електроенергії, а  відповідачем не  надавалися  дані  позивачу  про  режим  роботи  електроустановок, позивач  правомірно  прийняв за підставу  для  розрахунку  24-х годинний  режим  роботи електроустановок. Слід  зазначити, що заявник не  довів  належними  доказами  та  нормативно  не обґрунтував  власний  контррозрахунок  вартості  спожитої  електричної енергії  за спірний  період.     

          Також не приймаються  до уваги доводи  заявника з приводу того, що при розрахунку  заборгованості  не враховано положення наказу Державного комітету будівництва, архітектури  та житлової політики  України від 03.09.1999р. № 214 «Про  порядок визначення  нормативних  витрат  житлово-експлуатаційних  організацій, пов’язаних з утриманням  будинків  та прибудинкових х територій», оскільки вказаний  наказ  втратив  свою  чинність на підставі наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 22.07.2005 р. № 109.  

                    Посилання відповідача  на порушення  судом  першої інстанції  норм  процесуального  права  зокрема  щодо  відмови  у призначенні  у справі  судової бухгалтерсько-економічної експертизи  є безпідставним а клопотання  відповідача з цього  приводу  до  суду  апеляційної інстанції  задоволенню  не підлягає з огляду на таке.  

          Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України  для  роз'яснення  питань,  що   виникають    при    вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

          В даному  випадку, в будь-яких  спеціальних знаннях  фахівця  в певній  галузі  потреби не має, оскільки  перевірити  розрахунок позивача, складений за визначеною  формулою,  не складає труднощів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник,  який  прострочив  виконання грошового зобов'язання,  на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу  інфляції  за  весь час  прострочення,  а  також  три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 11566,14 грн. втрат від інфляції  та 5013,90 грн. – 3 % річних, нарахованих за період з липня 2006 р. по вересень 2007 р. на суму основного боргу за Договором.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Херсонської області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові  витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

       1.   Апеляційну скаргу Приватного підприємства «УМС» (м. Херсон)  залишити без задоволення.

       2. Рішення господарського суду Херсонської області від 18.04.2008 р.                                             у  справі  № 10/168-07  залишити  без змін.

Головуючий суддя Колодій Н.А.

 судді  Колодій Н.А.  

 Кагітіна Л.П.  Яценко О.М.