АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження №22ц/790/6198/13 Головуючий 1 інстанції

Справа № 642/1377/13-ц Вікторов В.В.

Категорія: договірне Доповідач: Черкасов В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.,

при секретарі - Каплоух Н.Б., Чемерис Л.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тера», ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 05 серпня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тера» про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ТОВ «Тера» про стягнення боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала, що між сторонами 09 серпня 2007 року укладений усний договір позики, скріплений розпискою, за яким ОСОБА_3 отримав 97 000 доларів США з терміном повернення до 01 вересня 2012 року. Поручителем в розписці вказане ТОВ «Тера». Зобов'язання за договором позики відповідачі не виконали.

Тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 просила суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором позики у розмірі 775 321 грн., інфляційних 3% річних за прострочення виконання зобов'язання на суму 21 321 грн., а також просила стягнути з ОСОБА_3 проценти за користування грошовими коштами на загальну суму 422 470 грн. та судові витрати (а.с.179).

У судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник заперечували проти задоволення позовних вимог, вказували, що ніякого договору позики між сторонами не укладалось та ніяких грошей відповідач від позивачки не отримував. Ніякої розписки не писав та не підписував, печатку ТОВ «Тера» не проставляв. Вважають, що розписка була підроблена ОСОБА_2, оскільки не написана ОСОБА_3, а надрукована, самою ОСОБА_2, яка вдалася до шахрайських дій шляхом підроблення.

Представник ТОВ «Тера» заперечував проти задоволення позовних вимог, пояснив, що ОСОБА_3 не міг 03 серпня 2007 року скласти оспорювану розписку, поставити свій підпис та печатку ТОВ «Тера», оскільки в цей день він не знаходився у м. Полтава, а знаходився у м. Харкові, де подавав податкову звітність. Єдиним способом доведення справжності оспорюваної розписки є призначення по справі комплексної експертизи.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 05 серпня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та з товариства з обмеженою відповідальністю «Тера» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики грошових коштів у сумі 777 419 грн. 67 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі З 445 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Тера» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у позові повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду змінити в частині стягнення 3% річних та стягнути з ОСОБА_3 відсотки за користування запозиченими коштами.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги з ОСОБА_2 посилається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що зобов'язання за договором мають виконуватися належним чином, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за договором позики.

Такі висновка колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 03 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. був укладений договір позики, відповідно якого ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_2 гроші у сумі 97 000 доларів США зі строком повернення до 01 вересня 2012 року, про що відповідачем була надана розписка. Умовами розписки від 03.08.2007 року визначено також, що у випадку неможливості виконання обов'язку боржником ОСОБА_3, за його зобов'язанням виступає він, як директор ТОВ «Тера» від імені підприємства за повернення боргу вчасно повністю, що печаткою підприємства ниже підтверджується (а.с. 100).

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи не містять доказів повернення суми боргу відповідачем.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи містять висновок судової почеркознавчої експертизи № 2725 від 07.06.2013 року в якому вказано, що підпис від імені ОСОБА_3 в розписці від 03.08.2007 року від його імені, розташований ліворуч «ОСОБА_3» під текстом - виконаний ОСОБА_3 (а.с. 148-153).

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки суми боргу в розмірі 777419,67 грн. та судові витрати.

Однак судова колегія не може погодитися із висновком суду першої інстанції щодо солідарного стягнення боргу з ТОВ «Тера».

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Виходячи із положень статей 553, 554, 626 ЦК України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

За змістом зазначених норм матеріального права поручитель, хоча і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, але є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому випадку, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг.

Всі договори між позичальником та поручителем оформлюються письмово.

Окремої письмової угоди між ОСОБА_2 та ТОВ «Тера» не укладалося. Письмова розписка стосується тільки боргових зобов'язань ОСОБА_3 вона не може бути договором поруки з юридичною особою ТОВ «Тера».

За змістом розписки не вбачається, що ТОВ «Тера» виступала поручителем ОСОБА_3 на забезпечення виконання його грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст.208 ЦК України правочини, які належить вчиняти у письмовій формі це правочини між фізичною та юридичною особою з нотаріальним посвідченням та держаної реєстрації, не додержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Та обставина, що розписка підписана ОСОБА_3, як директором юридичної особи і затверджена печаткою ТОВ «Тера» не доводить укладення письмового договору поруки позивачки з відповідачем в особі юридичної особи.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що розписка підписана ОСОБА_3 не засвідчує укладеного договору поруки між позивачкою та ТОВ «Ткра»

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення солідарно з ТОВ «Тера» суми боргу необхідно відмовити, оскільки відповідно до діючого законодавства договору поруки вона з відповідачем в особі юридичної особи не укладала, складена розписка ОСОБА_3 про боргові саме його зобов'язання не може бути складеним договором поруки з юридичною особою, правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми з відмовою у задоволені стягнення на її користь суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції не приймаються судовою колегією, оскільки судом першої інстанції обґрунтовано задоволені частково позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми та обґрунтовано також відмовлено у задоволені стягнення на її користь суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині солідарного стягнення боргу з ТОВ «Тера» з відмовою у задоволені у цій частині позовних вимог та ухвалення рішення відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст..ст.303,304, п.3 ч.1 ст.307,ст.ст.309,313, .314, 316, 317, 319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тера» - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 05 серпня 2013 року - змінити.

У позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тера» про солідарне стягнення боргу - відмовити.

В решті рішення суду перщої інстанції - залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: