ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  51/270

17.11.08

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко і К»

до Приватного підприємства «Торгово –промислове підприємство «Політор»

про стягнення 250 грн. 00 коп.

                                                                                                                         Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Дрюк О.М. –пред. за довірен.

від відповідача: не з’явився

                    

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 125,00 грн. основного боргу за договорами оренди місця стоянки від 01.10.06 р. № 022 та 125,00 грн. основного боргу за договором оренди місця стоянки від 01.10.06 р. № 23. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати орендної плати відповідно до умов зазначених договорів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.08 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.10.08 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 20.10.08р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

У зв`язку з неявкою у призначене судом засідання представника відповідача та невиконання ним вимог суду розгляд справи ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.08р. був відкладений на 17.11.08р.  

Представник позивача у судовому засіданні 17.11.08р. надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких зазначив, що він на правах власника будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 3, мав право одноособово приймати рішення щодо поліпшення майданчика для тимчасового зберігання автомобілів.

Представник відповідача в черговий раз на виклик суду не з'явився, відзиву на позов не надав, вимог суду не виконав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.11.08р. за згодою представника позивача судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

01.10.06р. між сторонами було укладено договір оренди місця стоянки № 022, за умовами якого позивач зобов’язався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування територію для стоянки автотранспорту.

Відповідно до п. 1.2 договору оренди № 022 від 01.10.06р. об’єктом оренди, що орендується є місце стоянки № 22, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 3.

Поряд з цим, 01.10.06р. між тими ж сторонами було укладено договір оренди місця стоянки № 23, за умовами якого позивач зобов’язався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування територію для стоянки автотранспорту, а саме місце стоянки № 23, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 3.

Відповідно до п. 2.1 вказаних договорів, розмір орендної плати за місце стоянки складає 125 грн. 00 коп. за один місяць. Орендна плата повинна була бути внесена відповідачем до 10 числа кожного місця.

Згідно з п. 6.1 договорів оренди, строк їх дії складав один місяць, а саме з 01.10.06р. по 01.11.06р.

Відповідно до п. 6.4 зазначених договорів оренди, сторонами було передбачено продовження строку дії договорів на той самий термін та на тих саме умовах,  за відсутності заяви однієї із сторін протягом 7 днів після закінчення строку їх дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідно до умов вказаного вище пункту договорів, строк їх дії було продовжено сторонами на один місяць.

Спір по справі виник в результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договорами оренди місця стоянки № 022 та № 23 від 01.10.06р., а саме щодо  своєчасної сплати орендних платежів за листопад 2006 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладання 08.08.06р. договору купівлі –продажу, Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління «ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»передало у власність позивача  нежиле приміщення (в літ. А), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 3., яке належало на підставі свідоцтва про право власності Відкритому акціонерному товариству «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Зазначений факт підтверджується актом приймання –передачі від 17.08.06р., підписаним у двосторонньому порядку та завіреним печатками сторін.

Таким чином, позивач набув право власності на нежилі приміщення (в літ. А), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 3, що підтверджується реєстраційним посвідченням № 026959 від 22.09.06р., виданим Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна.

Відповідно до Правил забудови м. Києва, яке затверджене рішенням рішення Київської міської ради від 27 січня 2005 р. N 11/2587,  нежиле приміщення це приміщення, яке належить до житлового (нежитлового) комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Зі змісту ст. 4 Житлового кодексу України, до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Таким чином, зі змісту вказаних норм права вбачається, що позивач набув права власності  саме на нежилі приміщення (в літ. А), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 3.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає безпідставним та необґрунтованим посилання позивача на Положення «Про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісні власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків», затверджених  наказом Державного комітету України по земельним ресурсам, Державного комітету України по житлово –комунальному господарству, Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, Фонду державного майна України від 05.04.1996 року за № 31/30/53/396, оскільки, по –перше, вказаний акт згідно Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Фонду державного майна України від 13 грудня 2005 року N 383/13/3161, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2005 р. за N 1587/11867 втратив чинність, тобто обов'язковість його застосування тривала протягом певного часу його дії, щодо певного кола осіб та не може  поширюватися  на правовідносини які виникли між сторонами у 2006 році, а по –друге, метою розробки вказаного Положення було визначення порядку встановлення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, в той час як в даному випадку позивач набув права власності на нежилі приміщення, які не відносяться до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 761 ЦК України вбачається, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

З зазначених норм права вбачається, що стороною договору оренди є орендодавець, яким може бути як власник майна так і уповноважена  ним особа.  

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, всупереч зазначеним вище нормам права, позивач не довів суду належними та допустимими доказами обставини, на яких ґрунтується його позов, зокрема, не надав документа, що посвідчує його право власності або постійного користування об’єктом оренди за договорами № 022 та № 23 від 01.10.06р., у зв’язку з чим посилання позивача на  те, що земельна ділянка, на якій розташовані місця стоянки № 22 та № 22 належала йому у жовтні та листопаді 2006 року, судом не приймається.

Таким чином, враховуючи те, що позивач набув права власності  саме на нежилі приміщення (в літ. А), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 3, зважаючи на те, що прибудинковою територією є територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку, беручи до уваги й те, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження права власності або постійного користування об’єктом оренди за договорами № 022 та № 23 від 01.10.06р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст. ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд  міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

     У задоволені позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Дата підписання рішення  28.11.08р.

Суддя                                                                                          Пригунова А.Б.