УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2007 року                                                                                           м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Косогор Г.О.

суддів: Ісаєвої Н.В., Ткачук О.О.

при секретарі Зелінському О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2007 року у справі за заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю зацікавленої особи ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, про встановлення факту непроживання в жилому приміщенні, -

встановила:

Заявники звернулись до суду з заявою, в якій просили встановити факт, що має юридичне значення, а саме: встановити факт того, що ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_5 не проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з 1995 року по 2007 рік.

У судовому засіданні заявники доводи заяви підтримали.

ОСОБА_2 у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні вимог заявників.

Рішенням суду вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено.

На рішення суду ОСОБА_1, представник ОСОБА_2, приніс апеляційну скаргу в який просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Як вбачається з свідоцтва про право власності на житло від 20 вересня 2006 року, 445/1000 частин квартири спільного заселення за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних частках (а.с. 20).

Відповідно з довідкою міської клінічної лікарні № 5 від 04 червня 2007 року, ОСОБА_2, 1978 року народження, яка зареєстрована за адресою: м. Одеса,

Справа № 22ц-4831/07                                                                            Категорія 54

Головуючий у першій інстанції Демченко О.М. Доповідач Ісаєва Н.В.

АДРЕСА_1 на обліку не знаходиться, за медичною допомогою не зверталася з 01.01.2000 р. по теперішній час (а.с. 24).

Дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, з моменту виписки з пологового будинку і по теперішній час обслуговується дільничним педіатром та медсестрою за адресою: АДРЕСА_2, про що свідчить відповідь дитячої міської поліклініки № 7 від 07 червня 2007 року (а.с. 25).,

Як пояснила у судовому засіданні Іванова З.І., 1958 року народження, яка була допитана в якості свідка і попереджалася про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень, вона є сусідкою заявників по комунальній квартирі. ОСОБА_2 не проживає з батьком з кінця 1994 року. Колишня дружина ОСОБА_4 та її дочка ОСОБА_2 мешкали всього приблизно шість місяців, а потім самі виїхали проживати за іншою адресою. Вона жодного разу не бачила ОСОБА_2 вагітною, а також не бачила її дитину у вказаній квартирі.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що є сусідкоюОСОБА_3, постійно мешкає в квартирі з березня 2001 року, часто заходить доОСОБА_3 однак взагалі жодного разу не бачила ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що він мешкає по АДРЕСА_1, перший раз побачив ОСОБА_2 три місяця тому в суді, раніше її в комунальній квартирі ніколи не бачив.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили суду, що знайомі з ОСОБА_2 зі школи, разом навчалися, зараз вона мешкає у сестри.

Відповідно до вимог ч. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місце проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка, а також оцінка пояснень свідків, які допитувались у судових засіданнях і попереджалися, що за завідомо неправдиві показання або за відмову він давання показань з непередбачених законом підстав, свідки несуть кримінальну відповідальність, вказують на наявність підстав для встановлення факту не проживання ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_5 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з 1995 року по 2007 рік.

З таких підстав суд дійшов до правильного висновку задовольняючи заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю зацікавленої особи ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, про встановлення факту не проживання в жилому приміщенні.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, ч.1 п. 1 ст. 307, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.