донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.11.2013 р. справа №908/2185/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Манжур В.В.

суддівБудко Н.В., Москальової І.В.,

при секретарі Пеленовій О.О.

за участю представників сторін: прокурор (скаржник): Кучер А.Ю. - за посвідченням №004334

від відповідача: Капінос С.Б. - за довіреністю

від третьої особи: Коваленко Ю.В. - за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області, м.Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області

від14.08.2013р. (повний текст складено 19.08.2013р.)

по справі№ 908/2185/13 (суддя Попова І.А.)

за позовомЗаступника прокурора Запорізької області, м.Запоріжжя

до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, смт.Приазовське, Запорізької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача про Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротіс», с.Степанівка, Приазовського району, Запорізької області визнання недійсним п.2 розпорядження №566 від 02.09.2008р. «Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ «Агротіс»,

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Запорізької області, м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, смт.Приазовське, Запорізької області про визнання недійсним п.2 розпорядження №566 від 02.09.2008р. «Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ «Агротіс».

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.08.2013р. у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Запорізької області, м.Запоріжжя відмовлено з посиланням на те, що воно видане в межах компетенції та без порушення вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Заступник прокурора Запорізької області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скаржник вважає, що судове рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.

Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області у письмових поясненнях від 04.11.13р. не погодилась з апеляційною скаргою, посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог, а тому просить в задоволенні апеляційних вимог відмовити, а рішення господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Агротіс» у судовому засіданні заперечила проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області - без змін.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області № 566 від 02.09.2008 року "Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ «Агротіс» визнано земельні частки (паї) загальною площею 188,40га, в т.ч. 28,00га (багаторічні), 160,40га (пасовища) згідно планів - схем, які є невід'ємною частиною цього розпорядження, як не витребувані, з можливістю надання їх в оренду до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Згідно пункту 2 вказаного розпорядження, в оренду ТОВ «Агротіс» надано земельні ділянки площею 28,00га (багаторічні) та площею 160,40га невитребувані земельні частки (паї), розташовані на території Новокостянтинівської сільської ради, згідно додатків 1 та 2 для товарного сільськогосподарського виробництва.

18.12.2008р. між Приазовською районною державною адміністрацією (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агротіс» (орендар) був укладений договір оренди земельної частки (паю), згідно умов якого орендареві в оренду передані невитребувані земельні частки розміром 160,4га (пасовища), які розміщені в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, згідно планів-схем, які є невід'ємною частиною цього договору.

Договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Новокостянтинівської сільської ради 18.12.2008р.

Посилаючись на порушення чинного земельного законодавства на час прийняття головою Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області розпорядження від 02.09.2008р. №566, заступник прокурора Запорізької області звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним пункту 2 вказаного розпорядження.

Як зазначено вище, місцевий господарський суд, посилаючись на недоведеність невідповідності п.2 спірного розпорядження вимогам чинного на момент його прийняття законодавства чи компетенції, відмовив у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Запорізької області.

За результатами апеляційного перегляду матеріалів справи колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного:

Як визначено в статті 152 Земельного кодексу України, одним способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

В пунктах п.п.1.2.4., 1.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності). Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК. Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

В частині 3 статті 2 Земельного кодексу України визначено, що об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

В Указі Президента України від 08.08.1995р. №720/95 визначено порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, а саме: встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

В пункті 6 Указу Президента України від 08.08.1995р. №720/95 передбачено, що у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Як визначено в пункті 12 постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) від 04.02.2004р. №122, нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

В статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003р. №899-IV (в редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) встановлено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Отже, виходячи з вищенаведених норм, райдержадміністрація має повноваження щодо передачі нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок в оренду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що передані за спірним розпорядженням земельні частки (паї) знаходились в колективній власності КСП «Дума Леніна», а після розподілу земельних паїв між членами КСП «Дума Леніна» не витребувані земельні частки (паї) перебувають у спільній частковій власності громадян.

Частина 1 статті 79 Земельного кодексу України передбачає, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Оскільки земельна ділянка площею 160,4га, щодо якої було прийнято оскаржуване розпорядження, відноситься до не витребуваних земельних ділянок, тобто не є комунальною власністю, посилання скаржника на положення статей 123, 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного розпорядження), як на підставу визнання недійсним розпорядження, є безпідставними, з огляду на наступне:

Стаття 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного розпорядження) визначала порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам.

У даному випадку земельні частки (паї) передані в оренду за відповідним договором, а не в постійне користування, тому положення вказаної статті не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

В статті 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного розпорядження) визначений порядок передачі земельних ділянок в оренду. В частині 1 вказаної статті передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Оскільки земельні частки (паї), передані в оренду ТОВ «Агротіс», відносяться до не витребуваних земельних ділянок та не є комунальною власністю, положення зазначеної статті також не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Як зазначалось вище, порядок використання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок визначений в Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003р. №899-IV.

Що стосується посилань скаржника на ст.17 Земельного кодексу України та п.2 ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», колегія суддів зазначає, що вказані норми встановлюють повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, що стосується розпорядження землями державної власності, а тому до спірних правовідносин не можуть бути застосовані.

Таким чином, виходячи з положень статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003р. №899-IV (в редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження), районна державна адміністрація мала право вирішувати на сесії питання про передачу нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок в оренду.

Виходячи з вищевикладеного, зважаючи на те, що місцевим господарським судом не встановлено невідповідності п.2 спірного розпорядження №566 від 02.09.2008р. вимогам чинного на момент його прийняття законодавства чи компетенції, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому судова колегія зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2013р. у справі № 908/2185/13 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2013р. у справі № 908/2185/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права та не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області, м.Запоріжжя - залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2013р. у справі № 908/2185/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.

Головуючий В.В.Манжур

Судді: Н.В.Будко

І.В.Москальова

Надруковано 7 примірників:

1 - прокурору (скаржнику)

1 - відповідачу

1 - третій особі

1 - обл.прокурору

1 - у справу

1 - ГСЗО

1 - ДАГС