№ справа:124/3644/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Федоренко Евеліна Володимирівна
№ провадження:11-кп/190/767/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Опанасюк О. Д.
_________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді -Язєва С.О.,
Суддів -Опанасюка О.Д.,Дорошенко Т.І.,
при секретарі - Павленко М.В.,
за участю прокурора - Бородіної І.Т.,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження № 1201313039000024 за апеляційні скарги заступника прокурора АР Крим Абдієва Р.А. та захисника обвинуваченого ОСОБА_7- адвоката ОСОБА_8 на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 15 серпня 2013 року, яким
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сімферополя, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: 1) вироком Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16.01.1996 року за ч.3 ст.140 КК України до 3-х років позбавлення волі, на підставі ст.46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 2) вироком Верховного суду АР Крим від 12.09.1997 року за ч.ч.2, 3 ст.206, ст.94, ст.42 КК України до 9 років позбавлення волі; 3) вироком Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13.04.2006 року за ч.1 ст.296, ч.1 ст.122, ст.70, 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 4) вироком Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19.09.2008 року за ч.1 ст.185, 71 ч.1 КК України до 1 року 5 місяців позбавлення волі; вироком Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 09.06.2010 року за ч.2 ст.190 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 5) вироком Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 28.09.2010 року за ч.2 ст.190, 70 ч.4 КК України до 2 років позбавлення волі;
засуджено за ч.2 ст. 186 КК України та призначено покарання у покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів.
ВСТАНОВИЛА:
Як зазначено у вироку, ОСОБА_7, будучи засудженим 28.09.2010 року за ч.2 ст.190 КК України до 2 років позбавлення волі, маючи не погашену та не зняту у встановленому порядку судимість, 01.01.2013 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_2, діючи повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи раптово виниклий злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення і звернення на свою користь чужого майна, підійшов до ОСОБА_9 та з метою заволодіння її майном застосував до неї насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілій, що полягає в нанесенні ОСОБА_7 одного удару в область голови потерпілої, після чого, з рук останньої вирвав мобільний телефон марки «Samsung GаlахуAse 2», вартістю 3000 грн., заподіявши тим самим ОСОБА_9 матеріальну шкоду на зазначену суму. Після скоєння злочину викраденим розпорядився на власний розсуд.
Він же, 16.02.2013 року, приблизно о 16 годині 10 хвилин, сумісно з невстановленою досудовим слідством особою, діючи повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення і звернення на свою користь чужого майна, шляхом вільного доступу проникли до квартири АДРЕСА_1, у якій знаходився ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Після чого ОСОБА_7 сумісно з невстановленою особою продовжуючи свій злочинний намір, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, що полягає у поштовху ОСОБА_10 в обличчя та захопленні за шию ОСОБА_11, відкрито заволоділи жіночою шубою чорно-коричневого кольору вартістю 1600 грн. та мобільним телефоном марки «Samsung» у корпусі чорного кольору вартістю 500 грн., заподіявши тим самим останній матеріальну шкоду на загальну суму 2100 грн. Після скоєння злочину втекли, викраденим розпорядилися на власний розсуд.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме, неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості - скасувати. Апелянт просив ухвалити новий вирок, за яким дії ОСОБА_7 по епізоду 16.02.2013 кваліфікувати за ч.3 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, вчинений повторно, за попередньою змовою групою, поєднаного з проникненням у житло.
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2, 3 ст.186 КК України та призначити покарання:
- за ч.2 ст.186 КК України у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі;
- за ч.3 ст.186 КК України у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначити ОСОБА_7 покарання шляхом часткового складання призначених покарань у вигляді 7 років позбавлення волі.
Свої вимоги мотивує тим, що судом не правильно надано оцінку діям обвинуваченого за епізодом події 16.02.2013, незаконно перекваліфіковано склад злочину з ч.3 на ч.2 ст.186 КК України та виключено кваліфікуючу ознаку «грабіж, поєднаний з проникненням у житло», оскільки в судовому засіданні згідно показів свідка ОСОБА_10, потерпілої ОСОБА_11 доведено, що обвинувачений неправомірно з метою відкритого викрадення чужого майна проник до житла потерпілої.
Також вказує, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, тому вирок в цій частині внаслідок м'якості підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_13 просив скасувати стосовно ОСОБА_7, передбаченого за ч.2 ст.186 КК України та кримінальне провадження по справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях потерпілої ОСОБА_9, показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 надані зі слів потерпілої ОСОБА_9, у матеріалах кримінальної справи відсутні дані, які б підтверджували право власності на мобільний телефон ОСОБА_9 та відсутні докази наявності самого телефону, оскільки ОСОБА_9 цивільний позов не заявляла. Апелянт зауважує, що не допитаний свідок ОСОБА_17 та суд не усунув суперечності в показаннях свідка ОСОБА_15 та ОСОБА_18 (не виконав свою ухвалу про одночасний допит). Апелянт вказує, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України (відсутність одного з ознак складу злочину - суб'єктивної стороні, свідчить про відсутність складу злочину), а також не встановлені докази для підтвердження винності ОСОБА_7
За епізодом потерпілої ОСОБА_19, на думку апелянта, є суперечності між показами ОСОБА_10 та самої ОСОБА_19. У матеріалах кримінальної справи відсутні дані, які б підтверджували право власності на мобільний телефон ОСОБА_19, відсутні докази наявності самого телефону, її номер та номер сім карти, та факт викрадення мобільного телефону у ОСОБА_19 свідок ОСОБА_10 не підтвердив, оскільки про цей факт потерпіла йому не повідомляла.
Апелянт зауважує, що судом порушені норми Конституції, КПК України, оскільки суд безпідставно не визнав докази такі як: додатковий допит ОСОБА_20, протокол допиту свідка ОСОБА_21, ОСОБА_19, ОСОБА_15, протоколи проведення слідчого експерименту із ОСОБА_19, протокол одночасного допиту осіб ОСОБА_19 та ОСОБА_10.
Адвокат вказує, що до наступного часу ОСОБА_7 знаходиться за незаконною ухвалою від 03.07.2013 року, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки у вироку суду обвинуваченому не обрана міра запобіжного заходу. Крім того, апелянт зауважує, що ОСОБА_7 на протязі 5 місяців знаходиться під вартою незаконно.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника засудженого, вислухавши обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу захисника, та в останньому слові просив припинити провадження по справі, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та захисника обвинуваченого задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що досудове розслідування та судове провадження у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України.
Винність ОСОБА_7 в скоєнні ним кримінальних правопорушень, за які він визнаний винним, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду і підтверджується сукупністю доказів, ретельно досліджених судом першої інстанції у судовому засіданні, яким суд дав належну правову оцінку.
Доводи апелянта про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та ОСОБА_7 не винний в скоєнні кримінального правопорушення, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать встановленим у справі обставинам, та яким суд дав належну оцінку.
Погоджуючись з висновками суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 в скоєнні ним кримінальних правопорушень, колегія суддів виходить з наступного.
Вина ОСОБА_7 підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, зібраних у встановленому законом порядку, дослідженим в судовому засіданні та яким суд дав належну оцінку:
За епізодом скоєння грабежу 01.01.2013 року:
- показаннями потерпілої ОСОБА_9, яка показала у судовому засіданні, що 01.01.2013 прийшовши з ОСОБА_22 до ОСОБА_7 додому, відсвяткувати Новий рік, вони побачили там ще приблизно 5-ро його приятелів, всі трохи випили, і ОСОБА_7 почав до неї чіплятися, а інші чоловіки повели ОСОБА_22 на балкон і почали його бити. Вона держала свій телефон в руках, і побігла теж на балкон. В цей час ОСОБА_7 вибив у неї з рук телефон. Тоді вона попросила його повернути їй телефон, але ОСОБА_7 одразу витягнув з нього її сім-карту, а потім із-за спини передав телефон комусь іншому, може ОСОБА_17 (ОСОБА_17), але точно не знає. Тілесних ушкоджень він їй не наносив, але коли забирав телефон, то залишив на її руці синець. Потім ОСОБА_22 теж просив віддати телефон, звертаючись до усіх присутніх, оскільки у кого саме був телефон, вони не знали. Оскільки ОСОБА_22 був в крові після бійки, то просила дати телефон викликати «швидку допомогу», але телефон їй не віддали. Вона вибігла до сусідів і попросила їх викликати «швидку допомогу» і міліцію. Зайшла назад в квартиру ОСОБА_7, забрала ОСОБА_22 звідки і вони спустилися вниз і там стали чекати приїзду лікаря. Телефон їй досі не повернули;
- показаннями свідка ОСОБА_22, який пояснив, що 01.01.2013 року, що вони пішли до додому ОСОБА_7. Вони випивали, потім почалася бійка на балконі. ОСОБА_9 хтось тримав, щоб вона не вмішувалася, коли вона хотіла дзвонити в міліцію, хтось забрав у неї телефон. Але після бійки ОСОБА_9 сказала, що телефон марки «Samsung GаlахуAse 2» у неї забрав ОСОБА_7. Він тільки чув під час бійки, що вона зверталася до ОСОБА_7 і ОСОБА_15 з проханням повернути телефон. Більше він телефон не бачив. Цей телефон він особисто подарував ОСОБА_9;
- показаннями свідка ОСОБА_15, який показав в судовому засіданні, що 01.01.2013 року він знаходився в квартирі у ОСОБА_7, святкували Новий рік, прийшов ОСОБА_7 з ОСОБА_9 і Нахрохіним, почали разом випивати. Потім почалася бійка на балконі. ОСОБА_9 кричала на допомогу, просила викликати міліцію. ОСОБА_7 теж приймав участь у бійці, когось ножем зачепив. Щоб ОСОБА_7 забирав телефон, не бачив, але йому (свідку) телефон «Samsung GаlахуAse 2» передав ОСОБА_17 (ОСОБА_17), мабуть потримати на час бійки. Чий це був телефон, не знає. Він пішов з цим телефоном додому, а ввечері до нього прибіг ОСОБА_7 і казав, щоб він повернув йому телефон, казав, що це телефон потрібно повернути, що він чужий. Він так і не зрозумів, чий це був телефон. Потім разом з ним поїхав його продавати, коштів за телефон він взагалі не бачив, попили з ним пива і розійшлися. Потім вже в міліції дізнався, що це був телефон ОСОБА_9;
- показаннями свідка ОСОБА_21, яка показала, що 01.01.2013 року вона разом з ОСОБА_9 і ОСОБА_22 прийшли до ОСОБА_7 додому, трохи випили. Бачила, що у ОСОБА_9 був телефон, він був у неї в руках. Потім вона (свідок) вийшла з молодим чоловіком ОСОБА_9 на вулицю, що далі відбувалося в квартирі не знає, зі слів ОСОБА_9 знає, що там відбулася бійка, і що господар квартири - ОСОБА_7 у неї забрав телефон;
- поясненнями свідка ОСОБА_18, який показав, що він підробляє іноді таксистом, якось вночі, коли саме не пам'ятає, їхав в районі вул. Севатопольської - 1 Кінної Армії, підійшли два парня, попросили довезти до центра, на що він погодився. Запропонували купити телефон білого кольору «Samsung GаlахуAse 2», у нього не було коштів для покупки телефону, пригадав, що його другу потрібний телефон, зателефонував йому, він приїхав і купив. Телефон пропонував не обвинувачений, а інший, той, який сидів спереду у машині, з яким в основному і спілкувався. Вартість, за яку вони продавали телефон, не пам'ятає точно, гривень 300-400. Хто із них взяв кошти, не пам'ятає;
- протоколом прийняття заяви ОСОБА_9 про вчинене кримінальне правопорушення (а.с.9).
За епізодом скоєння грабежу 16.02.2013 року винність ОСОБА_7 підтверджується:
- показаннями потерпілої ОСОБА_11, яка показала у судовому засіданні, що 16 лютого 2013 року вона знаходилася вдома зі своїм знайомим ОСОБА_10, приблизно о 15-30 годин почула, як хтось ногою вибив двері, хоча на замок двері зачинені не були, а лише закриті на заскочку, забіг ОСОБА_7, вдвох зі своїм товаришем, прізвище його не знає, бачила до цього пару раз. ОСОБА_7 почав пред'являти претензії з приводу знаходження у неї ОСОБА_10. Потім його товариш став її відволікати, а ОСОБА_7 пішов нібито в туалет. Вона знала, що він не чистий на руку, і пішла за ним. В цей час його товариш схватив її за шию, а ОСОБА_7 щось доставав із шафи, що саме не бачила, оскільки її тримав його товариш, потім крикнув йому, щоб вони пішли звідти. Вона вирвалася з рук його товариша, який став тримати ОСОБА_10, а вона побігла в кімнату і бачила, як ОСОБА_7 стояв і тримав в руках її дублянку, яка до цього висіла в шафі. ОСОБА_7 побіг на кухню, при цьому кинув дублянку на полу в коридорі, вона вибігла на сходи покликати сусідку, в цей час ОСОБА_7 вибіг із її квартири, а за ним його товариш, побігли вниз, вона за ними. Саме вони забрали дублянку. Внизу зателефонувала в міліцію з телефону, який був у неї в кармані спортивної куртки. Потім, коли повернулася в квартиру, побачила, що пропав телефон марки «Samsung», який лежав на столі в кухні;
- показаннями свідка ОСОБА_10, який показав в судовому засіданні, що 16 лютого 2013 року знаходився в квартирі у ОСОБА_11, коли у квартиру увірвався ОСОБА_7 з якимось хлопцем. ОСОБА_7 вдарив його головою об стіну, а потом побіг в кімнату, а другий тримав ОСОБА_11 і контролював, щоб він теж знаходився поряд. ОСОБА_11 вирвалася від нього і побігла за ОСОБА_7 у кімнату. Що там відбувалося не бачив, але ОСОБА_11 щось кричала ОСОБА_7, якась метушня відбувалася між ними, бачив дублянку, що вона лежала в дверях на полу в коридорі, куди вона потім ділася, не бачив. ОСОБА_7 вибіг з квартири, а потім одразу за ним його приятель. ОСОБА_11 теж побігла вниз, викликала міліцію. З її слів дізнався, що ОСОБА_7 забрав у неї дублянку. Перед тим, як все трапилося, бачив, що на кухні на столі лежав телефон, цілий, в корпусі чорного кольору. Не знає хто його взяв.
Окрім показань потерпілої ОСОБА_11, свідка ОСОБА_10 винність ОСОБА_7 у вчиненні грабежу також підтверджується дослідженими письмовими доказами по справі, які послідовні та взаємоув'язуються між собою:
- рапортом про виявлення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_11 від 16.02.2013 року (а.с.44);
- протоколом огляду місця події від 16.02.2013 року, у відповідності з яким напроти будинку № 17 по вул. 1-Кінної Армії у м. Сімферополь встановлено під час огляду знаходження у пакеті куртки-дублянки чорно-красного кольору (а.с.49-50);
- протоколом пред'явлення речей для впізнання від 17.02.2013 року, згідно якої ОСОБА_11 впізнала дублянку, яку у неї викрав ОСОБА_7 (а.с. 60-61).
Показання потерпілих та письмові докази узгоджені між собою, не суперечать один одному та, на думку колегії суддів, суд законно взяв до уваги на підтвердження доведеності скоєного засудженими злочину. Суд дав правову оцінку показанням потерпілих і свідків в тому числі і свідка ОСОБА_20, яка показала, що впізнати, якій парень їй запропонував купити дублянку не може, оскільки це сталося під вечір та вона торгує з віконця.
У ході дослідження матеріалів справи колегією суддів не було виявлено порушень кримінально - процесуального закону в збиранні доказів по справі, як на досудовому слідстві так і у суді, також не встановлено обставин які б ставили під сумнів їх достовірність. Докази, які є в матеріалах справи, відповідають вимогам закону, є достовірними та допустимими.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за епізодом 01.01.2013 року за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, вчинений повторно. Вірним є і рішення суду про перекваліфікацію дій ОСОБА_7 за епізодом скоєння грабежу 16.02.2013 року на ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, тому в цій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Слідство інкримінувало обвинуваченому ОСОБА_7 злочин з кваліфікацією за ч.3 ст. 186 КК України як грабіж, поєднаний з проникненням у житло, а саме - вибивання дверей, які були зачинені на замикачку.
У відповідності до ч. 3 ст. 186 КК України скоєння грабежу з проникненням у житло може мати місце в разі незаконного вторгнення до нього будь-яким способом, при наявності умислу у винної особи на викрадення майна із житла до скоєння самого проникнення.
Сам обвинувачений послідовно на досудовому слідстві та в суді поясняв, що вони з приятелем 16.02.2013 року зайшли до квартири ОСОБА_11 вжити спиртні напої, так як сама потерпіла раніше запропонувала зайти у гості. Як видно з протоколу огляду місця події (квартири ОСОБА_11) та фототаблиці до неї ( а.с. 47-54), двері квартири не мають замикачки, чи іншого запірного пристрою. Слідів від ударів ногою на дверях слідством не встановлено. Сама потерпіла вказувала на те, що двері в квартиру на замок не зачиняла. Таким чином обвинувачений та інша особа проникли у квартиру шляхом вільного доступу.
Зважаючи на перераховані обставини, а також відсутність доказів по справі на наявність умислу у обвинуваченого на скоєння грабежу з проникненням у житло, колегія суддів вважає, що суд правильно виключив із кваліфікації дій ОСОБА_7 таку кваліфікуючу ознаку злочину як «скоєння грабежу, поєднаного з проникненням у житло».
З урахуванням усього викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив всі обставини справи, оцінивши здобуті і досліджені в ході судового засідання докази в їх сукупності, які не викликають сумніву в їх об'єктивності і достовірності і є достатніми.
При призначенні покарання судом першої інстанції належним чином враховані ступінь і характер суспільної небезпеки вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень.
Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорії тяжкого злочину, особа обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий (а.с. 172), не працевлаштований, за місцем проживання характеризується з негативного боку (а.с.179), обставин, які пом'якшують покарання, судом першої інстанції не встановлено, та обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_7- скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням усього викладеного, беручи до уваги обставини вчинення кримінальних правопорушень, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання за ч.2 ст. 186 КК України у вигляді 5 (п'яти) років 6(шести) місяців позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Не можуть бути прийняти до уваги колегією суддів зауваження захисника щодо відсутності доказів наявності телефонів у потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_19, оскільки підстав не довіряти показам потерпілих та свідків, у колегії суддів не має, а підстав у вказаних осіб для обмовлення ОСОБА_7 по справі не має.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_7 незаконно знаходився під вартою 5 місяців не думку колегії суддів не обґрунтовані, оскільки судом такий запобіжний захід як тримання під вартою обирався (а.с.97-99 к.п.), термін тримання під вартою ОСОБА_7 продовжувався (а.с. 101), а суд у вироку час тримання обвинуваченого під вартою зарахував у строк відбування покарання - з 16.02.2013 року.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі про те, що у судовому засіданні без поважних причин не допитаний свідок ОСОБА_17 та суд не усунув суперечності в показаннях свідка ОСОБА_15 та ОСОБА_18 на думку колегії суддів є безпідставними, оскільки згідно ухвали Центрального районного суду м. Сімферополя від 11.07.2013 року та 22.07.2013 року, згідно якого був застосований привід до вказаних свідків, однак згідно рапортів: свідок ОСОБА_15 знаходився на стаціонарному лікуванні (а.с. 122-123, 134), свідок ОСОБА_17 за місцем проживання не було, у зв'язку з чим привід стосовно нього здійснити неможливо (а.с. 126), а свідок ОСОБА_18 у судове засідання з'явитися не зміг з поважних причин ( а.с. 137).
З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що безумовно тягнуть за собою скасування або зміну вироку, в ході апеляційного розгляду не встановлено, вирок суду підлягає залишенню без зміни, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого та прокурора - залишити без задоволення.
Вирок Центрального районного суду м. Сімферополя від 15 серпня 2013 року відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді
Язєв С.О. Опанасюк О.Д. Дорошенко Т.І.