АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м.  Києва у складі:

Головуючого - судді Бєлан Н.О.

Суддів - Стрижко С. І.,  БалацькоїГ.О.

за участю прокурора Мішкової Г.О.

потерпілих ОСОБА_1,  ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні в м.  Києві кримінальну справу за апеляціями потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м.  Києва від 30 серпня 2007 року.

Цією постановою:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  уродженець с Городівка Кримсопільського району Вінницької області,  мешканець м.  Києва,  не маючий судимості,  -

звільнений від кримінальної відповідальності за cm. 286 ч. 2 КК України на підставі  ст. 1 п.б Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року.

ОСОБА_3 обвинувачувався у тому,  що 7 травня 2007 року,  приблизно о 2 годині,  керуючи технічно справним автомобілем ГАЗ-33021-212,  державний номер НОМЕР_1,  рухаючись по вул.  Крайній з боку вул.  Сабурова в напрямку вул.  Братиславської в м.  Києві,  порушуючи вимоги п.п. 2.3 п.б,  12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України,  не врахував дорожню обстановку,  а саме відсутність освітлення в темний час доби,  що створювало для нього недостатню видимість,  проявив неуважність під час стеження за дорожньою обстановкою та її змінами,  і при наближенні до пішоходів ОСОБА_4 і ОСОБА_5,  які рухалися в попутньому напрямку по узбіччю та краю проїзної частини,  не обрав безпечний інтервал,  який би забезпечував безпеку дорожнього руху,  та при виникненні небезпеки для руху,  якою виявилися вказані пішоходи,  яких він об'єктивно спроможний був виявити,  не зменшив швидкість руху та не зупинився,  в результаті чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4.

Внаслідок цих дій ОСОБА_4,  були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження,  що спричинили його смерть.

Справа № 11-а-2115   Категорія  ст.  286 ч.2 КК України Головуючий в 1 інстанції-Бабайлова Л.М.  Доповідач - Бєлан Н.О.

2

В апеляції потерпілі порушують питання про скасування постанови як незаконної та направлення справи на новий судовий розгляд через неповноту та однобічність судового слідства,  яка,  на їх думку,  виявилася у тому,  що цивільний позов був залишений без розгляду,  не урахована тяжкість наслідків - загибель людини,  а також те,  що ОСОБА_3. не повідомив про наслідки дорожньої аварії близьких потерпілого,  не відшкодував матеріальну та моральну шкоду,  тому вважають вину він фактично не визнав і не розкаявся,  крім того,  не ураховані дані про його особу,  те,  що раніше був позбавлений права керувати транспортними засобами за порушення правил дорожнього руху,  не працює. З цих підстав апелянти вважають,  що ОСОБА_3. незаконно звільнений від покарання.

Прокурор ОСОБА_6,  який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,  в запереченнях на апеляцію наполягає на безпідставності доводів апеляції.

В поясненнях потерпілі підтримали наведені доводи в апеляції і зазначили,  що суд повинен був розглянути справу по суті,  вирішити цивільний позов,  а амністія до винного застосована незаконно,  бо той не визнав свою вину у вчиненні злочину.

Заслухавши доповідь судді,  пояснення прокурора про законність та обґрунтованість постанови суду,  вказані пояснення потерпілих, обговоривши доводи,  наведені в апеляції,  судова колегія вважає,  що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

За матеріалами справи ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення у злочині з необережності за частиною другої  ст. 286 КК України,  за яке передбачено покарання менш суворе,  ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років,  який він вчинив до дня набрання чинності вказаного закону про амністію,  тобто 9 червня 2007 року.

Посилання апелянтів на те,  що ОСОБА_3. не визнавав себе винним у вчиненні цієї дорожньої аварії безпідставні,  бо такі дані у справі відсутні.

Як вбачається з протоколу судового засідання,  при розгляді справи підсудний ОСОБА_3. підтримав клопотання захисника та свою письмову заяву про застосування до нього закону про амністію,  оскільки мас неповнолітню дочку 1992 року народження,  копія свідоцтва про народження якої міститься в матеріалах справи,  і щодо якої,  за повідомленням зі служби у справах неповнолітніх,  він не позбавлений батьківських прав.

Відповідно до  ст. 1 п.б та  ст. 6 закону про амністію від 19 квітня 2007 року така особа звільняється від кримінальної відповідальності. При цьому заперечення проти застосування амністії з боку будь-яких третіх осіб,  у тому числі й потерпілих,  судом не розглядаються.

За таких обставин,  встановивши передбачені законом підстави,  судом відповідно до вимог  ст. 282 КПК України прийнято законне рішення про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності,  оскільки в силу наведених обставин він є суб'єктом амністії.

Порушення в застосуванні цього закону судовою колегію не встановлені.

Що стосується доводів стосовно залишення цивільного позову без розгляду,  то відповідно до  ст. 14 цього закону про амністію амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду і не позбавляє потерпілого права звернутися до особи,  яка звільнена від кримінальної відповідальності у зв'язку із застосуванням амністії,  з позовом про відшкодування шкрдщ,  завданої злочином, у порядку цивільного судочинства.

Отже,  заперечення потерпілих проти звільнення підсудного від кримінальної відповідальності,  що викладені в апеляції,  не ґрунтуються на законі.

Між тим судова колегія вважає за необхідне у порядку  ст. 365 КПК України внесті уточнення у мотивувальну частину відносно вказівки про дату вчинення дорожньо-траснпортної пригоди,  яка сталася 9 травня 2007 року,  а не 7 травня,  як зазначено у постанові та інших процесуальних документах,  що містяться у справі.

Керуючись  ст.  ст. 365, 366, 382 КПК України,  судова колегія

УХВАЛИЛА

Апеляцію потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_2 залишити без задоволення,  а постанову Деснянського районного суду м.  Києва від ЗО серпня 2007 року щодо ОСОБА_5 - без змін.

В порядку  ст. 365 КПК України у мотивувальній частині цієї постанови уточнити,  що подія злочину сталася 9 травня 2007 року.