АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2007 року Колегія судців судової палати у кримінальних
справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Лагнюка М. М.
суддів ЄленіноїЖ.М. , Ковальської В.В.
за участю прокурора Решетняк Н.О.
захисника ОСОБА_1
підсудного ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за
апеляціями прокурора ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2 на
вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 10 серпня 2007 року
встановила:
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 10 серпня 2007 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, судимий: 30 січня 198 року Фастівським міським судом Київської області за ч. 2 ст. 140 КК України на З роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік і сплатою штрафу в сумі 680 гривень згідно з ст. 46-1 КК України; 2 липня 1999 року Ірпінським районним судом Київської області за ст. 17, 140 ч. 2, 140 ч. 2, 17, 215-3 ч. 1, 215-3 ч. 2, 208, 42, 43 КК України на 5 років позбавлення волі, зареєстрований в АДРЕСА_1, проживав в АДРЕСА_2
Справа №11-а-2108 Категорія КК: ч. 4 ст. 187 Головуючий у першій інстанції Горб І.М. Доповідач Ковальська В.В.
2
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Задоволені цивільні позови, заявлені по справі і з ОСОБА_2 стягнуто на користь ТОВ «Алло» 57547 гривень та на користь ОСОБА_3 279 гривень 40 копійок на відшкодування матеріальної шкоди.
Згідно з вироком ОСОБА_2 засуджений за те, що 8 травня 2005 року близько 3 години 40 хвилин він за попередньою змовою з ОСОБА_4 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, розподіливши між собою ролі вчинили напад на приміщення магазину «Алло», розташованого в м. Києві по вул. Зодчих 44/15.
Так, ОСОБА_4 спостерігав за навколишньою обстановкою, а ОСОБА_2 і особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, цвяходерами зламали вхідні двері до магазину і проникли в приміщення магазину, де на той час перебував охоронник ОСОБА_5 Вказані особи підбігли до охоронника і, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я, нанесли йому декілька ударів цвяходером по голові і тулубу. Після цього особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, повалила ОСОБА_5 на підлогу і нанесла декілька ударів по голові цвяходером, а потім придушила ногою шию потерпілого до підлоги, не даючи можливості піднятись. В цей час ОСОБА_2 цвяходером розбив скло вітрини, звідки забрав у сумку 47 мобільних телефонів різних моделей, аксесуари до мобільних телефонів та 8 стартових пакетів мобільного зв'язку на загальну суму 60370 гривень.
В результаті розбійного нападу ОСОБА_2 і особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, заподіяли потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у виді струсу головного мозку, забитих ран волосистої частини голови, саден тулуба і верхніх кінцівок, закритих відламчатих переломів 4-5 п'ясткових кісток, що за висновком судово-медичної експертизи є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості.
З викраденим майном ОСОБА_2, ОСОБА_4 і особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з місця вчинення злочину зникли, викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
14 грудня 2006 року близько 18 години поблизу будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_2, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я і яке виразилось у тому, що підсудний штовхнув потерпілого ОСОБА_3 у спину від чого потерпілий впав на землю, вирвав з рук потерпілого поліетиленовий пакет, в якому були продукти харчування та гроші і з місця вчинення злочину зник, заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 279 гривень 40 копійок.
3
В апеляції на вирок суду прокурор ОСОБА_6, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, посилаючись на м'якість призначеного підсудному покарання, просить вирок суду скасувати і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч. 4 ст. 187 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_2 покарання - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Апелянт вважає, що суд не прийняв до уваги тяжкість злочинів, вчинених ОСОБА_2, тяжкість тілесних ушкоджень, завданих потерпілому ОСОБА_6, ступінь моральних страждань, які пережили потерпілі при розбої та грабежу, а також суд не врахував того, що ОСОБА_2 є раніше судимим та не відшкодував потерпілим завдану злочинами шкоду.
Засуджений ОСОБА_2 в апеляції на вирок суду та доповненнях до неї просить скасувати вирок в частині визнання його винним за ч. 2 ст. 186 КК України та перекваліфікувати його дії з ч. 4 на ч.3 ст. 187 КК України і пом'якшити покарання до 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Апелянт вказує на те, що він не вчиняв злочину проти потерпілого ОСОБА_3 При цьому засуджений звертає увагу на допущені, на його думку, порушення вимог кримінально-процесуального закону при розслідуванні справи по цьому епізоду: проведення обшуку житла ОСОБА_7 без постанови суду та у нічний час під час якого було вилучено пенсійне посвідчення ОСОБА_3; застосування незаконних методів слідства у виді морального тиску до ОСОБА_7 під час проведення обшуку і вважає, що вилучене таким чином посвідчення не може бути допустимим доказом у справі. Засуджений посилається на те, що він був затриманий в ніч з 25 на 26 грудня 2006 року і тоді ж написав явку з повинною про вчинення злочину 14.12.2006 року. А потерпілий ОСОБА_3 написав заяву про пограбування не в день вчинення злочину чи наступного дня, а 26.12.2006 року. Невідомо звідки працівники міліції добули пенсійне посвідчення ОСОБА_3, що викликає сумнів у достовірності всіх обставин справи. Крім того, суд не прийняв до уваги покази ОСОБА_2 про те, що в час вчинення злочину він перебував у МРЕВ по АДРЕСА_4, де оформляв купівлю автомобіля та не витребував з МРЕВ відповідні документи.
По епізоду викрадення майна в магазину «Алло» засуджений вважає, що органи досудового слідства не встановили вартість викраденого майна, оскільки в матеріалах справи відсутні бухгалтерські документи (виписки з головної книги на придбання і продаж товару, виписки з касової книги), матеріали документальної бухгалтерської ревізії та по справі не була
4
проведена судово-бухгалтерська експертиза, а суд не усунув такої неповноти досудового слідства.
При призначенні покарання суд не врахував обставин, які пом'якшують покарання: вчинення злочину внаслідок збігу тяжких матеріальних обставин, пов'язаних з тим, що він не має спеціальності і його, як засуджену особу, не брали на роботу, а його дружина ОСОБА_1 та її син ОСОБА_9, якого засуджений усиновив, перебували в тяжкому матеріальному стані. ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 народилась донька ОСОБА_10, батьком якої є засуджений і наразі дружина засудженого з двома малолітніми дітьми залишились без засобів до існування.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала апеляцію прокурора і заперечувала проти задоволення апеляції засудженого; засудженого і його захисника, які підтримали апеляцію засудженого і заперечували проти задоволення апеляції прокурора; виступи учасників процесу в судових дебатах та останнє слово підсудного; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають, а вирок суду належить залишити без змін, виходячи з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочинів при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений розглянутими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами.
Зокрема, по епізоду нападу на магазин «Алло»: показами потерпілого ОСОБА_5 про обставини вчинення нападу на приміщення магазину «Алло», свідка ОСОБА_11, даними протоколів огляду місця події від 8.05.2005 року, даними явок з повинною ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_2; даними огляду, виявлення та вилучення мобільних телефонів у ОСОБА_11, ОСОБА_12; даними протоколів відтворення обстановки і обставин подій з участю ОСОБА_4, ОСОБА_2; протоколом впізнання по фотознімках потерпілим ОСОБА_5 ОСОБА_2, висновками судово-імунологчних та судово-медичної експертиз, речовими доказами. Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 5.09.2005 року за напад на магазин «Алло» ОСОБА_4 засуджений за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі.
По епізоду грабежу потерпілого ОСОБА_3 винність ОСОБА_2 підтверджується показами потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_7, даними протоколу огляду та вилучення пенсійного посвідчення на ім'я ОСОБА_3, речовим доказом - пенсійним посвідченням.
5
Заперечення, що містяться в апеляції засудженого щодо розміру майна, викраденого з магазину «Алло» спростовується матеріалами сцрави, зокрема, даними дирекції магазину про розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок нападу 8.05.2005 року (т.1, а.с. 224, 225). Посилання апелянта на те, що органами досудового слідства не витребувані бухгалтерські і касові документи та по справі не була проведена експертиза для визначення вартості викраденого не можуть бути взяті до уваги, оскільки на досудовому слідстві і в судовому засіданні підсудним не заперечувалась кількість та вартість викраденого майна і в матеріалах справи немає даних, які б заперечували чи ставили під сумнів вартість майна, викраденого з магазину «Алло».
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 про його непричетність до вчинення пограбування потерпілого ОСОБА_3 також є безпідставними.
Так, потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 14.12.2006 року близько 18 години по АДРЕСА_3 невідомий чоловік штовхнув його та вирвав.з рук пакет, в якому були продукти харчування, гроші та пенсійне посвідчення на ім'я потерпілого.
З матеріалів справи вбачається, що в ніч з 25 на 26 грудня 2006 року працівниками міліції були затримані ОСОБА_2 і його племінник ОСОБА_14 В явці з повинною та поясненні від 26.12.2006 року ОСОБА_2 вказав про обставини вчинення ним грабежу стосовно до потерпілого ОСОБА_3 та повідомив, що пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_3 він залишив на шафі у кімнаті, де проживав в АДРЕСА_4 (т.1 а.с. 70, 71). Цього ж дня, тобто 26.12.2006 року з 23 години 30 хвилин до 23 години 50 хвили в м. Ірпінь був проведений огляд квартири, вказаної ОСОБА_2, де було виявлено пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_3 Обшук житла ОСОБА_7 не проводився. Порушень вимог кримінально-процесуального закону при проведенні огляду, на які посилається апелянт, допущено не було оскільки огляд був проведений за письмовою згодою ОСОБА_7 (а.с. 54) та у відповідності з вимогами ст. 190 КПК України, про що свідчить протокол огляду та вилучення (т.1 а.с. 55) та покази свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_7
Посилання апелянта на те, що суд не перевірив його алібі, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки підсудний ні в судовому засіданні першої інстанції, ні в засіданні апеляційної інстанції не міг вказати на документи, які необхідно було витребувати з МРЕВ і які б свідчили про те, що підсудний перебував у цій організації 14.12.2006 року саме о 18 годині.
Таким чином, суд, перевіривши докази і правильно встановивши обставини справи, дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинах.
6
Дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України кваліфіковані правильно.
При призначенні покарання суд, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів та особу винного, який є неодноразово судимим, формально позитивно характеризувався за місцем попереднього ув'язнення, має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка доглядає малолітніх дітей, відсутність обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання і обґрунтовано призначив основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 2 ст. 186 та ч. 4 ст. 187 КК України та додаткове покарання у виді конфіскації майна. Обставини, на які посилаються в своїх апеляціях прокурор і засуджений, прохаючи, відповідно, про призначення більш суворого покарання на пом'якшення покарання, були повністю враховані судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2
Покарання, призначене ОСОБА_2 судом першої інстанції є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, тому колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляції прокурора про постановления нового вироку та апеляції засудженого про пом'якшення покарання немає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляції прокурора ОСОБА_1 і засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 10 серпня 2007 року стосовно ОСОБА_2 -без змін.