Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
15.10.2008 |
Справа № 22-а-362/08 Попередня справа № 2-а-34/2008 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П. ,
суддів Санакоєвої М.А.,
Шереніна Ю.Л.
секретар судового засідання Ланчева Г.Є.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1623 від 24.08.2007,
від відповідача: Зінченко Юлія Віталіївна, довіреність № 3869/10 від 05.05.2008,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя на постанову Балаклавського районного суду м.Севастополь (суддя Шашкіна В.А.) від 09.06.08 по справі № 2-а-34/2008
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (вул. 7 Листопада, б.3, м.Севастополь, 99042)
про визнання незаконним рішення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Балаклавського районного суду м.Севастополя від 09.06.2008 позов задоволено; визнано протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Балаклавському районі м. Севастополя від 21.05.2007 № 0000071710/0, першу податкову вимогу від 05.06.2007 № 1/4, другу податкову вимогу від 09.07.2007 № 2/6, винесені у відношенні ОСОБА_1.; скасовано повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Балаклавському районі м. Севастополя від 21.05.2007 № 0000071710/0, першу податкову вимогу від 05.06.2007 № 1/4, другу податкову вимогу від 09.07.2007 № 2/6, винесені у відношенні ОСОБА_1.
Постанова мотивована тим, що позивач дійсно мав підсобне господарство, розташоване на орендованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, мав від нього доход у розмірі 520000,00 грн., який відповідно до вимог п.п. 4.3.36 п. 4.3. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податків не включається; податкові повідомлення-рішення, перша та друга податкові вимоги позивачу у встановленому порядку вручені не були; перевірка відповідачем 08.05.2007 проведена неповно, порушень пп. 4.3.36 п. 4.3. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», позивачем не допущено, підстави для нарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 67600,00грн. та штрафних санкцій в сумі 3380,00грн. відсутні, тому податкове повідомлення-рішення від 21.05.2007 № 0000071710\0, перша податкова вимога від 05.06.2007 № 1\4, друга податкова вимога від 09.07.2007 № 2\6 підлягають визнанню протиправними.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція в Балаклавському районі м. Севастополя, 18.06.2008 звернувся з заявою про апеляційне оскарження постанови, апеляційна скарга надійшла 08.07.2008 (згідно штампу на поштовому конверті), апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляції мотивовані тим, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права; позивачем самостійно не нараховано податок із задекларованої суми доходів та не сплачено його до бюджету; документи, що підтверджують право користування позивача земельною ділянкою до перевірки не були надані; позивач запрошувався до перевірки; акт, повідомлення, рішення та податкові вимоги позивачу були направлені належним чином; судом першої інстанції неправомірно не прийнято до уваги надвеликий розмір отриманого позивачем доходу.
Ухвалою суду від 09.09.2008 відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі Державної податкової інспекції в Балаклавському районі м. Севастополя.
Ухвалою суду від 09.09.2008 закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено справу до розгляду на 15.10.2008.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити по мотивам, викладеним в ній.
В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просить в її задоволенні відмовити, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2007 № 0000071710\0, першої податкової вимоги від 05.06.2007 № 1\4, другої податкової вимоги від 09.07.2007 № 2\6, мотивуючи позовні вимоги тим, що порушень податкового законодавства він не допускав, податкового боргу по погодженому податковому зобов'язанню в сумі 70980,00 грн. не має. В 2004 році одержав доход у розмірі 520000,00 грн. від вирощеної в підсобному господарстві продукції на орендованій земельній ділянці, розташованій в с.Кийлів Бориспільського району, у зв'язку з чим на підставі пункту 17.2. статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», зазначена сума не повинна включатися до складу річного оподатковуваного доходу; в період з 10.05.2007 по 24.07.2007 позивач був відсутній у місті Севастополі, про що свідчать проїзні квитки на літак та відмітки в закордонному паспорті, у зв'язку із чим акт перевірки від 08.05.2007, податкове повідомлення-рішення від 21.05.2007 і першу податкову вимогу від 05.06.2007 позивач не одержував (арк.с.3-6).
24.03.2005 ОСОБА_1подана до відповідача декларація про доходи за 2004 рік, відповідно до якої позивач мав доходи від підсобного господарства у розмірі 520000,00 грн. (арк.с.60-61).
08.05.2007 відповідач здійснив невиїзну документальну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1. з питань правильності визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті в бюджет за результатами декларування доходів за 2004 рік. Як вбачається з тексту акту за підсумками перевірки виявлене порушення пп.4.3.36 п.4.3. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв'язку з чим позивачу нарахований податок з доходів в розмірі 67600,00 грн. (арк.с.100-104).
Відповідач вважає, що акт перевірки, податкове повідомлення-рішення та податкові вимоги позивачем отримані вчасно, про що свідчать поштові повідомлення; при проведенні перевірки встановлено, що в 2004 році позивач не мав у користуванні або власності земельні ділянки, Договір оренди, наданий позивачем до суд, не відповідає вимогам діючого законодавства (арк.с.88-94).
При цьому зазначено, що оскільки в 2004 році позивачу в с.Кийлів Бориспільського району Київської області земельні ділянки не виділялися, а відповідно державного акту виділені лише у 2005 році, то неможливо застосувати положення пп.4.3.36 п.4.3. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в частині невключення до складу річного оподатковуваного доходу доходів, що отримані згідно декларації про доходи від вирощеної у підсобному господарстві продукції.
Рішенням Головурівської сільської Ради Бориспільського району Київської області № XXIV/19-415 від 29.07.2004 ОСОБА_1. виділена в оренду строком на п'ять років земельна ділянка площею 0,45 га згідно зі статтею 36 Земельного кодексу України (арк.с.13).
29.07.2004 між Головурівською сільською Радою Бориспільського району Київської області та ОСОБА_1укладено договір про умови користування земельною ділянкою, площею 0,45 га, розташованою у с. Кийлів, строком на п'ять років; пізніше зазначена земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_2, передана у власність ОСОБА_1., про що видані державні акти серії ЯА № 463505 та № 463506 від 04.05.2005 (арк.с.15, 78, 79).
Відповідно до зазначено Договору сплачувалась орендна плата, тобто, договір оренди був укладений, а оскільки він вступає в дію з моменту його державної реєстрації відповідно до статті 19 Закону України «Про оренду землі», то можна дійти висновку про те що, вимоги по державній реєстрації договору були виконані.
Згідно довідки Виконавчого комітету Головурівської сільської Ради Бориспільського району Київської області від 03.03.2005 № 464 позивач користується земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2, вирощує у підсобному господарстві птахів і кроликів (арк.с.68).
Таким чином, позивач дійсно мав підсобне господарство, розташоване на орендованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, мав від нього доход у розмірі 520000,00 грн., який відповідно до вимог п.п. 4.3.36 п. 4.3. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податків не включається.
Доводи відповідача про те, що договір оренди земельної ділянки неналежно оформлений і не містить даних про його державну реєстрацію, а тому є недійсним, неспроможні, так як визнати недійсним договір оренди можна тільки в судовому порядку. Відповідач не надав належних та допустимих доказів визнання вказаного договору недійсним.
21.05.2007 начальником Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000071710\0 про визначення ОСОБА_1. суми податкового зобов'язання у розмірі 67600,00грн., застосування штрафних санкцій у сумі 3380,00грн. (арк.с.67).
05.06.2007 винесена перша податкова вимога № 1\4 про сплату ОСОБА_1. суми податкового боргу в розмірі 67600,00 грн. і штрафних санкцій в розмірі 3300,00 грн. (арк.с.66).
09.07.2007 винесена друга податкова вимога № 2\6 з тих же підстав (арк.с.65).
Згідно підпункту 4.3.36 пункту 4.3. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для: ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи). Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент; для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів; для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.
Приписи статей 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до статей 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
В силу статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту тридцять четвертого статті 26, пункту другого статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Статтею 36 Земельного кодексу України громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.
Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України, статтею 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до частини другої статті 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, що реєструється відповідно до закону.
Статтею 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності). Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення. Порядок встановлення дошок податкових повідомлень визначається центральним податковим органом. Податкові повідомлення або податкові вимоги, розміщені з порушенням правил, установлених цим підпунктом, вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.
Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, по якому орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до п.п.5.12 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 «Про порядок державної реєстрації договорів оренди землі»державна реєстрація договорів оренди землі проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної або міської ради, Київськими або Севастопольської міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний строк гербовою печаткою й підписом голови відповідної ради, Київських або Севастопольської міських державних адміністрацій або уповноваженими ними посадовими особами.
Наданий позивачем договір відповідає зазначеним вище вимогам.
Договір оренди земельної ділянки від 29.07.2004 не визнаний недійсним.
Відповідач не надав належних на допустимих доказів того, що отримання ОСОБА_1річного доходу у розмірі 520000,00грн. від підсобного господарства не є доходом від реалізації надлишків продукції, що вироблялась ним для власного вживання.
Податкові повідомлення-рішення, перша та друга податкові вимоги позивачу у порядку, передбаченому пп. 6.2.4 п.6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», вручені не були, оскільки з 10.05.2007 по 24.07.2007 ОСОБА_1. був відсутній у м.Севастополі, про що свідчать проїзні квитки на літак, відповідь директора з продажу авіаквитків ТОВ «Ворлдсервис груп»про придбання квитків на авіакомпанію МАУ та відмітки у закордонному паспорті (арк.с.10-11).
Перевірка відповідачем 08.05.2007 проведена неповно, порушень пп. 4.3.36 п. 4.3. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», позивачем не допущено, отже підстави для нарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 67600,00грн. та штрафних санкцій в сумі 3380,00грн. відсутні, а тому податкове повідомлення-рішення від 21.05.2007 № 0000071710\0, перша податкова вимога від 05.06.2007 № 1\4, друга податкова вимога від 09.07.2007 № 2\6 підлягають визнанню протиправними та скасуванню, так як згідно зі статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі задоволення адміністративного позову приймає постанову про визнання протиправним і одночасно про скасування рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя на постанову Балаклавського районного суду м.Севастополь (суддя Шашкіна В.А.) від 09.06.08 по справі № 2-а-34/08 залишити без задоволення.
2. Постанову Балаклавського районного суду м.Севастополь (суддя Шашкіна В.А.) від 09.06.08 по справі № 2-а-34/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна
Судді М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Помічник судді К.В.Бендус