донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.11.2013 р. справа №908/2501/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Манжур В.В.
суддівБудко Н.В., Москальової І.В.,
при секретарі Пеленовій О.О.
за участю представників сторін: прокурор (скаржник): Лисенко С.І. - за посвідченням №000965
від відповідача: Капінос С.Б. - за довіреністю
від третьої особи на стороні позивача: від третьої особи-1 на стороні відповідача: від третьої особи-2 на стороні відповідача: не з'явився не з'явився не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області, м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від14.08.2013р. (повний текст складено 19.08.2013р.)
по справі№ 908/2501/13 (суддя Гандюкова Л.П.)
за позовомПрокурора Приазовського району Запорізької області, смт.Приазовське, Приазовського району, Запорізької області
до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приазовської районної державної адміністрації, смт.Приазовське, Приазовського району, Запорізької області Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, м.Запоріжжя 1) Фермерського господарства «Діоби О.С.», смт.Приазовське, Приазовського району, Запорізької області 2) Добрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, смт.Приазовське, Приазовського району, Запорізької області
провизнання недійсним п.2 розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації №526 від 11.08.2008р.,
В С Т А Н О В И В:
Прокурор Приазовського району Запорізької області, смт.Приазовське, Приазовського району, Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області до Приазовської районної державної адміністрації, смт.Приазовське, Приазовського району, Запорізької області про визнання недійсним п.2 розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації №526 від 11.08.2008р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.08.2013р. у задоволенні позовних вимог Прокурора Приазовського району Запорізької області, смт.Приазовське, Приазовського району, Запорізької області відмовлено повністю з посиланням на те, що судом не встановлено невідповідності п.2 спірного розпорядження вимогам чинного на момент його прийняття законодавства чи компетенції.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Заступник прокурора Запорізької області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Скаржник вважає, що судове рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.
Прокурор Приазовського району Запорізької області у відзиві від 14.10.2013р. зазначає, що вважає судове рішення таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому просить рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора Приазовського району задовольнити.
Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області у відзиві від 23.09.2013р. підтримує апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області, а тому просить рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, та розглянути справу без участі представника.
Представник Приазовської районної державної адміністрації у судовому засіданні заперечив проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, посилаючись на їх необґрунтованість, а тому просив в задоволенні апеляційних вимог відмовити, а рішення господарського суду Запорізької області залишити без змін.
Фермерське господарство «Діоби О.С.» у відзиві від 21.10.2013р. зазначає, що вважає судове рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням всіх норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Представники Фермерського господарства «Діоби О.С.» та Добрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області у судове засідання не з'явилися, причину неявки до суду не повідомили, незважаючи на те, що про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін не визвалась обов'язковою та неявка їх представників у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 11.08.2008р. №526 "Про надання в оренду земельних ділянок Ф/Г "Діоба О.С.": 1. Визнано земельні частки (паї) загальною площею 16,0га, які розміщені в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, в контурі №10 (пасовища) згідно з схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колишнього КСП ім.Леніна Приазовського району Запорізької області, як невитребувані, з можливістю надання їх в оренду до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку; 2. Надано в оренду ФГ "Діоба О.С." земельну ділянку площею 16,0га (пасовища), в контурі №10 (невитребувані земельні частки (паї), розташовану на території Добрівської сільської ради, згідно з додатком, для товарного сільськогосподарського виробництва; 3. Встановлено орендну плату на земельні ділянки площею 16,0га у грошовій формі у розмірі за один календарний рік 2400,00грн., за місяць - 200,00грн. на загальну площу; 4. Затверджено умови договору оренди. Додатком до розпорядження є список громадян - власників сертифікатів невитребуваних земельних часток (паїв) по Добрівській сільській раді, які надаються в оренду ФГ "Діоба О.С.".
11.08.2008р. між Приазовською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Ф/Г "Діоби О.С." (орендар) був укладений договір оренди земельної частки (паю), згідно умов якого орендареві в оренду передані невитребувані земельні частки (паї) розміром 16,0га (пасовища), які розміщені в межах земельної ділянки в контурі №10 згідно схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колишнього КСП ім.Леніна Приазовського району Запорізької області, для товарного сільськогосподарського виробництва.
Договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Добрівської сільської ради 11.08.2008р. за №3.
Посилаючись на порушення чинного земельного законодавства на час прийняття головою Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області розпорядження від 11.08.2008р. №526, прокурор Приазовського району Запорізької області звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним пункту 2 вказаного розпорядження.
Як зазначено вище, місцевий господарський суд, посилаючись на недоведеність невідповідності п.2 спірного розпорядження вимогам чинного на момент його прийняття законодавства чи компетенції, відмовив у задоволенні позовних вимог прокурора Приазовського району Запорізької області.
За результатами апеляційного перегляду матеріалів справи колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного:
Як визначено в статті 152 Земельного кодексу України, одним способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
В пунктах п.п.1.2.4., 1.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності). Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.
Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК. Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.
В частині 3 статті 2 Земельного кодексу України визначено, що об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
В Указі Президента України від 08.08.1995р. №720/95 визначено порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, а саме: встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
В пункті 6 Указу Президента України від 08.08.1995р. №720/95 передбачено, що у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.
Як визначено в пункті 12 постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) від 04.02.2004р. №122, нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.
В статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003р. №899-IV (в редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) встановлено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Отже, виходячи з вищенаведених норм, райдержадміністрація має повноваження щодо передачі нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок в оренду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що передані за спірним розпорядженням земельні частки (паї) знаходились в колективній власності КСП ім.Леніна Приазовського району Запорізької області, а не витребування пайщиками земельних часток не змінює форму власності.
Частина 1 статті 79 Земельного кодексу України передбачає, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
До матеріалів справи долучений акт встановлення меж ділянки в натурі (а.с.69), який складено в.о.начальника відділу земельних ресурсів, головою Добрівської сільської ради землевпорядником, в якому встановлені межі земельних часток (паїв) площею 16,0га.
Оскільки земельна ділянка площею 16,0га, щодо якої було прийнято оскаржуване розпорядження, відноситься до не витребуваних земельних ділянок, тобто не є комунальною власністю, посилання скаржника на положення статей 123, 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного розпорядження), як на підставу визнання недійсним розпорядження, є безпідставними, з огляду на наступне:
Стаття 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного розпорядження) визначала порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам.
У даному випадку земельні частки (паї) передані в оренду за відповідним договором, а не в постійне користування, тому положення вказаної статті не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
В статті 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного розпорядження) визначений порядок передачі земельних ділянок в оренду. В частині 1 вказаної статті передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Оскільки земельні частки (паї), передані в оренду Ф/Г «Діоба О.С.», відносяться до не витребуваних земельних ділянок та не є комунальною або державною власністю, положення зазначеної статті також не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Як зазначалось вище, порядок використання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок визначений в Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003р. №899-IV.
Що стосується посилань скаржника на ст.17 Земельного кодексу України та п.2 ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», колегія суддів зазначає, що вказані норми встановлюють повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, що стосується розпорядження землями державної власності, а тому до спірних правовідносин не можуть бути застосовані.
Із наданої на вимогу Донецького апеляційного господарського суду інформації відділу Держземагентства у Приазовському районі Запорізької області від 08.10.2013р. №1498/02-08 вбачається, що відповідно до «Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрівка» Приазовського району Запорізької області» земельна ділянка площею 16,0га (пасовища), яка розташована на території Добрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області у контурі №10 віднесена до громадських пасовищ для випасання худоби та перебуває у спільній частковій власності громадян. Станом на 08 жовтня 2013р. земельна ділянка площею 16,0га пасовища громадянами-власниками сертифікатів не витребувана.
Отже, спірна земельна ділянка площею 16,0га є нерозподіленою (невитребуваною).
Таким чином, виходячи з положень статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003р. №899-IV (в редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження), районна державна адміністрація мала право вирішувати на сесії питання про передачу нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок в оренду.
Виходячи з вищевикладеного, зважаючи на те, що місцевим господарським судом не встановлено невідповідності п.2 спірного розпорядження №526 від 11.08.2008р. вимогам чинного на момент його прийняття законодавства чи компетенції, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому судова колегія зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2013р. у справі № 908/2501/13 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2013р. у справі № 908/2501/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права та не підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області, м.Запоріжжя - залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2013р. у справі № 908/2501/13 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.
Головуючий В.В.Манжур
Судді: Н.В.Будко
І.В.Москальова
Надруковано 10 примірників:
1 - прокурору (скаржнику)
1 - прокурору (позивачу)
1 - відповідачу
3 - третім особам
1 - обл.прокурору
1 - у справу
1 - ГСЗО
1 - ДАГС