У к р а ї н а

 

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.10.08                                                                                       Справа №2/183-08

 

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

 

Головуючий суддя Колодій Н.А. судді  Колодій Н.А.    , Кричмаржевський В.А.  , Яценко О.М.

 

при секретарі: Пересаді О.В.

 

За участю представників сторін:

від позивача  -       не з'явився

від відповідача -    не з'явився

         

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Херсон)

 

на рішення господарського суду Херсонської області від 03.06.2008 р.                                             у  справі  № 2/183-08

 

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Статус

                             Агро»  (м. Черкаси)

до відповідача    Приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Херсон)

 

про стягнення суми,

 

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Статус Агро»  звернулося до господарського суду Херсонської  області з позовом про стягнення з ПП ОСОБА_1 25841,50 грн. основного боргу, 1829,83 грн. пені, 106,33 грн. інфляційних втрат та 286,73 грн. 3 % річних.               

          Рішенням господарського суду Херсонської  області від 03.06.2008 р. у справі       № 2/183-08 (суддя  Скобєлкін С.В.)  позов  задоволено: з відповідача на користь позивача  стягнуто 25841,50 грн. основного боргу, 1829,83 грн. пені, 106,33 грн. інфляційних втрат, 286,73 грн. 3 % річних, а також 280,64 грн. витрат  по держмиту і  118 грн. витрат на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу.

Рішення  суду  мотивовано приписами ст. ст.526, 625 ЦК України, ст. ст. 20,173, 193 ГК України, а  також умовами  договору  поставки від 01.11.2007 р. № 339.

                 Не погоджуючись з  прийнятим  судовим  актом,  Приватний підприємець ОСОБА_1(відповідач у справі) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Заявник просить скасувати оскаржуване  рішення та  направити  справу  на  новий  розгляд в суд  першої інстанції або  прийняти  нове  рішення  по  суті  заявлених позовних вимог. З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що господарським судом  Херсонської  області при прийнятті рішення було порушено норми  процесуального  права, а  також невірно  застосовано норми матеріального права. Посилається на те, що  суд  в порушення вимог ст. ст. 64, 77, 86, 87 ГПК України розглянув  справу  по суті  без належних  доказів  повідомлення  відповідача  про час і місце  судового розгляду. На  думку  заявника, це  призвело  до  порушення  його  процесуальних прав, передбачених ст. ст. 4-3, 22 ГПК України.  Невірне  застосування  норм  матеріального  права на думку  заявника, полягає у  тому, що  суд  крім  суми  основного  боргу, стягнув і  пеню в  розмірі  подвійної облікової  ставки НБУ  та 3 % річних. Заявник  вважає, що застосування  норми ст. 625 ЦК України в  частині  нарахування та стягнення 3 % річних  є  необґрунтованим, оскільки  умовами  договору  було  передбачено інший розмір  процентів у формі  пені.

          Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.09.2008 р. апеляційна скарга Приватного підприємця ОСОБА_1  прийнята  до провадження та призначена до  розгляду на  15.10.2008 р.

          Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1944 від 15.10.2008 р. справу № 2/183-08 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя  Колодій Н.А. (доповідач),  судді  Кричмаржевський В.А.,           Яценко О.М.

Заявник - Приватний  підприємець ОСОБА_1 (відповідач у справі)  в судове засідання 15.10.2008 р.  не з'явився. В письмових поясненнях (вх. № 05-18/3-2798  від 14.10.2008 р.) заявник  додатково зазначив, що  застосування  судом  першої інстанції двічі  штрафних санкцій за прострочення виконання  грошового  зобов'язання у  вигляді  подвійної  облікової ставки НБУ, 3 % річних та суми  інфляції, є  неправомірним.  Просить  апеляційну  інстанцію  розглянути  справу за  його   відсутності.

Позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Статус Агро»  проти  апеляційної скарги  відповідача  заперечує. Свої доводи    виклав в письмовому  відзиві (вих. № 86 від 03.10.2008 р.). Посилається  на те, що  стягнення суми  інфляції, 3 % річних  та пені  відповідає  вимогам ст. ст. 20, 173, 193 ГК України та  не може  вважатися повторним застосуванням однорідних санкцій господарсько-правової  відповідальності. Також позивач  вважає  необґрунтованим та  таким, що  спростовується  матеріалами справи, твердження  заявника  про неналежне  повідомлення відповідача  про час  і місце  слухання  справи.  Просить в  задоволенні  апеляційної скарги відповідача  відмовити, оскаржуване  рішення  залишити  без  змін.  

Також  від  позивача у справі  надійшло  письмове  клопотання  (вих. № 88 від 03.10.2008 р.) про відкладення  розгляду  справи у  зв'язку із  неможливістю участі  у  судовому  засіданні  уповноваженого  представника.

Колегія суддів, порадившись, не знаходить  підстав  для  задоволення клопотання позивача, з огляду на таке.

Апеляційна інстанція зауважує, що відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду  є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Якщо ж суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Крім того, згідно ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть не лише особи, яким надані такі повноваження  за довіреністю від імені підприємства, організації, а й безпосередньо керівники підприємств, організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.

Отже, враховуючи достатність матеріалів для  розгляду  скарги  по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу за  відсутності  повноважних представників сторін.

В судовому  засіданні 15.10.2008 р. прийнято постанову.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційного  подання і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

           Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

 

ВСТАНОВИВ:

 

01.11.2007 р. між ТОВ «Торговий дім «Статус Агро» (продавець, позивач у справі) та ПП ОСОБА_1 (дистриб'ютор, відповідач у справі) було  укладено  договір поставки № 339 (надалі - Договір), відповідно до умов  якого Продавець  зобов'язався  постачати, а Дистриб'ютор приймати та оплачувати  товар (продукти харчування), на  умовах вказаного Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунки  за цим  Договором здійснюються в  українській  гривні шляхом  безготівкових  переказів  на  розрахунковий  рахунок Продавця  не пізніше 21 календарного  дня  з моменту виписки видаткової накладної.

На  виконання  умов  договору позивач за  видатковою  накладною № РБ00000374 від 21.11.2007 р. передав, а  відповідач отримав товар на  загальну  суму 39051,00 грн. (арк. справи 12).

Зобов'язання по  оплаті  отриманого  товару  відповідач  виконав  частково, сплативши позивачу 11720,00 грн., в наслідок чого у  нього  утворилася  заборгованість, яка на час  звернення  позивача  із  позовом  до  суду склала 25841,50 грн.

Стягнення з Приватного  підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Статус Агро» 25841,50 грн. основного боргу, 1829,83 грн. пені, 106,33 грн. інфляційних втрат, 286,73 грн. 3 % річних стало предметом  судового розгляду  у даній справі.               

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, не знаходить підстав для задоволення апеляційної  скарги відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України  за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку  діяльність, зобов'язується  передати у  встановлений строк (строки) товар у  власність покупця для  використання  його у  підприємницькій  діяльності  або  в інших цілях, не  пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім  або  іншим  подібним  використанням, а  покупець  зобов'язується прийняти  товар  і сплатити за  нього  певну  грошову суму.

До договору  поставки застосовуються загальні  положення про купівлю-продаж, якщо  інше не встановлено  договором, законом або  не випливає з   характеру відносин (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до  умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

          Аналогічні  приписи  містить   ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як  свідчить долучена  до матеріалів  справи копія  видаткової  накладної             № РБ00000374  від 21.11.2007 р., позивач  передав, а  відповідач отримав товар на  суму       39051,00 грн.

          Проте зобов'язання щодо оплати відповідач, всупереч умов Договору та вимог закону, виконав  частково, сплативши  11720,00 грн. в результаті чого, на момент звернення позивача  до суду, заборгованість відповідача склала 25841,50 грн., що також  підтверджується  актом  звірки взаєморозрахунків від 31.03.2008 р. (арк. справи 13). 

          Колегія суддів погоджується з тим, що позовні вимоги про стягнення          25841,50 грн. основного боргу  за  Договором  заявлені обґрунтовано. Висновки суду  першої інстанції про наявність підстав для задоволення  позову в цій  частині   відповідають матеріалам справи.

          Пунктом 6.1 Договору передбачено, що Дистриб'ютор   несе  відповідальність  за  прострочення  терміну  платежу - сплачує на  користь Продавця  пеню  в розмірі подвійної облікової ставки НБУ  від суми боргу  за  кожен  день прострочки.

Як  зазначалося  вище, відповідно до п. 5.1 Договору відповідач  мав  оплатити товар  не пізніше 21 календарного  дня  з моменту виписки видаткової накладної. Оскільки товар був  переданий  за накладною № РБ00000374  від 21.11.2007 р., то граничний  строк оплати  переданого товару  - 12.12.2007 р.  Таким  чином, згідно п. 6 ст. 232 ГК України, позивач мав право на нарахування  пені за перші шість місяців, починаючи з  12.12.2007 р.  Позивач  просить стягнути пеню за  період з 13.12.2007 р. по 25.04.2008 р., яка із  розрахунку  подвійної облікової  ставки НБУ, складає  1829,83 грн.

Таким чином, місцевим господарським судом правомірно задоволено вимоги  про стягнення  пені  в  сумі  1829,83 грн.

Згідно ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також                  3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши  розрахунок  сум річних та втрат  від  інфляції  колегія  суддів  вважає  його  обґрунтованим  та  таким, що  підставно  задоволений  судом  першої  інстанції.

Доводи  заявника про подвійне застосування  штрафних санкцій  за  порушення грошового зобов'язання  колегією  суддів  до уваги не приймаються з огляду на таке.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі  і  за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником і сплачуються  незалежно від вини боржника. Неустойка (пеня)  є не мірою  відповідальності боржника  за прострочення  виконання  зобов'язання.   Таким чином, заявлені  до стягнення  суми за своєю  правовою  природою не є  однорідними.

Не знаходить  свого підтвердження  посилання  відповідача на порушення  судом  першої  інстанції  норм  процесуального права.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Колегія суддів зауважує, що юридичною адресою заявника (відповідача) є та сама адреса, яка зазначена у позовній заяві: АДРЕСА_1.  Цю саму адресу заявник зазначив як  свою в апеляційній скарзі.

Як  свідчать матеріали справи, ухвалу від 08.05.2008 р.  про порушення  провадження у справі  № 2/183-08 було надіслано  на адресу  відповідача, зазначену в  позовній  заяві, 12.05.2008 р. (згідно вихідного штемпелю  канцелярії  господарського суду Херсонської області), тобто в строки, визначені ст. 87  ГПК України.

Направлена  на адресу  відповідача ухвала суду  повернулася  після прийняття  рішення  у справі з  приміткою  пошти: «За  закінченням  терміну  зберігання» (арк. справи 35-36).

Отже, відповідач був  своєчасно  та  належним  чином  повідомлений  про час і місце  слухання справи, а негативні  наслідки неявки  за  отриманням  кореспонденції, в даному  випадку,  покладаються  на адресата.  

Колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі відповідачем не наведено жодних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, не надано будь-яких доказів безпідставного задоволення позовних вимог позивача.

Таким чином, апеляційна інстанція не вбачає порушень норм процесуального права при прийнятті даного рішення  господарським  судом першої  інстанції.

          Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи  заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга  залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Херсонської області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Судові витрати у справі, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

                

        Апеляційну скаргу Приватного  підприємця ОСОБА_1    (м. Херсон) залишити без задоволення.

        Рішення господарського суду Херсонської області від 03.06.2008 р. у  справі  № 2/183-08 залишити  без змін.

 

 

Головуючий суддя Колодій Н.А.

 судді  Колодій Н.А. 

 

 Кричмаржевський В.А.  Яценко О.М.