Справа № 127/9828/13-ц Провадження № 22-ц/772/3131/2013Головуючий в суді першої інстанції:Сичук М.М.
Категорія: 53Доповідач: Якименко М. М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" жовтня 2013 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого : Якименко М.М.,
Суддів : Колоса С.С., Денишенко Т.О.
при секретарі : Пишному О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Вінницької області в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Вінницького коледжу національного університету харчових технологій про скасування наказу та стягнення заробітної плати за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 серпня 2013 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 серпня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Вінницького коледжу Національного університету харчових технологій про скасування наказу та стягнення заробітної плати відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням представник позивача - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 серпня 2013 року і ухвалити нове, яким позов - задовольнити.
Колегія суддів Апеляційного суду Вінницької області, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно частинам 1 та 2 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає.
Судом встановлено, що 27 серпня 2001 року між сторонами було укладено контракт про призначення ОСОБА_2 на посаду викладача економічних дисциплін Вінницького політехнічного технікуму на строк з 27 серпня 2001 року по 01 вересня 2002 року (2-4 а.с.).
В подальшому наказом № 161-к від 09.11.2009 року трудові відносини з позивачем було продовжено відповідно до умов строкового трудового договору.
Наказом від 31 серпня 2013 року № 115-к про призначення керівників академічних груп на 2012-2013 навчальний рік, ОСОБА_2 було призначено керівником академічної групи 2-ОВ-1 (41-43 а.с.).
Наказом від 07 лютого 2013 року № 15-к позивача звільнено від обов'язків керівника навчальної групи 2-ОВ-1 з 07.02.2013 року у зв'язку із зверненням батьків студентів групи 2-ОВ-1 до дирекції коледжу щодо порушень правил педагогічної етики керівником групи ОСОБА_2 (5 а.с.).
Відповідно до п. 1.2 Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти (далі Положення), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 434 від 06.09.2000 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.09.2000 року за №659/4880), класний керівник - це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, навчальної групи професійно-технічного навчального закладу, окремими учнями, їх батьками, організацію і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, тощо.
Обов'язки класного керівника покладаються директором навчального закладу на педагогічного працівника, за його згодою, і не можуть бути припинені до закінчення навчального року. У виняткових випадках з метою дотримання прав і інтересів учнів та їх батьків зміна класного керівника може бути здійснена протягом навчального року (п. 2.2. Положення).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що покладення на педагогічного працівника виконання обов'язків класного керівника відноситься виключно до повноважень директора навчального закладу.
Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо законності звільнення ОСОБА_2 від обов'язків керівника групи, так як підставою для видачі наказу про звільнення від обов'язків було звернення батьків студентів, про що зазначено в самому наказі про звільнення, а отже - керівництвом коледжу дотримано вимог п. 2.2 вказаного вище Положення.
Згідно зі ст.21 Кодексу законів про працю України, ст. 20 Закону «Про оплату праці» оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору (контракту) власник або уповноважений ним орган доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження або зміни.
Заробітна плата - винагорода, обчислена в грошовому виразі, яку за трудовим договором власник виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до п.36 Інструкції «Про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти», яка затверджена наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 року № 102 вчителям, викладачам, старшим викладачам, майстрам виробничого навчання та іншим педагогічним працівникам загальноосвітніх навчальних закладів проводиться додаткова оплата за класне керівництво, зокрема у I-IV класах - у розмірі 20 відсотків ставки заробітної плати.
У класах (класах-комплектах, групах) шкіл усіх типів і найменувань х кількістю учнів менше 12 осіб, у професійно-технічних навчальних закладах - менше 20 осіб, у навчальних закладах мистецтв - від12 до 15 осіб плата за класне керівництво здійснюється в розмірі 50 відсотків відповідних розмірів доплат.
Відповідно до п.4.2 ч.IV Контракту з працівником закладу освіти (2-4 а.с.) ОСОБА_2 виплачується заробітна плата (оклад) згідно з тарифікацією за штатним розкладом, але не менше ніж встановлено рішенням уряду України, з урахуванням економічного і фінансового становища закладу освіти.
Умовами даного контракту не передбачено в обов'язковому порядку покладення на позивача здійснення обов'язків класного керівника, а отже -
і не визначено як обов'язкових - відповідних доплат.
В розумінні ч.3 ст.32 КЗпП України, зміна істотних умов праці - це є зміна умов, передбачених договором (контрактом). В той же час покладання (звільнення від таких обов'язків) на робітника обов'язків класного керівництва за додаткову доплату не передбачає зміну істотних умов основного трудового договору (контракту) і є, відповідно до Положення, виключним правом керівника.
Крім того, вимога про стягнення невиплаченої різниці у заробітній платі вирішується судом у випадку незаконного звільнення або переведення на іншу роботу. Приймаючи до уваги те, що доплата за класне керівництво- це доплата за виконання додаткових обов'язків, які ОСОБА_2,після її звільнення фактично не виконувала, колегія суддів вважає, що її вимоги про стягнення грошових коштів також є необгрунтованими та безпідставними.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01.11 96 р. визначено, що суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви лише підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. Однак, питання про скасування наказу належить виключно до компетенції власника або уповноваженого на це органу, а тому вимога позивача про скасування наказу (а не про визнання його недійсним) не може бути вирішена у судовому порядку.
Висновок суду першої інстанції, що в даному випадку має місце неправильно вибраний спосіб захисту порушених або оспорюваних прав, є правильний, з чим погоджується судова колегія.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків міського суду і не можуть бути обов'язковою підставою для його скасування.
Таким чином, колегія суддів Апеляційного суду Вінницької області приходить до висновку, що суд першої інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, дійшов правильно висновку щодо відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2- ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: