Справа № 11-185/08                                                        Головуючий по 1 інстанції

Категорія  ст.   ст.  190 ч. 1,                                             МУЛЯР B.C.

121 ч. 1 КК України                                                         Доповідач в апеляційній інстанції

КЕКУХ В.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2008 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                         КЕКУХ В.Ф.

суддів                                     ВОСКОЛОВИЧА В.І., СОЛОМКИ І.А.

       за участю прокурора      СУБОТІНОЇ С. А.

       засудженого                   ОСОБА_1

розглянувши кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ватутінського міського суду від 24 грудня 2007 p.,  -

встановила:

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  громадянина України,  в силу  ст.  89 КК України не судимого,  -

засуджено за  ст.  190 ч. 1 КК України на 2 роки обмеження волі,  що в перерахунку відповідають 1 року позбавлення волі; за  ст.  121 ч. 1 КК - на 5 років позбавлення волі.

На підставі  ст.  70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань йому призначено остаточне покарання - 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Вирішено питання про долю речових доказів по справі.

Згідно вироку ОСОБА_1 засуджено за те,  що він 19 березня 2007 р. близько 17 год. 30 хв. на території СПТУ-2 по вул. . Воїнів-Інтернаціоналістів,  1 в м.  Ватутіне шляхом обману,  під приводом здійснення ним телефонного дзвінка попросив потерпілого ОСОБА_2 передати мобільний телефон марки «Нокіа-7360».

Після заволодіння мобільним телефоном зник,  спричинивши потерпілому майнову шкоду на загальну суму 905 грн.

Він же,  9 вересня 2007 року близько 21 год. 30 хв.,  перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,  біля під'їзду № 2 будинку по вул. Миру,  7 А в м.  Ватутіне під час сварки на ґрунті виниклих неприязних відносин умисно наніс потерпілому ОСОБА_3 удар ножем,  який взяв з власного помешкання,  в праву частину тулуба,  пошкодивши черевну порожнину,

тонку кишку,  підшлункову залозу. Спричинені тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Не погоджуючись з вироком суду,  ОСОБА_1 в апеляції посилається на суворість призначеного покарання,  неврахування всіх обставин,  що пом'якшують його,  а також на неправильну оцінку показань потерпілого,  який першим затіяв сварку,  взявши в руки пляшку та свідків ОСОБА_4,  ОСОБА_5.

Апелянт вважає,  що його дії слід кваліфікувати за  ст.  124 КК України як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони і просить розібратися по суті в кримінальній справі. В доповнення просить повернути справу на додаткове розслідування.

Помічник Звенигородського міжрайонного прокурора Гончар В.П. в запереченні на апеляцію,  вважаючи вирок суду законним і обгрунтованим,  просить залишити його без зміни,  а апеляцію - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,  думку прокурора про необґрунтованість апеляції,  засудженого ОСОБА_1,  який підтримав апеляцію,  просить повернути справу на додаткове розслідування або пом'якшити покарання,  перевіривши справу,  обміркувавши доводи апеляції,  підстав для її задоволення колегія суддів не знаходить.

Висновок суду щодо винності засудженого у вчиненні злочинів,  за які його засуджено,  ґрунтується на достатній кількості зібраних по справі доказів,  які в повному обсязі детально перевірялись в судовому засіданні і отримали відповідну юридичну оцінку.

Висновок суду в частині засудження ОСОБА_1 за епізодом його шахрайських дій ніким не оспорюється.

Посилання засудженого на неправильну кваліфікацію його дій за епізодом нанесення ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження та невірну оцінку судом показань потерпілого,  свідків ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  на думку колегії суддів,  носить надуманий характер.

З показань цих осіб,  які допитувались як в ході досудового слідства так і частково в судовому засіданні,  вбачається,  що одне лише замахування пляшкою з пивом ОСОБА_3 під час сутички при обставинах,  викладених у вироку,  реальної загрози для життя чи здоров'я ОСОБА_1 не створило,  оскільки потерпілий більше ніяких дій,  окрім перелічених,  спрямованих на заподіяння шкоди,  не вчинював.

Свідок ОСОБА_4 також ствердив,  що ініціював сутичку ОСОБА_1,  який вів себе агресивно,  а коли ОСОБА_3 відштовхнув «в груди» того на відстань близько 5 метрів від себе,  ОСОБА_1 витягнув з кишені ножа,  підбіг до потерпілого і вдарив його ножем в нижню частину тулуба.

За таких обставин,  колегія суддів знаходить,  що суд 1 інстанції дійшов правильного висновку,  не дивлячись на певну зміну показань в судовому засіданні потерпілого та свідка ОСОБА_5,  про те,  що ОСОБА_1 діяв не в межах перевищення необхідної оборони,  а умисно і цілеспрямовано лезом ножа наніс потерпілому удар в життєво важливий орган,  а також правильно кваліфікував його дії за  ст.  121 ч. 1 КК України.

Призначаючи покарання,  суд дотримався вимог  ст.  65 КК України,  врахував тяжкість злочинних діянь ОСОБА_1,  дані про його особу,  який характеризується посередньо і не зробив ніяких висновків після гуманних судових рішень за вчинення раніше ним злочинів.

Враховано судом і всі необхідні обставини,  що пом'якшують та обтяжують покарання.

Колегія суддів вважає,  що призначене ОСОБА_1 покарання у вигляді реального позбавлення волі є необхідним і достатнім для його перевиховання та попередження вчинення ним нових злочинів,  підстав для пом'якшення його немає.

Будь-яких підстав для повернення справи на додаткове розслідування по викладених в апеляції та доповненні до неї мотивах колегія суддів не знаходить.

Керуючись  ст.   ст.  362,  366 КПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення,  а вирок Ватутінського міського суду від 24 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.