копія

Провадження № 11/792/420/13

Справа № 2218/18114/2012 Головуючий в 1-й інстанції Навроцький Володимир Анатолійович

Категорія: ч.2 ст.365 КК України Доповідач Дуфнік Л. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Дуфнік Л.М.,

суддів Барчука В.М., Матущака М.С.,

з участю секретаря Купельської Н.П.,

прокурора Павлишина В.І.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 та представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 05 червня 2013 року, -

В с т а н о в и л а:

Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 05 червня 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, заступника командира взводу ДПС відділення ДАІ Хмельницького MB УМВС України в Хмельницькій області, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст.365 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі спеціальними владними повноваженнями в правоохоронних органах, строком на 2 роки та накладено штраф в сумі 8500 грн.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки.

Додаткові покарання у виді позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі спеціальними владними повноваженнями в правоохоронних органах, строком на 2 роки та штрафу в сумі 8500 грн. постановлено виконувати реально.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання «старший лейтенант міліції».

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної лікарні 2897 грн. 60 коп. за лікування потерпілого ОСОБА_3

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено частково і постановлено стягнути з ОСОБА_1 на його користь 8000 грн. моральної шкоди, а в решті вимог відмовлено.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_1, займаючи відповідно до наказу №311-о/с від 23.09.2011 посаду заступника командира взводу дорожньо-патрульної служби ДАІ Хмельницького міського відділу УМВС України в Хмельницькій області, в порушення п.17.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 27.03.2009 p. № 111, відповідно до якого працівникам ДАІ у взаємовідносинах з учасниками дорожнього руху забороняється: звертатися до учасників дорожнього руху на «ти»; використовувати погрозливі чи образливі жести; допускати при спілкуванні надмірний тон, грубість, неввічливе викладення зауважень, образливі вирази або репліки, погрози; пред'являти неправомірні та незаслужені звинувачення, 20.04.2012 року під час несення служби по нагляду за дотриманням правил дорожнього руху водіями транспортних засобів в складі екіпажу патрулювання №27 в м. Хмельницькому разом з ІДПС ДАІ ХМВ УМВС України в Хмельницькій області сержантом міліції ОСОБА_16 близько 23 год. 10 хв. по вул. Проскурівській м. Хмельницького зупинив автомобіль «Ауді», д/н НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 Під час спілкування з водієм ОСОБА_3 у ОСОБА_1 виникла підозра на вживання ним алкогольних напоїв і він запропонував ОСОБА_3 вийти із автомобіля для визначення його стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» в присутності двох свідків. У відповідь ОСОБА_3 заявив, що огляд буде проходити тільки в Хмельницькому обласному наркологічному диспансері. Однак біля приміщення наркологічного диспансеру по вул. Ватутіна, 16 м. Хмельницького ОСОБА_3 відмовився виходити з автомобіля для проходження огляду на стан сп'яніння.

У відповідь, ОСОБА_1, в порушення вимог п. 5.4 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 лютого 2009 року № 77, відповідно до якого у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я посадова особа Державтоінспекції МВС в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, адміністративний протокол про вчинення ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння не склав, а, перевищуючи свої службові повноваження, із застосуванням фізичного насильства, схопивши ОСОБА_3 за ліву руку, почав витягувати його з автомобіля. ОСОБА_3 обхопив правою рукою кермо автомобіля і таким чином перешкоджав ОСОБА_1 витягнути його з автомобіля. Коли ОСОБА_1 не вдалося витягнути ОСОБА_3 з автомобіля, то він, відпустивши його руку, наніс удар кулаком лівої руки в область нижньої щелепи з лівої сторони, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді набряку м'яких тканин в проекції лівої половини нижньої щелепи, закритого перелому в ділянці основи лівого суглобового паростка нижньої щелепи, струс головного мозку, садна шкіри лівого передпліччя, які відносяться до середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Як вбачається зі змісту апеляції захисника - адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1, він просить вирок місцевого суду скасувати, а справу закрити за недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки досудове та судове слідство було проведено неповно та однобічно, а в основу обвинувального вироку суду покладено непрямі докази та суперечливі показання потерпілого і свідків, а дослідити основний доказ - знімок лінійної томографії, який вказував би на факт заподіяння засудженим ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, суд був позбавлений можливості, оскільки той ,зі слів потерпілого, втрачений.

У своїй апеляції представник потерпілого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 просить вирок суду змінити в частині цивільного позову і пред'явлений цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі, зазначаючи, що судом безпідставно відмовлено у відшкодуванні документально підтверджених витрат потерпілого ОСОБА_3 на лікування і упущеної вигоди в зв'язку з таким відповідно до розрахунку, а також витрат на правову допомогу. Крім того, представник потерпілого зазначає, що розмір моральної шкоди, постановленої до відшкодування, не відповідає тому ступеню моральних страждань, яких зазнав потерпілий ОСОБА_3 у зв'язку із вчиненим представником влади відносно нього злочином.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 , які підтримали подану апеляцію та просили скасувати вирок суду, а справу закрити, потерпілого ОСОБА_3 та його представника, які заперечили проти задоволення апеляції захисника та просили змінити вирок суду лише в частині цивільного позову, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку, провівши судове слідство в частині допиту засудженого і потерпілого та дослідження доказів в частині цивільного позову, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що подані на вирок апеляції задоволенню не підлягають.

Незважаючи на заперечення засудженим своєї вини у перевищенні службових повноважень, висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, повністю підтверджуються зібраними у справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Доводи апеляції захисника про те, що в основу вироку покладені суперечливі показання потерпілого і свідків, а ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 не спричиняв, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, потерпілий ОСОБА_3, як в ході досудового слідства, так і в суді давав послідовні показання, згідно з якими 20.04.2012 року після 23 год., коли він керував автомобілем Ауді - А6, державний номерний знак НОМЕР_2, в салоні якого знаходилися ОСОБА_6 і ОСОБА_7, його зупинили працівники ДПС. При цьому інспектор ДПС ОСОБА_1 звинувачував його у перебуванні за кермом у нетверезому стані, що він заперечував, в зв"язку з чим поїхали до наркологічного диспансеру по вул.Ватутіна в м.Хмельницькому. Біля наркологічного диспансеру він засумнівався в об'єктивності медичної експертизи і не хотів виходити з автомобіля, на що інспектор ДПС ОСОБА_1, відчинивши двері, намагався витягнути його з автомобіля за ліву руку, а коли йому це не вдалося, кулаком лівої руки наніс удар в нижню щелепу зліва. Після цього він пройшов обстеження, результати якого показали, що він тверезий. Про інцидент, що трапився, ОСОБА_6 зі свого мобільного телефону повідомив черговому УДАІ УМВСУ в Хмельницькій області. У зв'язку з погіршенням самопочуття внаслідок отриманого удару в щелепу, 21.04.2012 року звернувся у травмпункт міської лікарні. За результатами медичного обстеження у нього був встановлений закритий перелом нижньої частини щелепи зліва та струс мозку, в зв"язку з чим його було госпіталізовано у відділення щелепно-лицьової хірургії, де він проходив лікування.

В ході досудового слідства потерпілий ОСОБА_3 свої показання підтвердив на очній ставці із засудженим ОСОБА_1 13 серпня 2012 року.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які були очевидцями пригоди, оскільки знаходилися в автомобілі потерпілого, що не заперечував засуджений ОСОБА_1, підтвердили в суді показання потерпілого щодо обставин заподіяння йому тілесних ушкоджень інспектором ДПС ОСОБА_1

Показання вказаних свідків і потерпілого як в ході досудового слідства, так і в суді в цій частині повністю узгоджуються між собою, а також з іншими зібраними по справі доказами, а тому підстав не вірити їм колегія суддів не знаходить.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_8 в суді, в квітні 2012 року біля 12 год. ночі він бачив, як працівники міліції пропонували водію автомобіля, який стояв біля наркодиспансеру, пройти на експертизу, однак самого водія і автомобіля добре не бачив, так як машина стояла в темному місці. При цьому чув розмову на підвищених тонах, звинувачення в бік працівників міліції. Біля автомобіля були також хлопець і дівчина.

З показань засудженого ОСОБА_1 вбачається, що він вів запис за допомогою відеореєстратора того, що відбувалося біля наркодиспансеру , однак частину файлів він видалив з картки пам'яті після того, як ОСОБА_3 пройшов обстеження на стан сп"яніння. Разом з тим, на файлах з 19 по 32 зафіксовано, як ОСОБА_3 не хотів виходити з автомобіля, висловлював претензії ОСОБА_1 з приводу того, що той його вдарив, скаржився черговому ДАІ, що його примушували виходити з машини, після чого ОСОБА_1 відкрив двері силою, почав витягувати з автомашини, крутив руки, лівою рукою вдарив у підборіддя.

Допитаний в якості свідка інспектор чергової частини роти ДАІ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_9 в суді підтвердив, що під час його чергування 20.04.2012 року в 23.50 год. на „Телефон довіри" УДАІ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_3 повідомляв, що інспектор ДПС ОСОБА_1 в м.Хмельницькому по вул.Ватутіна в м.Хмельницькому біля наркологічного диспансеру змушував його виходити з автомобіля, застосовуючи фізичну силу і при цьому вдарив у підборіддя.

Показання свідка ОСОБА_9 узгоджуються із аудіо записом на реєстраторі телефону гарячої лінії зі зверненням ОСОБА_3 20.04.2012 року.

Свідок ОСОБА_10 - лікар-нарколог ХОНД, який освідував 20.04.2012 року ОСОБА_3 на стан сп"яніння, пояснив в суді, що останній вів себе агресивно по відношенню до співробітників ДАІ, скаржився, що вони його побили і в нього болить щелепа, хоч на той момент видимих тілесних ушкоджень не було. Такі показання не спростовуються показаннями свідка ОСОБА_11 - медсестри ХОНД, яка в суді пояснила, що ОСОБА_3 і молоді люди, які були з ним, вели себе агресивно по відношенню до працівників міліції, тілесних ушкоджень не потерпілому не бачила і не пам'ятає, чи вони були.

Свідок ОСОБА_12 - рідна сестра потерпілого пояснила, що в той день ОСОБА_3 повернувся додому біля 1 год. ночі і розповів, що працівник ДПС ОСОБА_1 наніс йому удар, від чого в нього болить щелепа і голова, але їхати до травмпункту він спочатку відмовився. Однак ранком у брата щока запухла, боліла, а також його нудило, і він о 10 год. 21.04.2012 року погодився їхати в лікарню.

Згідно із записами у травмкарті ОСОБА_3 21.04.2012 року о 13.55 год. оглядав черговий лікар травмпункту і при цьому потерпілий скаржився, що його 20.04.12 року о 23.50 на території наркодиспансеру побили співробітники ДАІ; при огляді встановлено набряк в ділянці нижньої щелепи зліва, пальпаторно - болючість по ходу нижньої щелепи зліва; на рентгенограмі - перелом гілки нижньої щелепи зліва.

Свідок ОСОБА_13 - лікар-травматолог травмпункту ХМЛ підтвердив в судовому засіданні, що саме він зробив запис у вказаній травмкарті.

При проведенні томографії 24.04.2012 року лікарем ОСОБА_14 також було встановлено, що у ОСОБА_3 визначається перелом нижньої щелепи в зоні лівого суглобового відростка (його основи) без зміщення уламків. Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні підтвердила свій висновок.

Показання потерпілого щодо обставин отримання тілесних ушкоджень узгоджуються і з висновком судово-медичної експертизи № 1115 від 10.07.2012 року, відповідно до якого у ОСОБА_3 станом на 21- 28.04.2012 року були виявлені тілесні ушкодження у вигляді набряку м"яких тканин в проекції лівої половини нижньої щелепи, струсу головного мозку, садна шкіри лівого передпліччя. Садно шкіри лівого передпліччя могло утворитися від дії тупо-загостреного плоского твердого предмету по механізму тертя і за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень; черепно-лицьова травма у вигляді набряку м'яких тканин в проекції лівої половини нижньої щелепи, закритого перелому в ділянці основи лівого суглобового паростка нижньої щелепи, струсу головного мозку могла утворитися від одноразової дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, по механізму „удар" (набряк м"яких тканин, струс головного мозку), „удар-деформація" (перелом) , та за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров"я. Крім того, у висновку зазначено, що тілесні ушкодження у потерпілого могли утворитися в межах 12 годин - 1 доби до моменту його первинного обстеження в медичному закладі, тобто могли утворитися в час і за обставин, які зазначені в постанові про призначення експертизи (20.04.2012 року приблизно о 23 год.).

З вказаного висновку судово-медичної експертизи також вбачається, що предметом експертного дослідження були всі медичні картки хворого ОСОБА_3, а також рентгенівський знімок черепа в прямій проекції, промаркований „ОСОБА_3 1985 21/ІУ.12 р.", і знімок лінійної томографії скронево-нижнє-щелепного суглобу зліва в боковій проекції, промаркований „ОСОБА_3 1985 24.04.12 р.", який описаний лікарем -рентгенологом ХОЛ ОСОБА_14

Судово-медична експертиза була проведена в установленому законом порядку. Експерт Дунаєвський С.В. в судовому засіданні свій висновок підтвердив.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутність на даний час знімка лінійної томографії скронево-нижнє-щелепного суглобу зліва в боковій проекції ОСОБА_3 не впливає на правильність прийнятого по справі рішення щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Суд першої інстанції дослідив всі зібрані у справі докази в їх сукупності, дав їм належну оцінку. Дії засудженого ОСОБА_1 правильно кваліфікував за ч.2 ст.365 КК України.

Місцевий суд обгрунтовано не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_16- інспектора взводу ДПС ВДАІ Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області , командиром якого був ОСОБА_1 , в тій частині, що останній не наносив тілесних ушкоджень ОСОБА_3, оскільки вони разом працювали. Крім того, показання ОСОБА_16 суперечать усім іншим зібраним по справі доказам, в тому числі показанням незацікавлених свідків.

Доводи апеляції захисника про суперечливість показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, а також невпевнені показання лікаря ОСОБА_14, не відповідають матеріалам справи. Нічим не підтвердив захисник сумніви щодо об"єктивності лікарів ХОЛ, де проходив обстеження ОСОБА_3, зазначаючи лише , що в цій лікарні працює лаборантом рідна сестра потерпілого, а також доводи про часткову фальсифікацію медичних документів.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують покарання.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3

Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Колегія суддів вважає, що вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався, визначивши розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_3 з врахуванням характеру діяння засудженого ОСОБА_1, моральних страждань потерпілого в зв"язку із заподіянням йому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, на які той посилався у своїй позовній заяві (т.2, а.с.2).

Обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 5848 грн., оскільки ним не надано суду документів, які б підтверджували факт понесення даних витрат. В апеляційному суді ОСОБА_3 підтвердив, що в нього відсутні документи, які б підтверджували цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди, зокрема, вказав, що в період лікування особисто будь-яких ліків не купував.

Відповідно до статей 91,93 КПК України (1960 року) в рамках кримінального провадження у справі підлягають відшкодуванню судові витрати та оплата послуг захисника підсудного, які передбачені названими нормами закону. Витрати ж, понесені потерпілим на оплату юридичних послуг адвоката, не відносяться до судових витрат. Це питання вирішується окремо за правилами цивільного судочинства. Неможливість розгляду питання оплати юридичних послуг у порядку кримінального судочинства випливає й з роз"яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07 липня 1995 року „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочині, та судових витрат". З врахуванням викладеного у суду першої інстанції не було підстав вирішувати у кримінальній справі питання про стягнення із засудженого витрат, понесених потерпілим на оплату юридичних послуг.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), п.11 «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Вирок Хмельницького міськрайонного суду 05 червня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляції захисника в інтересах засудженого і представника потерпілого - без задоволення.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області Дуфнік Л.М.