копія
Провадження № 11-кп/792/162/13
Справа № 686/4421/13-к Головуючий в 1-й інстанції Баєв С.М.
Категорія: ст.391 КК України Доповідач Дуфнік Л. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Дуфнік Л.М.,
суддів Болотіна С.М., Матущака М.С.,
з участю секретаря Молодої І.О.,
прокурора Лугового О.П.,
обвинуваченого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
перекладача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 10 липня 2013 року, -
В с т а н о в и л а:
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 10 липня 2013 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, росіянина, громадянина України, неодруженого, не працюючого, раніше судимого 18.02.2011 року Красноперекопським міськрайонним судом АР Крим за ч.1 ст. 121 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.391 КК України та призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 18.02.2011 року, ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з 10.07.2013 року, зарахувавши в цей строк час тримання ОСОБА_1 під вартою з 11.04.2013 по 09.07.2013 року включно.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.
За вироком суду, ОСОБА_1 вчинив злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань: під час відбування покарання в Райківецькій виправній колонії Хмельницької області № 78 за порушення режиму відбування покарання адміністрацією РВК № 78 неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, а саме: 06.02.2011 року за зберігання СІМ-карти - догана, 29.06.2011 року за пошкодження камери відео спостереження - карцер, 11.08.2011 року за невиконання вправ ранкової фізичної зарядки - поміщено в ДІЗО на 3 доби, 15.08.2011 року за нетактовну поведінку до представників адміністрації - поміщено в ДІЗО на 5 діб; 16.08.2011 року за сон на підлозі камери ДІЗО - догана, 20.08.2011 року за невиконання обов'язків чергового по камері ДІЗО - попередження, 25.08.2011 року за невиконання вправ ранкової фізичної зарядки - догана, 22.10.2011 року за невиконання вправ ранкової фізичної зарядки - поміщено в ДІЗО на 3 доби, 26.10.2011 року за невиконання вправ ранкової фізичної зарядки - догана, 29.10.2011 року за невиконання вправ ранкової фізичної зарядки - догана, 11.11.2011 року за порушення форми одягу - догана, 16.11.2011 року за порушення форми одягу - догана, 17.11.2011 року за порушення форми одягу - ДІЗО на 7 діб, 22.11.2011 року за невиконання обов'язків чергового по камері ДІЗО - попередження, 29.12.2011 року за невиконання вправ ранкової фізичної зарядки - догана, 14.01.2012 року за невиконання вправ ранкової фізичної зарядки - догана.
26.01.2012 року під час відбування покарання ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився виконувати вимогу начальника відділення № 7 Райківецької виправної колонії Хмельницької області № 78 щодо необхідності зайняти вказане спальне місце, за що постановою начальника колонії від 26.01.2012 року був підданий стягненню у виді переведення в приміщення камерного типу (ПКТ) терміном на 1 місяць.
Відбувши вищевказане покарання, ОСОБА_1 свою поведінку не змінив та продовжив порушувати порядок відбування покарання у виді позбавлення волі, за що адміністрацією РВК № 78 притягувався до дисциплінарної відповідальності. 01.03.2012 року за невиконання вправ ранкової фізичної зарядки - догана, 06.03.2012 року за невиконання вправ ранкової фізичної зарядки - догана, 09.03.2012 за те, що не став у стрій при шикуванні в їдальню - догана, 16.03.2012 року за те, що не пішов у їдальню установи - догана, 20.03.2012 року за порушення форми одягу - сувора догана, 22.03.2012 року за невиконання вправ ранкової фізичної зарядки - ДІЗО на 7 діб, 20.03.2012 року за занавішання свого спального місця простирадлом - догана, 27.03.2012 року за невиконання обов'язків чергового по камері ДІЗО - догана, 23.04.2012 року за невиконання вправ ранкової фізичної зарядки - ДІЗО на 3 доби, 25.04.2012 року за порушення режиму утримання в ДІЗО - догана, 06.05.2012 року за спробу створити конфліктну ситуацію - ДІЗО на 15 діб, 08.05.2012 року за сон на підлозі камери ДІЗО - попередження, 14.05.2012 року за невиконання обов'язків чергового камери ДІЗО - догана, 22.05.2012 року за невиконання обов'язків чергового камери ДІЗО - догана, 30.05.2012 року за порушення форми одягу - догана, 31.07.2012 року за відмову приступити до виконання робіт згідно з ч.5 ст.118 КВК України - догана, 06.08.2012 року за нетактовну поведінку до представника адміністрації - ДІЗО на 10 діб, 14.09.2012 року за відмову приступити до виконання робіт згідно з ч.5 ст. 118 КВК України - догана, 30.10.2012 року за намагання створити конфліктну ситуацію - ДІЗО на 7 діб, 14.11.2012 року за нетактовну поведінку до представника адміністрації догана, 20.11.2012 року за порушення розпорядку дня (невиконання команди «Підйом») - догана, 10.12.2012 року за відмову приступити до виконання робіт згідно з ч.5 ст.118 КВК України - ДІЗО на 15 діб, 31.12.2012 року за антисанітарний стан приліжкової тумбочки - догана.
У своїх апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_1 та в його інтересах захисник - адвокат ОСОБА_2 просять скасувати вирок місцевого суду і закрити кримінальне провадження в зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неповнотою судового слідства, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Захисник зазначає, що вирок суду є незаконним, оскільки матеріали про порушення ОСОБА_1 режиму установи відбування покарань, які є доказами по справі, зібрані з порушенням права останнього на захист, а тому є недопустимими. Вказує на те, що при накладенні стягнення за порушення ОСОБА_1 режиму установи виконання покарань в порушення ч.15 ст.134 Кримінально-виконавчого кодексу останньому не було надано можливість повідомити про це близьких родичів, адвоката та всіляко здійснювались перешкоди у цьому, крім того через постійну ізоляцію у зв'язку з накладеними стягненнями ОСОБА_1 не міг скористатися зазначеним правом. Обвинувачений ОСОБА_1 крім того зазначає, що судом не було повністю опитано службових осіб, які фіксували порушення режиму відбування покарання ОСОБА_1 в установі відбування покарань, не було перевірено рапорти про порушення режиму відбування покарання ОСОБА_1 на предмет їх справжності.
Прокурор у своєму запереченні на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 посилаючись на повне та всебічне дослідження судом усіх обставин справи та наявних доказів по ній, які є допустимими, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляцію обвинуваченого - без задоволення.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали подані апеляції та просили скасувати вирок суду і закрити провадження по справі, прокурора, який підтримав заперечення на апеляцію обвинуваченого та просив залишити вирок суду без зміни, вважаючи його законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції обвинуваченого та його захисника задоволенню не підлягають.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ст.391 КК України, повністю підтверджуються зібраними у справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.
Доводи апеляцій обвинуваченого та його захисника про неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення права обвинуваченого ОСОБА_1 на захист, колегія суддів вважає безпідставними.
Судом були допитані усі свідки, які були очевидцями та фіксували порушення ОСОБА_1 режиму відбування покарання.
Так, свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 фіксували шляхом складання рапортів невиконання ОСОБА_1 ранкової фізичної зарядки, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_20 - порушення форми одягу; ОСОБА_19, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_20 - відмову приступити до виконання робіт; ОСОБА_12, ОСОБА_21, ОСОБА_22 - невиконання обов'язків чергового камери ДІЗО; ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_10, - відмову зайняти спальне місце; ОСОБА_20, ОСОБА_13 - нетактовну поведінку відносно працівників адміністрації РВК №78; ОСОБА_12 та ОСОБА_25 - сон на підлозі у камері ДІЗО; ОСОБА_9 і ОСОБА_26 - створення 06.05.2012 року конфліктної ситуації із засудженим ОСОБА_27 та засудженим ОСОБА_28, ОСОБА_24 зафіксував у рапорті антисанітарний стан приліжкової тумбочки ОСОБА_1, ОСОБА_15 фіксував занавішання ОСОБА_1 свого спального місця простирадлом, а ОСОБА_29 - порушення останнім розпорядку дня. (т.1, а.с. 79, 81, 84, 88, 90, 97, 98, 101, 111, 112, 118, 121, 122, 124, 126, 131, 136, 137, 139, 141, 145, 151, 152, 155, 158, 161, 163, 165, 170, 175, 177, 179, 184, 192, 199, 201, 204, 209, 213, 214, 216, 219, 221, 225, 230, 233, 236).
Факти вказаних порушень, допущених ОСОБА_1, відображені у рапортах названих свідків, повністю узгоджуються з їх показаннями в судовому засіданні, підстав не довіряти яким колегія суддів не знаходить.
Судом також були допитані свідки ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, які підтвердили, що хоч і не були очевидцями порушень ОСОБА_1 режиму відбування покарання, проте були свідками відмов останнього від дачі пояснень по суті таких порушень, про що склали відповідні акти. (т.1 а.с. 68, 80, 82, 83, 89, 91, 100, 102, 104, 106, 113, 119, 123, 125, 127, 133, 136, 138, 140, 146, 153, 156, 159, 162, 164, 166, 176, 178, 180, 194, 200, 208, 210, 217, 220, 228, 231, 234, 237). Крім того і сам ОСОБА_1 не заперечує факти таких відмов на підставі ст.63 Конституції України.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, із червня 2011 року по січень 2012 року ОСОБА_1 майже щомісяця застосовувалися стягнення за порушення вимог режиму відбування покарання. Не змінив він своєї поведінки та продовжував порушувати порядок відбування покарання і після поміщення його 26 січня 2012 року в приміщення камерного типу терміном на один місяць, на підставі чого прослідковується систематичність у вчиненні ним порушень режиму відбування покарання, що спростовує його твердження про дотримання встановлених вимог відбування покарання у РВК №78.
Доводи ОСОБА_1 про те, що порушень режиму відбування покарання він не допускав, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки вони не знайшли свого підтвердження, і правильно розцінив їх як спробу обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.
Встановлено, що застосовуючи до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді поміщення до камери ДІЗО, адміністрацією установи відповідно до положень п.п. 13, 15 КВК України йому було роз'яснено право на оскарження даного стягнення, а також надана можливість в установленому порядку повідомити близьких родичів, адвоката (т.1 а.с. 95, 109, 117,142, 149, 157,182, 211). Проте даними правами ОСОБА_1 не скористався, зі скаргами до адміністрації установи, до прокурора не звертався, жодне із накладених на нього стягнень скасоване не було. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що під час застосування до ОСОБА_1 заходів стягнення було порушено його право на захист.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_1 призначено з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що обтяжують покарання (рецидив злочинів). При цьому судом враховано, що ОСОБА_1 неодноразово судимий, вчинив злочин під час відбування покарання у виді позбавлення волі, за місцем відбування покарання характеризується негативно, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, а тому йому правильно призначено покарання у виді позбавлення волі.
Оскільки місцевим судом досліджені всі обставини справи, в тому числі і ті, на які посилаються обвинувачений та його захисник у своїх апеляціях, а вирок ухвалений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст. 407 КПК України, колегія суддів, -
П о с т а н о в и л а:
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 10 липня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника - без задоволення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому її копії.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області Дуфнік Л.М.