Справа №2-758 (2008)
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ЗАОЧНЕ)
м. Волноваха 13 листопада 2008року
Волноваський районний суд, Донецької області
в складі: головуючого - судді Гальченко И.В.
при секретарі - Сєрих І.С.
з участю позивача, його представників -ОСОБА_1, ОСОБА_2., третьої особи
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу по позові ОСОБА_3 до Державного Підприємства «Донецька залізниця» (третя особа ОСОБА_4) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, яким просить стягнути з відповідача заподіяну його протизаконними діями матеріальну шкоду, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.Х1.2005р. він, керуючи належним йому на праві приватної власності автомобілем ВАЗ-21150, рухався по дорозі на краю с.Степне, Волноваського району на 1169 км Донецької залізниці і коли по правій полосі проїзжої частини перетинав залізничний переїзд, де в цей час попереду нього в попутному напрямку по лівій (зустрічній) смузі рухався трактор НОМЕР_1 належний Донецькій залізниці, під керуванняв третьої особи ОСОБА_4, який тягнув волоком по землі рельсу, передній край якої зачепив дорожню плиту, що була на дорозі в району переїзду, від чого протилежний край плити вдарив передню ліву сторону його автомобіля, внаслідок чого пошкодив його, чим йому заподіяна матеріальна шкода в розмірі 6707грв.78коп. (яка складається з вартості ремонту автомобіля -5490грв.25коп., витрат на оплату експертизи-286.02грв., не отриманого ним і дружиною заробітку 474.85грв., витрат на пальне 286.02грв., вартості довідок та телеграм-20.82грв.) та моральну шкоду в сумі 3500грв.
Вподальшому позивач кілька разів збільшував свої вимоги.
Позивач в судовому засіданні на позові наполягає, вимоги доповнив за рахунок додаткових витрат та просив стягнути з відповідача 16.054грв.64коп. -матеріальної шкоди та 7.000грв. -моральної шкоди, показав суду, що він рухався по своїй правій смузі, погода була пасмурна, але було світло, добре видно далеко, він бачив на залізничному переїзді трактор, що стояв ліворуч на переїзді, під*їхавши ближче він побачив що трактор тягне доволі длину рельсу, але його руху ніщо не заважало і він спокійно не швидко рухався далі, але коли він зрівнявся з трактором щось вдарило знизу в авто, він зупинився, вийшов і побачив, що передній край рельси, яку тягнув трактор зачепив дорожню плиту, що була на дорозі посередині в району переїзду, від чого протилежний край плити піднявся і вдарив знизу його автомобіль, внаслідок чого пошкодив його, трактор поїхав далі, він кричав, той зупинився, тракторист почав кричати на сигнальника, якого на місці не було, він вийшов з лісопосадки, а потім майже одразу тракторист поїхав, авто вони прибрали з переїзду, оскільки наближався потяг. Сума матеріальної шкоди складає 16.054грв.64коп. - це ремонтні роботи авто на 5490грв.25коп. + не отримана ним і дружиною заплатня за 7 і 8 листопада 2005р. -474грв.85коп. +виплата ним страховки при в*їзді на Україну на таможні у лютому 2006р. - 373грв.82коп. +870грв.90коп. і 210.47грв. - витрати на придбання палива на поїздки +витрати на
4
правову допомогу 1450грв. (950грв.+500грв.), +оплата довідок -52грв. (41грв.+11грв.), + оплата за телеграмми відповідачу -17.85грв., +435.84грв. -оплата за проведення по справі експертизи + витрати на лікування - 703грв. і плюс оплата судових витрат (судовий збір - 85.08грв.+175грв.+ 1424грв.47коп.). Моральна шкода в 7.000грв. полягає в тому, що він, його друдина і неповнолітня дитина перенесли стрес, дитина злякалася, йому розбили майже нову машину, тривалий час шкоду не відшкодовують, відремонтував він її лише у травні 2006р.; ДТП сталася в іншій державі, де він змушений був затриматися, порушився його звичний ритм життя, він часто їздив на судові засідання, відривався від роботи, брав отпуска за свій рахунок, перенервував.
Представники позивача в судовому засіданні на позові наполягають, показали суду, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини третьої особи ОСОБА_4 - працівника відповідача, якому належить трактор, яким керував ОСОБА_4, він притягнутий до адмінвідповідальності за порушення вимог ПДР, що призвело до вказаної ДТП, ця постанова не оспорена досі, вона набрала чинності, саме дії третьої особи призвели до ДТП, позивач вимоги ПДР не порушив, він рухався по своїй правій смузі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, показала суду, що дійсно їхній водій ПЧ-20 станції Волноваха, Донецької залізниці під час виконання трудових обов*язків на належному їм тракторі НОМЕР_1рухався на переїзді в с.Степне, Волноваського району, тягнувши за трактором рейку, і в цей час рухався автомобіль позивача, який порушив вимоги правил дорожнього руху, оскільки не правильно обрав інтервал та проявив неувагу, тому своєчасно не помітив, що рейка яку тягнув трактор зачепила плиту на дорозі, другий край якої піднявся над дорогою і в неї вдарився позивач лівою передньою частиною свого авто. І хоча водій трактора ОСОБА_5притягнутий до адмінвідповідальності за цю дорожньо-транспорту пригоду, але він по своїй неосвідченості сплатив штраф і не оскаржив цю постанову, вони її також не оскаржили з 2005р. Крім того відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи позивач мав технічну змогу уникнути цієї ДТП, він порушив вимоги ПДР і ці порушення його знаходяться у причинному зв*язку із ДТП.
На останнє судове засідання представник відповідача не з'явився, причин своєї неявки суду не повідомив, про день і час слухання справи був повідомлений належним чином, у зв*язку з чим справа відповідно до ст.169 ЦПК України за згодою позивача та його представників слухалася за його відсутності.
Третя особа ОСОБА_4 з позовними вимогами не згоден, показав суду, що дійсно він виконував роботу - на тракторі, що був за ним закріплений, тягнув рейку довжиною 12.5 метрів для ремонту залізничного шляху по станції Южно-Донбаська, у нього був наряд, рейку прикріпили одним кінцем до трактору і він тягнув її волоком (вага одного метра рейки складає 65 кг), а поруч був сигнальник ОСОБА_6, який повинен був слідкувати за рейкою і попереджати учасників дорожнього руху про негабаритний груз, він підчепив рейку і тягнув її через залізничний переїзд в с.Степне, оскільки рейка була довгою (12.5 метрів), він змушений був виїхати на зустрічну смугу руху на переїзді, рейка лежала на землі на цій же смузі руху (зустрічній), оскільки ніяких транспортних засобів не було, перед тим як тягнути через переїзд, він спитав дозволу чергової переїзду, та дозволила тягти рейку. ОСОБА_6 був за трактором, він дуже повільно рухався, ніяких авто не було, коли трактор в*їхав на залізничний переїзд, ближній до трактора край рейки опустився і підчепив угол залізобетонної пліти дорожнього покриття на переїзді і другий край цієї плити приподнявся близько 30 см і в цей момент він зупинився і побачив (до цього ніяких авто не було, тому він зробив висновок, що позивач швидко рухався, хоча бачив оскільки було світло і назад видимість була більше 150 метрів, що він тягне через переїзд негабаритний груз, водій авто не міг йього не бачити і він проявив неувагу), що на переїзді стоїть авто позивача, ліфа фара і лівий кут бампера авто розбитий, удара він не чув, але зрозумів, що авто позивача вдарився в край плитки, який трошки піднявся. Позивач міг проїхали праворуч, а міг і не їхати, оскільки бачив що
4
він тягнув длину рейку, тобто негабаритний груз і мав бути уважнішим. Він вийшов з кабіни, ОСОБА_6 сховався за трактор від розлюченого позивача, говорив йому, що він махав прапорцем йому, а він їхав, у ОСОБА_6а дійсно був сигнальний прапорець в руці. В цей час чергова по переїзду сказала, що іде потяг, тому він з*їхав з переїзду, авто позивача теж відтягли у бік, він доповів про випадок на станцію, йому сказали тягнути рейку, оскільки був ризик аварії поїздів і тому він залишив позивачу свої документи і потягнув рейку за місцем призначення, а після повернувся на місце ДТП. Вважає, що в його діях порушень ПДР не було, хочу його притягли до адмінвідповідальності, штраф він сплатив, постанову досі не оскаржив, оскільки не знав що це можливо. Вважає, що водій авто - позивач сам винен у цій пригоді, оскільки проявив неувагу, швидко рухався и сам вдарився в частину плити, яка припіднялась над дорогою, там три плити і він мін повільно їхати і ближче до правою частини, а він цього не зробив.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково по наступних підставах.
Згідно зі ст.ст.1166-1167 ЦК України у випадку заподіяння шкоди особа, винна в її заподіянні, повинна відшкодувати заподіяні цим матеріальні та моральні збитки.
В судовому засіданні встановлено, що по факту дорожньо-транспортного випадку Волноваським РВ УМВС проводилася перевірка.
Постановою Волноваського районного суду від 28.Х1.2005р. третя особа ОСОБА_4 визнан винним у скоєні данної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої автомобілю позивача були спричинені технічні ушкодження, а позивачу матеріальна шкода (т.1 а.с.31).
Ця постанова Волноваського райсуду набрала законної сили. Відповідач чи третя особа постанову райсуду не оскаржили і не оскаржують дотепер.
Відповідно до вимог ст.61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням по адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доводяться при розгляді інших справ, тобто у даному випадку вина третьої особи повністю встановлена и доведена.
Оскільки третя особа (ОСОБА_4) під час вчинення данної дорожньо-транспортної пригоди знаходився у трудових відносинах з відповідачем (ДП “Донецька залізниця”) і саме відповідачу належить цей транспортний засіб - трактор НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 належить Волноваській дистанції шляху ДП “Донецька залізниця”, то відповідно до вимог ст.1187 ЦК України відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки повинен відшкодувати завдану цим джерелом шкоду (матеріальну і моральну).
Згідно наданих позивачем документів встановлена що сума заподіяної йому матеріальної шкоди становить 5.490грв.25коп. (сума матеріальної шкоди внаслідок ушкодження автомобіля - т.1 а.с.23-30). Крім того позивачу спричинені матеріальна шкода в сумі 709грв.66коп. - втрата заробітної плати його і його дружини (т.1 а.с.88-92, т.2 а.с.21-22,27-28,116-119).
Хоча в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала суду, що ОСОБА_4 тягнув рейку через залізничний переїзд з дозволу, який вона як чергова переїзду запросила у черговій по станції Южно-Донбаська і вона стояла з одного боку переїзду для безпеки маневру, оскільки трактор ОСОБА_4 виїхав на зустрічну смугу (бо рейка довжиною 12.5 метрів), а біля трактора був сигналіст ОСОБА_6, позивач бачив негабаритний груз і мав почекати або рухатися дуже обережно і повільно, але він швидко рухався і коли рейка зачепила край пліти дорожнього покриття, піднявши близько на 30 см другий її край, авто в цю частину плити і вдарився, вона це бачила і сигналіст в цей час був біля трактора. Позивач одразу став кричати, сигналіст злякався і сховався за трактор,
4
вона про ДТП повідомила чергову по станції, та сказала пропустити потяг, тому трактор поїхав і авто відтягнули з переїзду, бригади поставила на місце плиту, потім приїхали ДАЇ, начальство. Вважає, що тракторист нічого не порушив, а ДТП сталося з вини позивача, який міг уникнути ДТП, якби був уважніжим і їхав повільніше.
Свідок ОСОБА_6 С.О. дав в судовому засіданні аналогічні пояснення, показавши, що він як сигналіст із сигнальним прапорцем і ломіком їшов постійно поруч із трактором, щоб слідкувати за рейкою, яку він тягнув і попередити про небезпеку, прапорець був у нього в руці, ОСОБА_4 трактором виїхав перед переїздом на зустрічну смугу, оскільки рейка була довга і йому слід було зробити велике коло, він був поруч із трактором, щоб поправляти край рейки, трактор рухався дуже повільно, він дивився на рейку і на дорогу, транспорта ніякого не було, та коли трактор в*їхав на переїзд, край рейки що біля трактора зачепив середню залізобетонну плиту дорожного покриття, через що другий край припіднявся над землею десь біля метра, в цей час за трактором їхав досить швидко авто позивача, він встиг дати йому знак, махнувши прапорцем, та авто позивача не зупинився, рухаючись по своїй полосі і вдарився лівою передньо-боковою частиною авто в піднятий кут плити, одразу цей кут плити впав на ту ж частину авто, всі зупинилися, позивач одразу став кричати на нього і тракториста, а он сказав, что попереджав його, все сталося досить швидко. Вважає, що якби позивач рухався повільніше і був уважним (він не міг не бачити, що трактор тягне негабаритний груз - довгу рейку, яка тяглася по землі), цього б не сталося, оскільки плита тільки піднялася, він одразу махнув авто, побачивши його, але позивач навіть не намагався об*їхати плиту чи загальмувати.
Крім того, відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи як по свідченням позивача, так і по свідченням третьої особи, дії позивача ОСОБА_3не відповідали вимогам п.13.1 Правил дорожнього руху (не правильно вибрав безпечний інтервал і дистанцію руху) і він мав технічну можливість уникнити цієї ДТП, а дії третьої особи не відповідали вимогам п.1.5 ПДР України, але з технічної точки зору не виконання ним цих вимог правил дорожнього руху (його дії не повинні були створювати небезпеку чи перешкоду руху іншим учасникам) не знаходилися у причинном зв*язку з данною ДТП, оскільки перетинання водієм ОСОБА_3 залізничного переїзду залежали лише від його самого однобічних дій. Саме невиконання вимог п.13.1 ПДР України позивачем і знаходяться у причинному зв*язку з данною ДТП (т.1 л.д.125-129).
Але суд не може взяти за основу рішення свідчення свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_6а і також висновок вказаної автотехнічної експертизи, оскільки по-перше в судовому засіданні було встановлено, що забороняючого сигналу руху через залізничний переїзд не було (що показали всі - позивач, третя особа ОСОБА_4, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_6) і тому водій ОСОБА_3 (позивач) міг рухатися через переїзд, по-друге хоча у висновку і вказано, що водій ОСОБА_4 (третя особа) мав технічну можливість уникнути ДТП і його дії не відповідали вимогам п.1.5 Правил дорожнього руху, але вони не знаходяться у причинному зв*язку з данною ДТП(т.1 а.с.125-129), але відносно ОСОБА_4 є постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, що призвело до цієї ДТП, яка набрала чинності і ніким не скасована (т.1 а.с.31) (ст.61 ч.3 ЦПК України).
Тому суд вважає доведеною провину третьої особи ОСОБА_4 (працівника відповідача, якому належить трактор - джерело підвищеної небезпеки) і з відповідача слід стягнути на користь позивача спричинену йому матеріально і моральну шкоди.
Позивачем надано суду докази в частини спричинення йому матеріальної шкоди в сумі - 5.490грв.25коп. (сума матеріальної шкоди внаслідок ушкодження автомобіля - т.1 а.с.23-30), і
4
також ним надани докази в частині спричиненя йому матеріальна шкода в сумі 709грв.66коп. - втрата заробітної плати його і його дружини (т.1 а.с.88-92, т.2 а.с.21-22,27-28,116-119). І ця частина заявлених позовних вимог позивача обгрунтована і підлягає задоволенню у повному обсязі.
Разом з тим суд вважає, що позивачем не надано суду доказів своїх вимог в частині спричинення йому материіальної шкоди в сумі 1903грв.84коп. - витрати на паливо під час поїздок до райсуду, апеляційного, верховного суду під час розгляду справи (т.1 а.с.149-153,154-155), оскільки позивач надав свій розрахунок про цю суму шкоди, але не надав доказів того що він дійсно на автомашині витратив саме стільки палива для поїздок у зв*язку з розглядом цієї справи на вказану ним суму.
Також ним не надано доказів своїх вимог на суму 709грв. - витрат на лікування, оскільки як пояснив позивач він після ДТП переніс нервовий стрес, звертався до лікаря лікувався (т.1 а.с.139-148, оглянута в судовому засіданні амбулаторна картка позивача, т.2 а.с.88-90). Оскільки позивач надав суду на підтвердженя вказаної суми його витрат лише рецепти лікаря і безименні чеки з вказанням суми грошей, сплачених в аптеці, але він не надав суду докази того, що йому були прописані ці ліки саме у зв*язку з травмою (нервовим стресом) після і у зв*язку з вказаною ДТП, що він купував ці ліки за власний рахунок и що саме він сплатив за ліки вказану ним суму грошей.
Тому позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають і у їх задоволенні слід відмовити у зв*язку з необгрунтованістю (не надав докази своїх вимог в цій частині).
Що стосується вимог позивача в частині стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 7.000грв., суд вважає, що позивач не обгрунтував суму цієї шкоди, значно завищивши її. І хоча позивач вказав, що він переніс під час удару переляк за своє, а також жінки і дочки життя і здоровья, перенервував за розбиту машину, оскільки вона була майже нова, він нещодавно придбав її, ДТП сталася у другій державі, громадянином якої він не є, що завдало йому незручності, також порушився його звичний ритм життя, оскільки він був змушений брати відпустку за свій рахунок щоб робити експертизи, їздити на суди, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги позивача слід задовольнити частково, а саме стягнути на користь позивача з відповідача на відшкодування завданої йому моральної шкоди - 500грв., оскільки суд вважає, що позивач дійсно переніс переляк за життя, стрес, порушився звичайний ритм його життя, але він не надав доказів і обгрунтувань заявленої ним суми моральної шкоди.
У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди слід йому відмовити у зв*язку з її необгрунтованістю.
Оскільки відповідно до ст.ст.224-225 ЦПК України справа розглядалася за відсутності відповідача (представник якого не з*явився на останнє судове засідання), йому повідомляється, що він має право протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення подати до суду заяву про його перегляд (якщо він не з*явився до суду з поважних причин та якщо він обгрунтовує свої заперечення по позові).
У відповідності зі ст.88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати - 516грв.54коп. (судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, виготовлення ксерокопій - т.1 а.с.6-9, 17, 47, 85-86), + 435грв.84коп. -оплата за експертизу (т.2 а.с.23-а).
Крім того відповідно до ст.84 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 2670грв. (т.1 а.с.38,137, т.2 а.с.111).
Усього судових витрат (і правова допомога) на загальну суму - 3.622грв.38коп.
4
На підставі ст.ст.1166-1167, 1187 ЦК України, керуючись ст.ст.15, 88, 208-209, 212-215, 226 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Стягнути з Державного Підприємства «Донецька залізниця» (м.Донецьк, вул.Артема,68) на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди - 6.199грв.91коп. (5490грв.25коп.+709грв.66коп.), у рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди - 500грв., понесені ним витрати по суду і правова допомога - 3.622грв.38коп., а усього -10.322грв.29коп. (десять тисяч триста двадцять дві грв. 29коп.).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - ВІДМОВИТИ у зв*язку з їхньою необгрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене до Волновахського районого суду, Донецької області протягом 10-ти днів з дня отримання його копії відповідачем шляхом подачи до суду заяви про перегляд вказанного рішення, постановленного за його відсутності (з вказанням причин неявки за викликом суду та заперечень по позові).
Суддя: