ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року № 813/3831/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Козак Н.Є.,

за участю представника прокуратури Бойко Н.І., представників відповідача Шумелди Р.Р., Могінської Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом прокурора Городоцького району Львівської області в інтересах держави в особі Городоцької державної адміністрації Львівської області, Відділу Держземагенства у Городоцькому районі Львівської області до Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області, третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання нечинним рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Городоцького району Львівської області в інтересах держави в особі Городоцької державної адміністрації Львівської області, Управління Держкомзему у Городоцькому районі Львівської області звернувся до Городоцького районного суду Львівської області з позовом до Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області, ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5 про визнання нечинним рішення 14 сесії 2 скликання Суховільської сільської ради від 30.09.1997 року про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_4. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в ході прокурорської перевірки встановлено, що рішенням Суховільської сільської ради ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку за межами населеного пункту; за відсутності проекту відведення земельної ділянки; без погодження з районними землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури; за відсутності заяви ОСОБА_4 про надання йому земельної ділянки. Вказано, що рішення прийняте з перевищенням визначених законом повноважень та суперечить вимогам земельного законодавства.

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області справу в порядку статті 22 КАС України передано на розгляд Львівського окружного адміністративного суду.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги уточнив, виключив з числа відповідачів ОСОБА_4. За клопотанням прокурора Диду Андрія Романовича залучено до участі в справі третьою особою на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору.

В судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав. Зазначив, що в ході перевірки проведеної за зверненням Суховільської сільської ради виявлено порушення вимог чинного законодавства при ухваленні спірного рішення, тому таке рішення підлягає визнанню нечинним. Просив позов задовольнити.

Городоцька державна адміністрація Львівської області та Відділ Держземагенства у Городоцькому районі Львівської області явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнали повністю. Зазначили, що оскаржуване рішення прийняте з перевищенням визначених законом повноважень та з порушенням вимог земельного законодавства.

Треті особи - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, клопотань процесуального характеру не подали.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 71 КАС України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Відповідно до статті 19 цього Закону предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

З матеріалів справи судом встановлено, що листом № 79 від 10.03.2011 року голова Суховільської сільської ради повідомив прокурора Львівської області та прокурора Городоцького району Львівської області про необхідність проведення перевірки законності рішень 27 сесії 5 скликання Суховільської сільської ради від 28.08.2009 року № 1021, № 1027, № 1028, № 1029, № 1030, № 1031.

В ході прокурорської перевірки встановлено, що рішенням Суховільської сільської ради № 1031 від 28.08.2009 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів по переоформленню і видачі державного акта ОСОБА_5 на право власності на земельну ділянку, уточнено площу - 0,1900 га, розміри і межі даної земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства в с. Суховоля.

Встановлено, що прийняттю вказаного рішення передувало рішення Суховільської сільської ради № 498 від 30.09.1997 року, яким передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку за межами населеного пункту; за відсутності проекту відведення земельної ділянки; без погодження з районними землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури; за відсутності заяви ОСОБА_4 про надання йому земельної ділянки. На підставі рішення № 498 від 30.09.1997 року 26.05.2000 року ОСОБА_4 видано державний акт на право приватної власності на землю площею 0,1968 га для ведення особистого селянського господарства.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України від 18.11.1990 року № 561-ХІІ (у редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості ґрунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю.

Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Згідно із статтею 6 Земельного кодексу України земельні ділянки передаються у власність громадян для безплатно: ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу; садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Земельного кодексу України передбачено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Питання передачі земельних ділянок у власність Радами народних депутатів врегульовано статтею 17 Земельного кодексу України.

Так відповідно до положень цієї статті передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Власники земельних ділянок, переданих їм Радою народних депутатів, не вправі протягом шести років з часу набуття права власності продавати або іншими способами відчужувати належну їм земельну ділянку, крім передачі її у спадщину або Раді народних депутатів на тих же умовах, на яких вона була їм передана. При наявності поважних причин суд за позовом власника може скоротити зазначений строк. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 Земельного кодексу України Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Органи місцевого самоврядування згідно статті 144 Конституції України в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» 21.05.1997 року № 280/97-ВР відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно із статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, ним та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 59 цього Закону Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 цієї статті передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Оскільки в ході прокурорської перевірки встановлено, що рішенням Суховільської сільської ради ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку за межами населеного пункту; за відсутності проекту відведення земельної ділянки; без погодження з районними землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури; за відсутності заяви ОСОБА_4 про надання йому земельної ділянки, то таке рішення в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_4 прийнято з перевищенням визначених законом повноважень та суперечить вимогам земельного законодавства.

Згідно з статтею 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 60 КАС України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

Згідно зі статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог частини 3 статті 2 КАС України, суд вважає, що рішення 14 сесії 2 скликання Суховільської сільської ради від 30 вересня 1997 року № 498 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадян» в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_4 прийнято відповідачем без дотримання вимог чинного законодавства та передбачених статтею 2 КАС України принципів, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Вимога про визнання акта нечинним може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним акта індивідуальної дії.

З огляду на положення пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України у випадку визнання акта протиправним, такий підлягає скасуванню.

Таким чином, з врахуванням змісту статті 162 КАС України, рішення 14 сесії 2 скликання Суховільської сільської ради від 30 вересня 1997 року № 498 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадян» в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_4 є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення 14 сесії 2 скликання Суховільської сільської ради від 30 вересня 1997 року № 498 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадян» в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_4.

Судові витрати з сторін не стягуються.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 11 листопада 2013 року.

Суддя Лейко-Журомська М.В.