Справа № 420/319/13-к

Провадження № 11кп/782/1434/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області в складі: головуючого, судді Каткова І.А.

суддів: Бас О.Є., Шмигельського І.В.

за участю секретаря: Сотнікової О.А.

прокурора: Тимошевської Л.В.

адвоката: ОСОБА_1

обвинуваченого: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області кримінальне провадження № 11кп / 782 / 1434 / 13 за апеляційною скаргою з доповненням обвинуваченого ОСОБА_2, а також апеляційною скаргою із змінами, поданою старшим прокурором прокуратури Марківського району Луганської області Плахотією Вадимом Сергійовичем, на вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 9 вересня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком суду ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець селища Веселе Марківського району Луганської області, який мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1,

засуджений за ч.4 ст. 187, п.6 ч.2 ст. 115 КК України і йому призначено покарання за ч. 4 ст.187 КК України у вигляді 9 (дев'яти) років позбавлення волі в кримінально- виконавчий установі закритого типу з конфіскацією всього належного йому майна, за п. 6 ч.2 ст. 115 КК України у вигляді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі в кримінально- виконавчий установі закритого типу з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ст. 70 КК України призначено остаточно покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді тринадцяти років позбавлення волі в кримінально- виконавчий установі закритого типу з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України до призначеного покарання частково приєднана не відбута частину покарання за вироком Марківського районного суду Луганської області від 10 жовтня 2012 року за ч.1 ст. 263 КК України у вигляді одного року позбавлення волі та остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді чотирнадцяти років позбавлення волі в кримінально- виконавчій установі закритого типу з конфіскацією всього належного йому майна

Міра запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишена без змін - тримання під вартою .

Строк відбування покарання обчислено з 14 грудня 2012 року.

Зараховано в строк відбування покарання строк досудового тримання під вартою.

Долю речових доказів по справі вирішено у відповідності із вимогами ст. 100 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні наступних кримінальних правопорушень.

Так, 13 грудня 2012 року, приблизно о 22- 00 годині, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у житловому будинку за місцем свого тимчасового проживання, розташованого за адресою : АДРЕСА_1, який належить громадянці ОСОБА_4, почав вимагати від останньої гроші у сумі 5 гривень на спиртне. Продовжуючи свій злочинний намір, застосував до ОСОБА_4 фізичне насильство, вдаривши один раз долонею по обличчю, а після того, як ОСОБА_4 йому відмовилася дати гроші, ОСОБА_2, достовірно знаючи, що при ній є гроші, маючи умисел на скоєння на неї нападу з метою заволодіння її грошовими коштами, із застосуванням насилля, небезпечного для життя та здоров'я у момент заподіяння, а також її умисного вбивства з корисливих мотивів у ході вчинення ним розбійного нападу, з силою вивів ОСОБА_4 з будинку на подвір'я, де, застосовуючи насилля, фрагментом палиці у вигляді рогатини почав наносити удари останній в область обличчя та голови. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 впала на землю, після чого ОСОБА_2 продовжив наносити їй удари палицею в область обличчя та голови, в той час як ОСОБА_4 вже знаходилася в безпомічному стані. Потім ОСОБА_2 відтяг ОСОБА_4 до садка, розташованого на подвір'ї, поклав у кущах, та, взявши іншу дерев'яну палицю, наніс чотири удари ОСОБА_4 в область тулуба, після чого почав знімати з потерпілої одяг, намагаючись знайти сховані у ньому гроші, однак , не знайшовши їх, облишив ОСОБА_4 лежати в садку, а сам повернувся у будинок.

Приблизно через 20 хвилин по тому, ОСОБА_2 повернувся у садок, де лежала ОСОБА_4, перетяг її до будинку, де облишив лежати на підлозі серед житлової кімнати, а сам, маючи намір приховати скоєний ним злочин, намагаючись влаштувати у будинку підпал, запалив на ліжку в іншій житловій кімнаті подушки, які згодом загасив водою та залишив місце скоєння злочину.

В результаті злочинних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, правого плечового суглобу, правого колінного суглобу, правого стегна, бокової поверхні грудної клітки і садна в проекції правої лопатки, правого плечового суглобу, крововилив в м'які тканини голови під м'які мозкові оболонки, переломи черепу та ребер.

Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок чисельних переломів кісток лицьового скелету, основи черепу з крововиливами під м'які мозкові оболонки з розвитком набряку головного мозку.

В своїй апеляційній скарзі із змінами старший прокурор прокуратури Марківського району Луганської області Плахотя В.С. просить скасувати вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 9 вересня 2013 року стосовно ОСОБА_2 за ч.4 ст. 187, п.6 ч.2 ст. 115 КК України у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінально- процесуального закону та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції, оскільки в матеріалах кримінального провадження фактично відсутній технічний носій запису судового засідання від 15 квітня 2013 року та 19 квітня 2013 року, а також судом у вироку не вказано на ряд доказів, які мають важливе значення для підтвердження обвинувачення і досліджувалися судом.

В своїй апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений ОСОБА_2 просить скасувати вирок у відношенні нього Новопсковського районного суду Луганської області від 9 вересня 2013 року, а справу направити на додаткове розслідування прокурору, оскільки він не визнає і не визнавав своєї провини у скоєнні злочину, в якому йому пред'явлено обвинувачення, що було порушено його право на захист, що працівники міліції Марківського РО УМВД а також Марківської прокуратури шляхом застосування до нього фізичного насильства примусили його визнати вину в скоєнні злочину, якого він не скоював і підписати необхідні документи, що ані органом досудового розслідування, ані судом не була перевірена його заява про те, що умисне вбивство при обтяжуючих обставинах під час розбійного нападу на ОСОБА_4 було скоєно не ним, а іншою особою, особливі прикмети якої він вказував в своїй заяві до правоохоронних органів.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу із змінами старшого прокурора прокуратури Марківського району Луганської області Плахоті В.С., адвоката ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу із доповненнями обвинуваченого ОСОБА_2, самого обвинуваченого ОСОБА_2, який вважає за необхідне скасувати вирок у відношенні нього Новопсковського районного суду Луганської області від 9 вересня 2013 року, а справу направити на новий судовий розгляд, вивчивши доводи апеляційної скарги із змінами старшого прокурора прокуратури Марківського району Луганської області Плахоті В.С., а також апеляційної скарги з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга із змінами старшого прокурора прокуратури Марківського району Луганської області Плахоті В.С., а також апеляційна скарга з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об"єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Однак, як видно з матеріалів кримінального провадження, ці та інші вимоги кримінально- процесуального закону при його розгляді судом дотримані не були, обставини справи були розглянуті поверхово, докази належним чином не досліджені з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів- з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги із доповненнями обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що було порушено його право на захист на досудовому розслідуванні, що його опитували оперативні працівники міліції Марковського РО УМВД без адвоката, що йому дали на підпис документи, але оскільки у нього не було окулярів, він не зміг з ними ознайомитись і підписав їх, після чого в нього був адвокат, який його фактично не захищав, оскільки, як вбачається із представлених апеляційному суду за клопотанням прокурора копії постанови старшого слідчого Марківського РВ ГУМВС Пархонюк Л.Г. про залучення захисника від 14 грудня 2012 року, з моменту повідомлення про підозру ОСОБА_2, у нього був під час досудового розслідування адвокат ОСОБА_8, який здійснював його захист, а в судовому засіданні приймав участь за призначенням адвокат ОСОБА_1.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги з доповненням обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що органи досудового розслідування, а також суд не перевірили належним чином його заяву, яку в нього було відібрано 14 грудня 2012 року в селищі Кабичівка старшим слідчим СВ Марківського РВ ГУМВС майором міліції Пархонюк Л.Г. (том 1, а.с.а.с. 174- 178) про те, що умисне вбивство при обтяжуючих обставинах під час розбійного нападу на ОСОБА_4 було скоєні не ним, а іншою особою, на особливі прикмети якої він вказував, а оскільки є необхідність у перевірці згаданої обставини, яка має істотне значення для кримінального провадження і не може бути перевірена іншим шляхом, суд мав право за клопотанням сторони кримінального провадження, згідно вимог ч.3 ст. 333 КПК України, доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії, але не зробив цього, чим допустив неповноту судового розгляду, що є, згідно ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції не може сам усунути згадану неповноту судового розгляду, оскільки, згідно вимог ч.3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, але суд першої інстанції взагалі не досліджував обставини скоєння умисного убивства при обтяжуючих обставинах під час розбійного нападу на ОСОБА_4 невстановленої особи, на яку вказував як при досудовому розслідуванні, так і в суді обвинувачений ОСОБА_2.

Згідно копії акту службового розслідування від 4 листопада 2013 року комісія Новопсковського районного суду Луганської області в складі: головуючого комісії- ОСОБА_10- керівника апарату суду, членів комісії- ОСОБА_11- заступника керівника апарату суду, ОСОБА_9- головного спеціаліста з ІТ, секретаря комісії- ОСОБА_12- старшого секретаря суду прийшла до висновку, що фіксація судового засідання 15 квітня 2013 року, 19 квітня 2013 року, 29 квітня 2013 року по справі ЄУ № 420 / 319 / 13 к, провадження № 1- кп / 420 / 24 / 13 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.1 ст. 115 КК України відбувалось комплексом «Камертон», але у зв'язку з пошкодженням вузлів фіксування мікрофонів не був записаний звук 15 квітня 2013 року та 19 квітня 2013 року, судове засідання за 29 квітня 2013 року зафіксовано належним чином- зі звуком.

Із журналу судового засідання від 15 квітня 2013 року (т. 1, а.с.а.с. 64, 65) видно, що фіксування за допомогою технічного запису у зв'язку із відсутністю звуку фактично не проводилось попереднього судового засідання, на якому вирішувалося питання про можливість призначення судового розгляду, а із журналу судового засідання від 19 квітня 2013 року (т. 1, а.с.а.с. 72- 75) видно, що фіксування за допомогою технічного запису фактично не проводилось у зв'язку із відсутністю звуку судового засідання із самого відкриття судового засідання до допиту обвинуваченого ОСОБА_2 включно.

Оскільки, згідно вимог ст. 409 ч.1 пункт 3 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінально- процесуального закону, до якого, згідно ст. 412 ч.2 пункт 7 КПК України, відноситься відсутність у матеріалах провадження технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, тому є обґрунтованими доводи апеляційної скарги із змінами старшого прокурора прокуратури Марківського району Луганської області Плахоті В.С. про те, що вирок суду першої інстанції від 9 вересня 2013 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, згідно вимог ст. 415 КПК України, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги із змінами старшого прокурора прокуратури Марківського району Луганської області Плахоті В.С. про те, що судом у вироку не вказано на ряд доказів, які мають важливе значення для підтвердження обвинувачення і досліджувалися судом, оскільки суд на свій розсуд має право класти в основу вироку докази, які ним були досліджені в судовому засіданні і в цьому немає порушень КПК України.

При вирішенні питання щодо доцільності обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного висновку.

Оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні злочину, який, згідно ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжких, ніде не працює, не має постійного місця проживання, обвинувачується у скоєнні злочину в стані алкогольного сп'яніння, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, які йому інкриміновано, забезпечує виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, позбавляє можливості, зокрема, ухилитися від суду, при цьому колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, тому колегія суддів вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та для запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України, відносно обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів вважає передчасними доводи апеляційної скарги з доповненням обвинуваченого ОСОБА_2 про необхідність скасування у відношенні нього вироку Новопсковського районного суду Луганської області від 9 вересня 2013 року з направленням кримінального провадження на додаткове розслідування, оскільки вирок суду у відношенні ОСОБА_2, згідно вимог ст. 409 ч.1 п.3 КПК України, підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 405, 409, 412, 416, 418, 419 КПК Укоаїни, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу з доповненням обвинуваченого ОСОБА_2, а також апеляційну скаргу із змінами, поданою старшим прокурором прокуратури Марківського району Луганської області Плахотією Вадимом Сергійовичем на вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 9 вересня 2013 року задовольнити частково.

Вирок Новопсковського районного суду Луганскої області від 9 вересня 2013 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 обрати у вигляді тримання під вартою.

Строк дії запобіжного заходу обраховувати з 12 листопада 2013 року по 12 січня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Катков І.А. Бас О.Є. Шмигельський І.В.