Справа № 333/8392/13-а
№ 2-а/333/224/13
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2013 р. м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
Головуючого - судді Кулик В.Б.,
при секретарі Довгаль А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання рішення незаконним та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання рішення незаконним та зобов’язання вчинити певні дії.
У позові зазначив, що у період з 06.05.1978 року по 16.11.1979 року він проходив строкову військову службу у військовій частині № 71136, яка у зазначений період була розташована у ст. Кавказька, Краснодарського краю, та під час цієї військової служби приймав участь у знищенні та знешкодженні боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни.
У зв’язку із тим, що ОСОБА_1 приймав участь у знищенні та знешкодженні боєприпасів рішенням комісії Запорізького обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних силах України (Протокол № 33092 від 24.12.2004 року) його визнано «Учасником бойових дій», згідно п. 11 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (розмінування) та видане відповідне посвідчення «Учасника бойових дій» серії АБ № 250328 від 24.12.2004 року.
Згідно довідки військової частини № 77068 від 13.10.1989 року № 524, довідки Комунарського районного військового комісаріату від 21.08.2013 року № 872 ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах з 06 травня 1978 року по 16 листопада 1979 року та приймав участь у розмінуванні об’єктів.
Згідно довідки Запорізького обласного військового комісаріату № 1038/ФС від 13.09.2013 року вбачається, що позивача визнано учасником бойових дій та видане відповідне посвідчення серії АБ № 250328 від 24.12.2004 року.
29 серпня 2013 року позивачу виповнилося 55 років.
Позивач зазначає, що він відповідно до ст. 16 Закону «Про пенсійне забезпечення» має право на пенсію після досягнення віку 55 років при стажі роботи не менше 25 років.
05 вересня 2013 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії, але отримав відмову, яку він вважає неправомірною.
З посиланням на викладені у позовній заяві обставини позивач просить визнати протиправним (незаконним) рішення Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, оформлене Протоколом засідання комісії з суперечливих питань при призначенні та виплаті пенсії від 13.09.2013 року № 40, щодо відмови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, учаснику бойових дій з числа військовослужбовців у призначенні дострокової пенсії за віком на умовах абзацу 6 пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя призначити з 05 вересня 2013 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, учаснику бойових дій з числа військовослужбовців, дострокову пенсію за віком на умовах абзацу 6 пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
В судовому засіданні позивач, посилаючись на обставини, викладені у позові, на позовних вимогах наполягає і просить суд їх задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 29.08.2013 року виповнилось 55 років.
Під час проходження військової строкової служби з 06.05.1978 року по 16.11.1979 року, за часи СРСР, яку позивач проходив у військовій частині № 71136, розташованої у ст. Кавказька, Краснодарського краю, він приймав участь у знищенні та знешкодженні боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни, тобто у розмінуванні.
Саме у зв’язку із цим, тобто із участю у зазначений період у статусі військовослужбовця у розмінуванні, уповноваженою комісією Запорізького ОВК 24.12.2004 року на підставі вимог 11 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 був наданий спеціальний статус «Учасник бойових дій» та видане відповідне посвідчення з написом «Посвідчення учасника бойових дій», яке відповідно до чинного законодавства є підставою для отримання пільг, які надаються особам цієї категорії.
Представник позивача зазначає, що за умовами ст. 5 цього Закону учасниками бойових дій визнаються особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. При цьому конкретний перелік категорій осіб, які належать до учасників бойових дій, наведений у статті 6 зазначеного Закону, серед яких (всього 18 категорій) у пункті 11 передбачено осіб, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства. Таким чином, з урахуванням вимог статті 5 вказаного Закону, участь у розмінуванні полів, зокрема, на території колишнього СРСР у період з 06.05.1978 року по 16.11.1979 року, є бойовим завданням у мирний час, яка дає право особі на встановлення їй статусу «Учасника бойових дій» з видачею відповідного посвідчення для отримання відповідних пільг.
Отже, ОСОБА_1, маючи таке посвідчення, в силу вимог закону вважається особою, яка брала участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у мирний час, а рівно й особою, яка брала участь у бойових діях, оскільки іншого визначення «осіб, які брали участь у бойових діях», та й самого визначення поняття «бойові дії», їх початку та закінчення, чинне законодавство не передбачає.
Вважає, що досягши 29 серпня 2013 року 55-річного віку та маючи при цьому страховий (трудовий) стаж більш ніж 25 років, ОСОБА_1 набув право на отримання дострокової пенсії за віком на умовах абзацу 6 пункту 3 розділу XV «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де визначено, що, зокрема, військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.
05 вересня 2013 року позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою та необхідними документами для призначення йому пенсії на умовах вказаного закону, до яких долучив документи про наявність у нього стажу більш ніж 25 років, а також надав посвідчення «Учасника бойових дій» та відповідну довідку з Запорізького ОВК про підстави отримання цього статусу.
Однак рішенням відповідача, оформленим Протоколом засідання комісії з суперечливих питань при призначенні та виплаті пенсії від 13.09.2013 року № 40, йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно розділу XV «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону № 1058-IV, оскільки, як зазначено у протоколі, на дату звернення відсутнє право на пенсію, оскільки відповідач вважає, що ОСОБА_2, не зважаючи на наявність у нього посвідчення «Учасник бойових дій» за розмінування, не приймав участі у бойових діях, оскільки з наданих ним довідок про місце проходження військової служби, де він здійснював розмінування (територія колишнього СРСР - ст. Кавказька, Краснодарського краю), не відбувались бойові дії. Такого висновку відповідач дійшов у зв’язку із тим, що зазначена територія не включена до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, яка затверджена постановою КМУ від 08.02.1994 року № 63.
Вважає, що з таким висновком відповідача погодитись не можна, оскільки зазначена відповідачем постанова КМУ від 08.02.1994 року № 63 конкретизує лише одну з вісімнадцяти зазначених у статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» категорій осіб, які належать до учасників бойових дій. Так, зазначена постанова КМУ від 08.02.1994 року № 63 видана у розвиток саме пункту 2 статті 6 вказаного Закону, положення якого (пункту 2) до учасників дій відносять, зокрема, військовослужбовців ОСОБА_3, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ, а також військовослужбовців Збройних Сил України, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії. Отже, зазначений пункт 2 статті 6 вказаного Закону до учасників бойових дій відносить учасників бойових дій на території інших країн по відношенню до СРСР та до сучасної України, а постанова КМУ від 08.02.1994 року № 63 лише визначає ці інші країни, де велися бойові дії. При цьому вказана постанова КМУ жодним чином не конкретизує положення статті 6 зазначеного вище закону, які наведені у пунктах 1, 3-18 та які визначають інші категорії осіб, які належать до учасників бойових дій, в т.ч. і положення пункту 11, які до учасників бойових дій відносять осіб, які брали участь у розмінуванні полів. Таким чином відповідач помилково застосував постанову КМУ від 08.02.1994 року № 63 до конкретизації положень пункту 11 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Так само з наведених вище мотивів не може бути взята до уваги довідка Комунарського районного військового комісаріату м. Запоріжжя від 21.08.2013 року № 872, у якій мається посилання на пункт 6.4 Постанови КМУ від 08.02.1994 року, оскільки ця довідка не визначає підстави отримання позивачем статусу «Учасник бойових дій», а лише посвідчує факт участі ОСОБА_1, як вже учасника бойових дій, у розмінуванні з 06.05.1978 року по 16.11.1979 року. Більш того, Комунарський районний військовий комісаріат м. Запоріжжя у відповідності до вимог пункту 7 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2013 року № 389 не є юридичною особою, а є відокремленим підрозділом Запорізького обласного військового комісаріату, який, по-перше, є такою (юридичною) особою, а, по-друге, уповноважений державою видавати відповідним особам посвідчення «Учасник бойових дій», тобто саме Запорізький ОВК, а не його структурний підрозділ, має повну інформацію про підстави видачі ОСОБА_1 посвідчення «Учасник бойових дій». До речі відповідно до довідки Запорізького ОВК від 13.09.2013 року № 1038, яку позивач надав відповідачу разом з іншими документами для призначення йому пенсії, позивач отримав статус «Учасник бойових дій» на підставі пункту 11 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В судовому засіданні представник УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя заперечував проти задоволення адміністративного позову, надав письмові заперечення на адміністративний позов, у яких зазначає, що до УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя 05.09.2013 року звернувся ОСОБА_1 з заявою про призначення пенсії за віком, як учасник бойових дій згідно п. 2 р. ХV Закону № 1058-ІV.
Позивачем було надано довідку № 872 від 21.08.2013 року, видану Комунарським районним військовим комісаріатом, яка підтверджує, що у період з 06.05.1978 року по 16.11.1979 року ОСОБА_1 приймав участь в розмінуванні та знищенні боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни.
Для уточнення статусу позивачем також було надано довідку № 1038/ФС від 13.09.2013 року, видану Запорізьким обласним військовим комісаріатом, в якій зазначено, що ОСОБА_1 визнано «учасником бойових дій» згідно п. 11 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видане відповідне посвідчення серії АБ № 250328 від 24.12.2004 року. У довідці військової частини № 77068 зазначено, що ОСОБА_1 у період з 06.05.1978 року по 16.11.1979 року проходив службу в ст. Кавказька, Красноярського краю та брав участь у знищенні та знешкодженні боєприпасів Великої Вітчизняної війни.
Згідно п. 2 р. ХV Закону № 1058-ІV та п. «б» ст. 13 Закону України № 1788-ХІІ, право на пенсію за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов’язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, яки померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов’язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов’язків військової служби, захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов’язку, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Відповідно до Постанови КМУ від 08.02.1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затверджено «Перелік держав і періодів бойових дій на їх території», відповідно до якого на території та в період, зазначених в довідках, виданих Запорізьким обласним військкоматом, не відбувалось жодних бойових дій.
Управлінням, при зверненні позивача за призначенням дострокової пенсії, було проведено необхідний обсяг роботи та встановлено, що підстав для призначення позивачу дострокової пенсії у даному випадку не має, оскільки позивач проходив строкову військову службу в період з 06.05.1978 року по 16.11.1979 року в ст. Кавказька, Красноярського краю, будь-які відомості щодо його участі в бойових діях у його військовому квитку відсутні.
Представник відповідача у письмових запереченнях зазначає, що в довідці Комунарського районного військового комісаріату від 21.08.2013 року зазначено, що ОСОБА_1 приймав участь у розмінуванні, але відповідно до Постанови № 63, пунктом 6.4, на якій посилається військовий комісаріат, розмінування не передбачено. Також відповідно до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, бойові дії на території, зазначеній у довідці протягом 1978-1979 років не відбувались. Для призначення пільгової пенсії позивач повинен був брати участь у бойових діях на території держав та у період, визначений у Постанові КМУ від 08.02.1994 року № 63, прийнятій на застосування закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу».
Також представник позивача зазначив, що ОСОБА_1, на підставі посвідчення учасника бойових дій має право користуватись пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб, що мають такий статус, про що вказано у його посвідченні, однак право на достроковий вихід на пенсію чинним законодавством у даному випадку не передбачено.
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши та оцінивши у сукупності матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.
В судовому засіданні встановлено, що до УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя 05.09.2013 року звернувся ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та надав заяву про призначення пенсії за віком на умовах визначених абзацом 6 пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Під час звернення до УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя ОСОБА_1 разом із заявою надав довідку № 872 від 21.08.2013 року, видану Комунарським районним військовим комісаріатом, про те, що у період з 06.05.1978 року по 16.11.1979 року він приймав участь в розмінуванні.
Для уточнення статусу заявником додатково було надано довідку Запорізького обласного військового комісаріату № 1038/ФС від 13.09.2013 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 визнано «учасником бойових дій» згідно п. 11 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» (розмінування) та видане відповідне посвідчення серії АБ № 250328 від 24.12.2004 року. У довідці військової частини № 77068 зазначено, що ОСОБА_1 у період з 06.05.1978 року по 16.11.1979 року проходив службу в ст. Кавказька, Красноярського краю та брав участь у знищенні та знешкодженні боєприпасів Великої Вітчизняної війни.
Як вбачається з витягу протоколу засідання комісії з суперечливих питань при призначенні та виплати пенсії від 13.09.2013 року № 40 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно п. 2 р. XV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки на дату звернення, відсутнє право на пенсію.
Відповідно до абзацу 6 п. 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» тимчасово, до прийняття відповідного закону військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.
Аналогічна за змістом норма міститься і в Законі України «Про пенсійне забезпечення» (стаття 16).
Ні в Законі України «Про пенсійне забезпечення», ні в ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не міститься визначення «особи, яка брала участь у бойових діях».
Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (п. 11 ст. 6) встановлено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.
З матеріалів даної справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є особою, яка залучалася протягом 1978-1979 років до знищення та знешкодженні боєприпасів Великої Вітчизняної війни, що підтверджується безтерміновим посвідченням учасника бойових дій серії АБ № 250328, виданого Комунарським районним військовим комісаріатом 24.12.2004 року, довідкою Комунарського районного військового комісаріату № 872 від 21.08.2013 року, довідкою Запорізького обласного військового комісаріату № 1038/ФС від 13.09.2013 року, довідкою військової частини № 77068 від 13.10.1989 року № 524.
Відповідно до ст. 3 Конституції України права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і заперечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Статтями 22, 24 Конституції України встановлено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Позивач досяг 55 років та має страховий стаж понад 25 років.
Статтею 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено строки призначення пенсії, за якими пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім тих випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього, строку, а саме: пенсії за віком та по інвалідності,призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи,якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.
Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя 05.09.2013 року, тому суд приходить до висновку, що пенсія позивачу на пільгових умовах може бути призначена з дня звернення, тобто з 05.09.2013року.
За таких обставин, оцінюючи у сукупності добуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 159-163, ст. 6 КАС України, ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання рішення незаконним та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним (незаконним) рішення Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, оформлене Протоколом засідання комісії з суперечливих питань при призначенні та виплаті пенсії від 13.09.2013 року № 40, щодо відмови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, учаснику бойових дій з числа військовослужбовців у призначенні дострокової пенсії за віком на умовах абзацу 6 пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя призначити з 05 вересня 2013 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, учаснику бойових дій з числа військовослужбовців, дострокову пенсію за віком на умовах абзацу 6 пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом ч. 3 ст. 167 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: В.Б. Кулик