ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" червня 2006 р. Справа № АС-52/165-06
вх. № 4568/4-52
Суддя господарського суду Харківської області Білоусова Я.О.
за участю секретаря судового засідання
представників сторін :
позивача - ОСОБА_1 за дорученням №НОМЕР_1;
відповідача- не з"явився;
по справі за позовом СПД ФО ОСОБА_2, м. Харків
до Миргородської районної санітарно-епідеміологічної станції, м. Миргород
про визнання недійсною постанови
ВСТАНОВИВ:
Розглядається вимога про визнання недійсною Постанови № НОМЕР_2 Головного державного санітарного лікаря Миргородського району "Про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства", щодо заборони торгівлі пестицидами та агрохімікатами в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 та відкликання дозволу №НОМЕР_3 на право роздрібної торгівлі пестицидами і агрохімікатами з 01.03.2006 року.
Відповідач у наданому відзиві та судових засіданнях проти заявленого позову заперечував. Зокрема посилається на Постанову головного державного санітарного лікаря Полтавської області №НОМЕР_4, статтю 25 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", статтю 11 Закону України "Про пестициди та агрохімікати". Також наголошує на прострочення позивачем терміну оскарження постанови.
Суд вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи в їх сукупності встановив.
01.03.2006 року Головним державним санітарним лікарем Миргородського району була винесена постанова № НОМЕР_2 "Про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства", щодо заборони торгівлі пестицидами та агрохімікатами в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 та відкликання дозволу №НОМЕР_3 на право роздрібної торгівлі пестицидами і агрохімікатами з 01.03.2006 року. Відповідальність за виконання постанови покладена на Приватного підприємця ОСОБА_2 Підставами прийняття оскаржуваної постанови визначено порушення позивачкою статті 25 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та статті 11 Закону України "Про пестициди та агрохімікати".
Постановою головного державного санітарного лікаря Полтавської області №НОМЕР_4 "Про дотримання вимог Законів України "Про забезпечення санепідблагополуччя населення", "Про пестициди і агрохімікати", щодо використання і сільгоспвиробництві та реалізації населенню хімічних засобів захисту рослин", заборонено керівникам підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, приватним підприємцям, робота яких пов"язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торговлею пестицидами та агрохімікатами торгівлю отрутохімікатами і міндобривами на території продовольчих ринків, міні- ринків, а також на ринках торгівлі промисловими товарами з автомашин, прицепів, магазинів, палаток, кіосків (крім спеціалізованих) лотків.
Зазначена постанова не може прийматися судом як належний доказ в обгрунтування заявлених відповідачем заперечень, оскільки зважаючи на приписи статті 41 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" до повноважень головних державних санітарних лікарів належать наглядові, контролюючі, узагальнюючі та інші функції передбачені цим Законом та іншими нормами санітарного законодавства, встановлення санітарних норм, щодо обмежень не передбачених іншими нормами санітарного законодавста не входить до компетенції головних санітарних лікарів. Крім того, наведена постанова не містить будь-яких конкретних посилань на статті нормативних актів і норм у відповідності і на підставі яких вона була прийнята.
Відповідач у наданому відзиві, в обгрунтування своїх заперечень, також посилається на спільний наказ Головного управління сільського господарства і продовольства Полтавської облдержадміністрації, управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та Полтавської обласної санітарно- епідеміологічної станції №53/338/141 від 05.09.2002 року "Про посилення державного контролю та нагляду за торгівлею пестицидами і агрохімікатами, п.1.2. абзац 3 якого зобов"язує головних державних санітарних лікарів районів "заборонити торгівлю пестицидами і агрохімікатами з лотків і транспортних засобів, неорганізовану і безліцензійну торгівлю в непогоджених місцях, в місцях виробництва і реалізації харчових продуктів, дитячих, москательних товарів, в поштових відділеннях і вузлах зв"язку, в місцях реалізації медичних і ветиринарних лікарських засобів, кормів для тварин і птиці".
Відповідачем не надано до матеріалів справи копії наведеного наказу, але навіть при розгляді цитуємого витягу з нього, незрозуміло чим саме порушив позивач даний Наказ, оскільки відповідно до наявних у матеріалах справи документах, а саме довідок №НОМЕР_5 ТОВ "Перлина" (власника підприємства згідно договору купівлі-продажу №НОМЕР_6), щодо відсутності у торгівельно- побутового комплексу орендуємого позивачкою, магазинів, відділів або секцій з продажу продовольчих товарів, та повідомлення щодо того, що комплекс є окремою будівлею , довідці відділу комунального майна та земельних ресурсів НОМЕР_7, щодо знаходження земельної ділянки 89кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , в користуванні ТОВ "Перлина", відповідно до договору оренди земельної ділянки №НОМЕР_8, ліцензією Міністерства аграрної політики України №НОМЕР_9 виданою СПД ФО ОСОБА_2 на оптову, роздрібну торгівлю пестицидами та агрохімікатами, строком дії до 23.05.2010 року, позивачка не порушила положень наведеного наказу.
У відповідності до пунктів 2,6 Правил торгівлі на ринках затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною податковою адміністрацією України, Державним комітетом стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року N 57/188/84/105 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 р. за N 288/6576, ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок). Територія ринку повинна мати відокремлену та відгороджену від проїжджої частини, житлового та комунального секторів ділянку землі. А пункт 44 наведених Правил дозволяє продавати пестициди та агрохімікати на ринках за умови наявності ліцензії.
Необхідно зазначити, що стаття 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності ", встановлює, що ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Які саме ліцензійні умови з урахуванням вимог законів порушила позивачка відповідачем наведено не було.
Наведене дозволяє суду зробити висновок, що приміщення яке орендує позивачка у ТОВ "Перлина", знаходиться у окремо розміщеній нежиловій будівлі, яка розташована на земельній ділянці наданій в оренду ТОВ "Перлина" відповідно до укладеного з Миргородською міською радою, договору оренди. Наведена будівля не містить магазинів, відділів або секцій з продажу продовольчих товарів. У позивачки наявна ліцензія на право роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами.
У відповідності до статті 25 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни у разі застосування хімічних речовин і матеріалів, продуктів біотехнології зобов'язані дотримувати санітарних норм. Виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізація отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, здійснюються за умови дотримання санітарних норм і наявності дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби, а також з дозволу інших спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 11 Закону України "Про пестициди та агрохімікати" містить у собі загальні вимоги до транспортування, зберігання, застосування, утилізації, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівлі ними
У відповідності до вимог цієї статті:
- транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівля ними здійснюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та іншими нормативними актами.
- особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами. Порядок одержання такого допуску визначається Кабінетом Міністрів України.
- продаж населенню пестицидів і агрохімікатів здійснюється у дрібнофасованому вигляді та з обов'язковою наявністю інструкції щодо безпечного їх застосування.
- господарська діяльність у сфері зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів підлягає обов'язковому страхуванню, умови та порядок якого визначаються законодавством.
Виходячи з наведеного раніше, аналізу наведених статей застосованих відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови суд не вбачає правомірності застосування відповідачем норм цих законів при прийнятті оскаржуваної постанови.
Крім того, суд також не приймає до уваги посилання відповідача на той факт, що позивачем при поданні позову щодо оскарження постанови пропущений термін її оскарження, оскільки відповідно до наявних в матеріалах постанови №НОМЕР_10, акту санітарно-гігієнічного обстеження від 01.03.2006 року , акт та постанову отримав агроном-консультант ОСОБА_3, в той час як відповідно до наявних у справі довідках позивачки та копії трудового договору від 01.11.2003 року, єдиним працівником позивачки станом на 01.03.2006 року була ОСОБА_4
У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Господарський суд розглянув заявлені позовні вимоги та вважає їх законними, обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи не спростованими відповідачем та такими що підлягають задоволенню.
У відповідності до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача з державного бюджету України.
Керуючись статтями 94, 163 , 167, п.6 розділу VII Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсною постанову №НОМЕР_10 Головного державного санітарного лікаря Миргородського району "Про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства".
Присудити до стягнення з Державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31113095600002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) на користь Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ДРФО НОМЕР_11) 3,40 грн. судового збору.
Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.
Сторони та інші особи які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права і обов”язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку цю постанову суду.
Особи визначені статтею 185 КАС України можуть подати заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі, яка подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга може бути подана до Харківського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова складена у повному обсязі 19.06.2006 року.
Суддя Білоусова Я.О.