Справа № 22-2043/07р.                                      Головуюча у 1-й інстанції - Луців-Шумська Н.Л.

Категорія справи - 44                                          Доповідач в апеляційній інстанції - Цяцяк Р.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Каблака П.І.,

суддів Бакуса В.Я. і Цяцяка Р.П.,

при секретарі Раб О.В.

та за участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 червня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні їх позову до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в особі її законного представника ОСОБА_4, треті особи: орган опіки та піклування, ВГІРФО Шевченківського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області, про визнання малолітньої такою, що втратила право користування жилим приміщенням, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні жилим приміщенням шляхом знаття з реєстрації.

Апелянти ОСОБА_1. і ОСОБА_2 просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та на порушення і неправильне застосування норм матеріального права.

Апелянти вважають, що судом не було прийнято до уваги положення Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", оскільки малолітня ОСОБА_3 з моменту свого народження за взаємною згодою її батьків проживає в с Зубра Пустомитівського району Львівської області, а її реєстрація в квартирі АДРЕСА_1 носила формальний характер і не відповідає фактичним обставинам справи.

На момент реєстрації малолітньої у згаданій квартирі позивачка ОСОБА_1. перебувала за межами України, ця квартира була вільною і ніхто не чинив малолітній та її матері перешкод у проживанні у цій квартирі, а тому апелянти вважають невірним покликання суду на неможливість матері дитини проживати разом з нею в спірній квартирі.

Покликання суду на те, що реєстрація малолітньої у спірній квартирі є гарантією забезпечення її майнових та житлових прав вважають таким, що суперечить ч.2 ст.2 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Вважають, що судом не було враховано того, що спірна квартира у м. Львові є меншою від квартири в с.Зубра; квартира в с. Зубра знаходиться в екологічно чистому районі і там є всі умови для проживання дитини.

2

Вважають безпідставним покликання суду на те, що будинок в с Зубра потребує капітального ремонту, оскільки (крім довідки сільської ради) суду не було надано доказів аварійності згаданого будинку, а також безпідставним покликання на ст. 177 Сімейного кодексу України та на ст. 18 Закону України „Про охорону дитинства" і необхідність дозволу органу опіки та піклування, оскільки згадані норми законів регулюють правовідносини, які виникають при наявності у дитини майна, а не права на проживання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів на підтримання апеляційної скарги та заперечення її доводів зі сторони відповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрацією особи є внесення відомостей до документів про місце проживання або місце перебування цієї особи.

Сімейним кодексом України встановлено, що батьки дитини можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства (ч.1 ст.9) і що місце проживання дитини, яка не досягла 10-ти років, визначається за згодою батьків (ч.1 ст.160).

Як встановлено судом і що визнали сторони в судовому засіданні, малолітня ОСОБА_3 була зареєстрована у спірній квартирі за взаємною згодою (домовленістю) її батьків, вираженою у письмовій формі: заяві батька (позивача ОСОБА_2) з його проханням про її реєстрацію та заяві матері, якою вона давала свою згоду на таку реєстрацію.

Така домовленість, як і будь-який інший договір, не може бути змінена за волею лише одного з батьків.

Право дитини користуватися жилим приміщенням відноситься до її майнових прав і у відповідності до ч.3 ст.17 Закону України „Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органів опіки і піклування відмовлятись від належних дитині майнових прав.

В той же час, представник органу опіки та піклування в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову.

Покликання апелянтів на положення Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" - з урахуванням віку малолітньої - не можуть прийматись до уваги, оскільки згаданий закон передбачає свободу волевиявлення особи, а у відповідності до ст. 160 СК України волевиявлення дитини щодо місця її проживання (права користування жилим приміщенням) враховується з часу досягнення нею десятилітнього віку.

За вище наведених обставин суд першої інстанції правомірно відмовив позивачам у задоволенні їх позовних вимог, що, однак, не позбавляє їх права на звернення до органу опіки і піклування чи суду з аналогічними вимогами у майбутньому - зі зміною віку дитини та інших фактичних обставин, які мають значення для справи.

З урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дав вірну оцінку матеріалам справи в їх сукупності та ухвалив рішення по справі з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303,307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1,315 ЦПК України, колегія суддів

3

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відхилити та залишити рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 червня 2007 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.