Справа № 11-777/2007р. Головуючий 1-ї інстанції Лисенко М. Є..
Категорія: ч.1 ст. 122 КК Доповідач апеляційної інстанції Пісной І.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Ржепецького О.П.
суддів: Тимошевського В.П., Пісного І.М.
за участю прокурора: Земляного В.М.
представника потерпілого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 03.09.2007р., яким:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Херсон, не судимого.,
- засуджено: за ч. 1 ст. 122 КК України - до 2- років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 296 КК України - до 1-го року 6-ти місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено до відбуття покарання у вигляді 2-х років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 5000 грн. в рахунок погашення моральної шкоди, а на користь лікарні Дніпровського району ім. . Луначарського О.С м. Херсона 514, 72 грн. в рахунок погашення затрат на лікування потерпілого.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 07.05.2006р., близько 19 години біля ринку «Таврійський» по вул. . 49 ХГД в м. Херсоні, разом з іншими працівниками приватного підприємства «Охоронна компанія «Кріс-Херсон» в ході сварки з громадянином ОСОБА_4умисно нанесли останньому чисельні удари руками в різні частини тіла.
Крім того продовжуючи свою злочинну діяльність під час роботи ринку в присутності сторонніх осіб і малолітньої доньки потерпілого
Кривов'яз з мотивів явної неповаги до суспільства та грубо порушуючи громадський порядок, спільно з іншою невстановленою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вчинили відносно потерпілого хуліганські дії, що супроводжувались особливою зухвалістю, з застосуванням фізичної сили умисно нанесли потерпілому удари руками, після чого одягли останньому «наручники» та посадивши в автомобіль доставили до Єуворівського ВМ ХМВ УМВС в Херсонській області.
В результаті злочинних дій засудженого потерпілому було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості.
В своїх апеляціях засуджений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 просять скасувати вирок районного суду, а справу направити на новий судовий розгляд мотивуючи тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а протиріччя в матеріалах справи та показаннях учасників судового розгляду не були усунуті в судовому засіданні.
Захисник вважає, що відсутня подія злочину передбаченого ст. 296 КК України, а участь ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ст. 122 КК не доведена. Засуджений вважає що в його діях відсутній склад будь якого злочину.
В запереченнях на апеляції потерпілий ОСОБА_4просить залишити апеляції засудженого та його захисника без задоволення, а вирок Снігурівського районного суду без зміни, мотивуючи тим, що суд першої інстанції виніс справедливий вирок, а обставини, викладені в ньому відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; представника потерпілого, яка просила вирок залишити без зміни, а апеляції без задоволення, посилаючись на законність та обгрунтованість вироку; думку прокурора про залишення апеляцій без задоволення; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні вказаних у вироку злочинів пердбачених ст. ст. 122 ч.1 та 296 ч.2 КК України, за обставин встановлених судом, - відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, детальний аналіз яких наведений у вироку.
Так, винність засудженого підтверджується показаннями безпосередніх свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які бачили що руку потерпілого було зафіксовано наручниками до металевої огорожі ринку, як потерпілого штовхав охоронник ринку та саме ОСОБА_2 заштовхував в автомобіль та
наносив удари ОСОБА_3 не маючи на це прав та законних підстав, тобто з хуліганських мотивів.
Про це ж дав показання й потерпілий. Так, з досліджених судом показань ОСОБА_4 (л.с. 75-76) убачається, що 7 травня 2006 року, близько 19 години він з малолітньою донькою прибув до ринку „Таврійський" в м. Херсоні. Хоча ринок ще працював хвіртка огорожі була замкнена. Він зробив зауваження з цього приводу охоронцю, на грунті чого виник конфлікт. Після цього вийшов за межі ринку, але за 5-7 метрів його наздогнали три чоловіки у формі, які не пояснюючи своїх дій завели йому руки за спину та потягнули до вхідних дверей ринку. Там вони зафіксували його руку наручником до металевої огорожі та по рації викликали допомогу.
Прибулий наряд швидкого реагування охоронної фірми звільнив його від огорожі, зафіксували руки за спиною наручниками та повели до автомобіля наносячи при цьому удари по голові та іншим частинам тіла. Від цих дій його донька злякалась та плакала, її взяли на руки незнайомі люди. Під час затримання пропав його мобільний телефон. Після цього він був доставлений в райвідділ міліції і тільки там наручники за вказівкою оперативного чергового були зняті, а він дізнався що був затриманий охоронцями охоронної фірми „Кріс-Херсон", та прізвище особи що нанесла йому тілесні ушкодження - ОСОБА_2
Свої показання він підтвердив і на очних ставках з ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_7 (л.с. 95, 98), під час яких наполягав на тому, що ОСОБА_2 наносив йому удари як під час доставки до автомобілю, так і в самому автомобілі. Свідок ОСОБА_7 під час проведення очної ставки також підтвердив, що ОСОБА_2 наносив удари ОСОБА_3 схопивши за батник та штовхаючи об хвіртку, під час чого малолітня донька ОСОБА_4 плакала, а стороння жінка, взявши її на руки, обурювалась діями ОСОБА_2. Аналогічні показання дав під час досудового слідства й свідок ОСОБА_6
А під час проведення відтворення обстановки й обставин події потерпілий ОСОБА_4 не тільки розповів, а й показав на місті де та як його руку зафіксували наручниками, як вели та заштовхували в автомобіль, в якому він знаходився з зафіксованими за спиною руками наручниками та як йому наносились удари, (л.с. 80-92).
Його ж показання в частині характеру та локалізації нанесення тілесних ушкоджень підтверджуються та збігаються з даними судово-медичного експерта (л.с. 60-61, 65-72) про заподіяння потерпілому за вказаних обставин тілесних ушкожень у вигляді забою головного мозку середнього ступеню тяжкості, травматичного субарахноідального крововиливу, забійної рани нижньої губи, крововиливу під кон'юнктиву очей, саден та синців верхніх кінцівок.
Цими ж висновками встановлено, що утворення тілесних ушкоджень у потерпілого при падінні з висоти свого росту, а також як вказав ОСОБА_2 в протоколі допиту від 14.06.2006 p., тобто що ОСОБА_4 намагався вибити скло в автомобілі своєю головою - виключається, а їх утворення шляхом вказаним потерпілим в протоколах його допиту та протоколу відтворення обстановки й обставин події, тобто від ударів ОСОБА_2 кулаками по голові та обличчю -не виключається.
За таких обставин підстави не довіряти потерпілому відсутні.
Ці дані й спростовують доводи засудженого про його непричетність до вчинення злочинів. Крім того, сам ОСОБА_2 не заперечував про сварку у вказаний період часу з потерпілим, та що він наніс удар долонею останньому.
Таким чином, доводи захисника та засудженого про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, відсутність події злочину за ч.2 ст. 296 КК України та недоведеності участі у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК У країни - безпідставні.
Неспроможні їх доводи і в частині щодо неправильності викладення у вироку показань свідка ОСОБА_7. Вивченням матеріалів справи встановлено, що суд показання і цього свідка виклав правильно і вони відповідають змісту наявних у справі як протоколів його допиту, так і протоколів очних ставок з його участю.
Суд всебічно дослідив та дав належну оцінку показанням свідків, допитаних як під час досудового слідства так і в судовому засіданні, правильно поклавши в основу обвинувального вироку показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в частині конфлікту, фіксації рук потерпілого наручниками, нанесення останньому ударів саме ОСОБА_2 та порушення громадського порядку цими діями в присутності сторонніх осіб.
Щодо показань інших свідків - охоронців фірми - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в частині непричетності ОСОБА_2 до побиття ОСОБА_4, то їх необхідно розцінювати як показання заінтересованих осіб, які були учасниками конфлікту з потерпілим, приймали участь в його утриманні шляхом фіксації наручниками та незаконному переміщенні.
Суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 саме під час сварки з потерпілим грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до супільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та спричинив тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Така кваліфікація знайшла своє підтвердження в судовому засіданні. Саме під час
незаконних дій ОСОБА_2 був порушений громадський порядок, а саме в присутності багатьох сторонніх осіб в місці суспільного користування було незаконно затримано потерпілого, застосовано до нього наручники та побито. Під час цих дій малолітня донька ОСОБА_4 перелякалась та плакала, стороння жінка вимушена була взяти її на руки та обурювалась поведінкою засудженого в зв'язку з його діями.
Доводи захисника в апеляції про відсутність події хуліганських дій ОСОБА_2 необгрунтовані. Засуджений не мав права при даних обставинах вчинювати будь які дії щодо застосування наручників та нанесення ударів потерпілому. Самі події виникнення конфлікту та подальші дії ОСОБА_2 щодо нанесення удару, фіксації рук і переміщення потерпілого ОСОБА_4, не заперечує навіть сам засуджений, а тому твердження про відсутність події злочину безпідставні.
Покарання ОСОБА_2 призначене у повній відповідності до вимог ст. 65-67 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого, даних про особу засудженого, обставин справи. Крім того, призначене покарання не є максимальним за санкціями ч.1 ст. 122 та ч.2 ст. 296 КК України, остаточно визначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, а тому воно є справедливим.
За таких обставин вирок належить залишити без зміни, а апеляції без задоволення.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
апеляцію засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 3 вересня 2007 року відносно ОСОБА_2- без зміни.